Постанова № 31151043, 08.05.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Справа № 803/421/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Бугайова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 05.02.2013 року № 000068227, № 000069227 та визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» (далі - ТзОВ «Справа Наша») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ в Солом'янському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень рішень від 05.02.2013 року № 000068227, № 000069227, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08.05.2013 року провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ в Солом'янському районі м. Києва ДПС щодо відображення в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» результатів акту планової виїзної перевірки від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 щодо виключення суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2009 року по 30.06.2012 року та зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані про податковий кредит та податкові зобов'язання товариства ТзОВ «Справа Наша» з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року закрито у зв'язку з тим, що вказані позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 28.09.2012 року по 25.10.2012 року ДПІ в Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Справа Наша» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року», яким встановлено порушення вимог податкового та цивільного законодавства.

На підставі акту перевірки 05.02.2013 року було винесено податкові повідомлення-рішення № 000068227, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011, квітень, червень 2012 року на 2046254,00 грн. та №000069227, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14796920,00 грн. за перше півріччя 2012 року.

Податковим органом зроблено висновок про те, що по всіх операціях з підприємствами ТОВ «Інфостар», ТОВ «Ресурс Стандарт», ТОВ «Укрліспром 2010», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ Супреммум», ТОВ «Альфа Л», ТОВ Білдінвест», ТОВ «Комерційне підприємство «Будпромінвестсервіс», ТОВ «Капіталсистемгруп», ТОВ «Бісмарк Плюс», ТОВ «Граніт-Маш-Строй», ТОВ БК «Адаг» та ТОВ «Тірас -АРС» вказані постачальники не могли приймати участі у операціях по постачанню товарів та послуг на адресу TOB «Справа Наша», а документи оформлені від імені цих контрагентів-постачальників є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в реєстрах бухгалтерського та податкового обліку.

Проте, позивач не погоджується з таким твердженням податкового органу та зазначає, що усі господарські операції проведені ТзОВ «Справа Наша» є реальними та виконання договорів сторонами підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в надісланих суду письмових запереченнях та додаткових поясненнях позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що відповідно до представлених для перевірки документів ТзОВ «Справа Наша» не підтверджено фактичного відвантаження товарів та реальне транспортування.

Згідно пред'явлених в ході проведення перевірки документів, не виявлено документи, що підтверджують рух товару від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мають безтоварний характер, оскільки товар не перевозився. Відповідно до представлених під час перевірки документів неможливо було встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати. Протягом періоду, який перевірявся, підприємства обмінювалися документами на товари, зокрема, нафтопродукти, з ТзОВ «Справа Наша», яке не сплачувало податки, при цьому валові витрати переважають над валовими доходами. Також було встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим, такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені у відповідності до вимог чинного законодавства України та просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні ним уточнено пункт 6 позовних вимог, а саме: просить визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва ДПС щодо визнання в акті планової виїзної перевірки ТзОВ «Справа Наша» від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 нікчемними правочинів укладених ТзОВ «Справа Наша» з суб'єктами господарювання за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.04.2013 року № 4302506650748

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Справа Наша» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено акт від 18.01.2013 року №163/22-7/32877786.

У акті перевірки зроблено висновок про те, що ТзОВ «Справа Наша» допущено порушення вимог ч.1 ст.203, ст.ст.215, п.1 ст.216 ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Справа Наша» із зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, які мають ознаки нікчемності в силу закону.

Перевіркою зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст.134,135,138 ПК України. Дані відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період є недійсними.

Також за результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість у позивача, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ст.ст. 185, 189, 198 ПК України. Дані відображені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період є недійсними.

В основу даного акту перевірки покладено дані, отримані працівниками ДПІ в Солом'янському районі м. Києва ДПС відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів, пред'явлених до перевірки щодо проведення транзитних фінансових потоків із підприємствами з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Інфостар», ТОВ «Ресурс Стандарт», ТОВ «Укрліспром 2010», ТОВ «Український інвестиційний холдинг», ТОВ «Акцент Електро», ТОВ Супреммум», ТОВ «Альфа Л», ТОВ Білдінвест», ТОВ «Комерційне підприємство «Будпромінвестсервіс», ТОВ Капіталсистемгруп», ПП «Бісмарк Плюс», ТОВ «Граніт-Машстрой»,ТОВ БК «Адаг» та ТОВ «Тірас -АРС».

Ознаки фіктивності даних підприємств встановлені відповідачем на підставі отриманих даних про порушення кримінальних справ відносно вказаних підприємств, актів зустрічних звірок та актів перевірок вказаних підприємств.

Таким чином, відповідач вважає, що первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні), які складені від ТОВ «Наша Справа» для ТОВ «ТД Континіум-Галичина», ТОВ «Континіум-Трейд», Спільне Українсько-Американське підприємство у формі ТОВ «Інтернешенел Телекомунікешен Компані», ТОВ «Нова лінія скла», ТОВ «Кон-Лекс», СП «Західна Нафтова Компанія», СУАП «Гранд Отель», ТОВ «Юридична компанія «Інтеркон», ТОВ «Галичина», ТОВ «Євротон», ТОВ «Західна молочна група», ТОВ «Ресурс Стандарт» по транзитних операціях з поставки товарів раніше сформованих для ТОВ «Справа Наша» від вищевказаних контрагентів суперечить законодавчим і нормативним актам і не несуть доказовості змісту здійснення операцій, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Тобто, укладення даних угод та здійснення операцій між вказаними контрагентами не мали на меті реального настання правових наслідків та є нікчемними.

На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 18.01.2013 року №163/22-7/32877786 прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 000068227, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011, квітень, червень 2012 року на 2046254,00 грн., та № 000069227 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14796920,00 грн. за перше півріччя 2012 року.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 05.02.2013 року № 000068227, № 000069227 та дії відповідача щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, укладених позивачем за перевіряємий період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року та щодо формування в даному акті висновків про відсутність у ТзОВ «Справа Наша» об'єктів оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Справа Наша» підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент виникнення правовідносин) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 та підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, у відповідності до норм Закону України "Про податок на додану вартість" за наявності у платника податків належним чином оформленої податкової накладної останній вправі включити суму ПДВ до податкового кредиту незалежно від того, чи придбані товари почали використовуватись в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для винесення даних податкових повідомлень - рішень стали висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем із підприємствами з ознаками фіктивності та подальшої їх реалізації іншим контрагентам, відсутність об'єктів оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток, відображених у відповідних деклараціях позивача за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Наша Справа» в період з січня 2010 по лютий 2010 року включало до складу валових витрат декларації з податку на прибуток та податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, які документально оформлені від імені ТОВ «Інфостар».

Вказані операції оформлені договором купівлі - продажу від 12.01.2010 року №1201/1 на поставку нафтопродуктів.

Також під час перевірки пред'явлено оформлені продавцем податкові накладні за січень, лютий 2010 року.

Вказана операція відображена в податковому обліку позивача у складі валових витрат та у складі податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач встановив порушення у формуванні валових витрат та податкового кредиту, використовуючи лист ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 02.02.2011 року № 3833/7/23-38 «Про надання додаткової інформації», згідно з яким були допитані директори вказаного підприємства, які підтвердили ту обставину, що підприємство не займалось господарською діяльністю та те, що слідчим СВ ПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо невстановлених осіб за фактом фіктивного підприємництва.

Крім цього, використано акт від 31.10.2010 року № 6526/23-3/36493940 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інфостар» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яка мала правові відносини із ТОВ «Укрроспідшипник» та ТОВ «Горстройкомп» за період січень-вересень 2010 року».

У даному акті зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Інфостар» та про відсутність умов для здійснення господарської діяльності.

Також ДПІ в Солом'янському районі м. Києва констатує, що відсутні документи на переміщення ТМЦ.

Враховуючи дані, зазначені у листі та акті перевірки, відповідач у даній справі прийшов до висновку про нікчемність угоди укладеної між ТОВ «Інфостар» та ТзОВ «Справа Наша» та відсутності у позивача права на відображення даної угоди у податковому обліку, а саме: у формуванні валових витрат та податкового кредиту.

Пізніше придбані паливно - мастильні матеріали у ТОВ «Інфостар» ТОВ «Справа Наша» були реалізовані ТОВ «ТД «Континіум Галичина». Всі первинні документи на реалізацію даного товару у позивача наявні та оформлені відповідно до чинного законодавства.

Слід зазначити, що в даному випадку податковий орган, роблячи висновок про відсутність реального виконання договору між ТОВ «Інфостар» та ТзОВ «Справа Наша», посилається на лист та акт перевірки контрагента, в якому виявлені порушення поставок до ТОВ «Інфостар» в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності даної операції.

В даному випадку у позивача наявні первинні документи, які підтверджують факт придбання та оплату товару.

В акті перевірки від 18.01.2013 року №163/22-7/32877786 відсутні посилання на те, які саме порушення допущено у взаємовідносинах ТОВ «Інфостар» та позивача.

Відповідачем в судове засідання не представлено доказів про те, що по кримінальній справі, порушеній по факту фіктивного підприємництва невстановленими особами, встановлено винних осіб та винесено обвинувальний вирок.

Крім цього, податковим органом не взято до уваги, що в подальшому даний товар було реалізовано позивачем ТОВ «ТД «Континіум Галичина», про що свідчать досліджені в ході судового розгляду справи докази, а саме: договори купівлі - продажу, видаткові накладні.

Реальність даної операції відповідачем взагалі не досліджувалась.

Відсутність в даному випадку документів на відвантаження товару в сукупності з іншими документами, які засвідчують реальність господарської операції та умовами договору від 12.01.2010 року про те, що це була передоплата товару, свідчить про те, що угода була виконана.

Враховуючи викладене, суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

В ході перевірки встановлено, що в період з квітня 2010 року позивачем включено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства та податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, які документально оформлені від імені ТОВ «Ресурс Стандарт».

Відповідачем при перевірці використано акт від 16.08.2012 року «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Ресурс Стандарт», висновком якого встановлено відсутність правочину між ТОВ «Інфостар» та ТОВ «Ресурс Стандарт».

Враховуючи порушення, встановлені податковим органом по ланцюгу постачальників, відповідач прийшов до висновку, що правочин між позивачем та ТОВ «Ресурс-Стандарт» є нікчемним.

Реальність проведення операцій по договору купівлі - продажу від 01.04.2010 року №0104/3 між даними контрагентами податковим органом не досліджувалась.

В акті перевірки зазначено, що первинні документи у позивача наявні та вказані операції відображені в податковому та бухгалтерському обліках.

Пізніше, придбаний товар у ТОВ «Ресурс Стандарт», позивачем було реалізовано ТОВ «Континент Нафто Трейд», про що свідчать відповідні документи, наявні в матеріалах справи, водночас вказана обставина податковим органом під час проведення перевірки не досліджувалась.

В акті перевірки від 18.01.2013 року відсутні посилання на те, які саме порушення допущено у взаємовідносинах ТОВ «Ресурс Стандарт» та позивача.

Тобто, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, а саме: договорів купівлі - продажу товару, наявність податкових і видаткових накладних, відомостей про оплату придбаного, а пізніше реалізованого товару, суд вважає що поставку товару по договору від 01.04.2013 року № 0104/3 було здійснено.

ТзОВ «Справа Наша» в серпні 2010 року включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Укрліспром 2010».

Дані взаємовідносини оформлені договором купівлі-продажу від 31.08.2010 року №3108/3-4 на придбання паливно-мастильних матеріалів.

Висновок відповідача про нікчемність вказаної угоди ґрунтується на підставі акту від 07.03.2012 року № 117/2202/36844288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрліспром 2010» щодо правильності відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами за період з 04.12.2009 року по 31.12.2011 року, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, за результатами якої встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Укрліспром 2010» в результаті взаємовідносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями у період з 04.12.2009 року по 31.12.2011 року. Встановлено відсутність факту передачі ТМЦ (робіт, послуг) від контрагентів-постачальників до ТОВ «Укрліспром 2010» та факту передачі ТМЦ від ТОВ «Укрліспром 2010» до контрагентів покупців.

Однак, суд не погоджується з таким висновком ДПІ в Солом'янському районі м.Києва ДПС, виходячи із наступного.

Зокрема, як вбачається із постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року (яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень) у справі за позовом ТзОВ «Укрліспром 2010» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій, визнано протиправними дії відповідача, що виразились у проведені зустрічної звірки ТОВ «Укрліспром 2010», результати якої оформлено актом від 07.03.2012 року №117/2202/36844288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрліспром 2010» щодо правильності відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами за період з 04.12.2009 року по 31.12.2011 рік».

В мотивувальній частині постанови суд прийшов до висновку, що оскільки дії відповідача є протиправними щодо проведення вказаної перевірки, то і отриманий за його наслідками як доказ акт є неналежним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року залишена без змін та набрала законної сили.

Реальність виконання угоди між ТОВ «Справа Наша» та ТОВ «Укрліспром 2010» відповідачем у даній справі не досліджувалась та відповідні висновки ним не робились.

Враховуючи вищевказане, висновки акту від 07.03.2012 року №117/2202/36844288, які покладені в основу акту від 18.01.2013 року не можуть бути належними та допустимими доказом у даній справі та засвідчувати відсутність проведеної операції між даними контрагентами.

Судом встановлено, що отримані товари від «Укрліспром 2010» були реалізовані позивачем ТОВ «Континент Нафто Трейд».

Дані операції позивачем підтверджені первинними документами, які є в матеріалах справи та відображені в податковому та бухгалтерському обліках.

ТОВ «Справа Наша» в жовтні 2010 року включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Український інвестиційний холдинг». Дані взаємовідносини оформлені договорами купівлі-продажу від 01.10.2010 року, 04.10.2010 року та 12.10.2010 року № 256, 257, 258, 260 на придбання різних товарно - матеріальних цінностей згідно специфікацій.

Висновок відповідача про нікчемність вказаної угоди ґрунтується на підставі акту від 07.03.2012 року № 119/22-3/33547165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Українського інвестиційного холдингу» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 25.06.2005 року по 30.11.2011 року», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, за результатами якої встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Український інвестиційний холдинг» за період з 25.06.2005 року по 30.11.2011 року та матеріалами кримінальної справи № 50-6070, порушеної відносно посадових осіб третьої особи ПАТ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків.

Однак, суд не погоджується з таким висновком ДПІ в Солом'янському районі м.Києва ДПС, виходячи із наступного.

Зокрема, як вбачається із постанови Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року (яка міститься в єдиному державному реєстрі судових рішень) у справі за позовом ТОВ «Український інвестиційний холдинг» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій визнано протиправними дії відповідача, що виразились у проведені зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг», результати якої оформлено актом від 07.03.2012 року № 119/22-3/33547165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Український інвестиційний холдинг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 25.06.2005 року по 30.11.2011 року

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року залишена без змін та набрала законної сили.

Реальність виконання угоди між ТОВ «Справа Наша» та ТОВ «Український інвестиційний холдинг» відповідачем під час перевірки не досліджувалась та відповідні висновки ним не робились.

Враховуючи вищевказане, висновки акту від 07.03.2012 року, які покладені в основу акту від 18.01.2013 року не можуть бути належними та допустимими доказами у даній справі та засвідчувати відсутність проведених господарських операції між даними контрагентами.

Як свідчать матеріали справи, отримані товари від ТОВ «Український інвестиційний холдинг» були реалізовані позивачем ТОВ «Континіум Трейд».

Дані операції позивачем підтверджені первинними документами, які є в матеріалах справи та відображені в податковому та бухгалтерському обліку.

Що стосується даних, встановлених в ході розслідування кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб третьої особи ПАТ «Інтербанк», то суд до уваги їх не приймає, оскільки вказана справа порушена не по діяльності ТОВ «Український інвестиційний холдинг» і відповідачем в судове засідання не представлено доказів того, що встановлені фактичні обставини у даній кримінальній справі були підтверджені вироком суду, який набрав законної сили.

ТзОВ «Справа Наша» за листопад 2010 року включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Акцент Електро».

Дані взаємовідносини оформлені договорами про надання послуг, купівлі - продажу, постачання від 01.11.2010 року № 280/2, 280/3 від 19.11.2010 року № 280/1.290.

Під час проведення перевірки позивачем пред'явлено відповідні податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт.

Вказані операції відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліках.

Висновок відповідача про нікчемність вказаних угод ґрунтується на підставі акту від 07.03.2012 року № 27/22-205/34539142 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Акцент Електро» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 31.07.2011 року», складеного ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, за результатами якої встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Акцент Електро» за даний період та ознак фіктивності та матеріалами кримінальної справи № 50-6070, порушеної відносно посадових осіб третьої особи ПАТ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків.

Що стосується даних, встановлених в ході розслідування зазначеної кримінальної справи, то суд до уваги їх не приймає, оскільки вказана справа порушена не по діяльності ТОВ «Акцент Електро» і відповідачем в судове засідання не представлено доказів того, що встановлені фактичні обставини у даній кримінальній справі були підтверджені вироком суду який набрав законної сили.

Реальність даної операції відповідачем взагалі не досліджувалось.

Порушень в акті перевірки від 18.01.2013 року у взаємовідносинах позивача і ТОВ «Акцент Електро» взагалі не встановлено.

Пізніше ТзОВ «Справа Наша» отримані товари та послуги були реалізовані згідно укладених договорів ТОВ «Нова лінія скла», ТОВ «Кон-Лекс», СП «Західна Нафтова Компанія», СУАП «Гранд Отель», що підтверджується відповідними первинними документами.

Тобто, суд вважає, що в даному випадку відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності факту реального здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Акцент Електро».

ТзОВ «Справа Наша» за грудень 2010 року включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Супреммум».

Дані взаємовідносини оформлені договорами купівлі-продажу від 01.12.2010 року № 391, від 02.12.2010 року № 392 року, від 06.12.2010 року № 393, від 04.01.2011 року № 299, від 11.01.2011 року № 301 та № 302 на придбання різних товарно - матеріальних цінностей згідно специфікацій.

Висновок відповідача про нікчемність вказаної угоди ґрунтується на підставі акту від 07.03.2012 року № 112/22-10/37101957 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, за результатами якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажі товарів за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.185 ПК України та матеріалами кримінальної справи № 50-6070, порушеної відносно посадових осіб третьої особи ПАТ «Інтербанк» за фактом умисного ухилення від сплати податків.

Однак, суд не погоджується з таким висновком ДПІ в Солом'янському районі м. Києва, виходячи із наступного.

Зокрема, як вбачається із постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року (яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень) у справі за позовом ТОВ «Супреммум» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій, визнано протиправними дії відповідача, що виразились у проведені зустрічної звірки ТОВ «Супреммум», результати якої оформлено актом від 07.03.2012 року № 112/22-10/37101957 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.05.2010 року по 31.12.2011 року

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 року залишена без змін та набрала законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 року ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС відмовлено у відкритті касаційного провадження за їх скаргою.

Реальність виконання угоди між ТОВ «Справа Наша» та ТОВ «Супреммум» відповідачем під час перевірки не досліджувалась та відповідні висновки ним не робились.

Оскільки дії відповідача є протиправними щодо проведення вказаної перевірки, то і отриманий за його наслідками як доказ акт є неналежним доказом, і зроблені в ньому висновки не можуть бути взяті до уваги судом в даній справі.

Пізніше, як встановлено судом, отримані товари від ТОВ Супреммум» були реалізовані позивачем ТОВ «Кон Лекс», ТОВ «Континен Нафто Трейд», ТОВ «Інтернешенел телекомунікешин Компані».

Дані операції позивачем підтверджені первинними документами, які є в матеріалах справи та відображені в податковому та бухгалтерському обліку.

Тобто суд вважає, що реальність проведення господарських операцій по даному контрагенту позивачем доведена наявними в матеріалах справи первинними документами.

Що стосується даних, встановлених в ході розслідування кримінальної справи № 50-6270, то суд до уваги їх не приймає, оскільки відповідачем в судове засідання не представлено доказів того, що встановлені фактичні обставини у даній кримінальній справі щодо неналежної господарської діяльності даного підприємства були підтверджені вироком суду, який набрав законної сили.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в даному випадку відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Супремммум».

Позивачем за грудень 2010 року включено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Альфа Л».

Дані взаємовідносини оформлені договором купівлі-продажу від 01.10.2010 року №911 на придбання бензину.

Висновок відповідача про нікчемність вказаної угоди ґрунтується на підставі акту від 02.09.2011 року № 1216//23-9/30304256 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альфа Л» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та з 01.03.2011 року та 31.03.2011 року», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, за результатами якої встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів за вказаний період згідно з ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та ст.185 ПК України.

Вказаний висновок зроблено працівниками податкового органу на підставі того, що під час проведення перевірки ТОВ «Альфа Л» не надано первинних документів, які підтверджують господарські операції по купівлі та продажу товару, у зв'язку із чим не встановлено факту передачі товарів від даного товариства інших постачальникам.

Однак, вказане судом до уваги не береться, виходячи із наступного.

По-перше, в матеріалах справи наявні всі первинні документи щодо купівлі товару позивачем у даного контрагента, про які зазначено в акті перевірки.

Що стосується висновків ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС, то вони стосуються діяльності ТОВ «Альфа Л» у взаємовідносинах з іншими контрагентами.

Жодним актом перевірки не встановлено порушень у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Альфа Л».

Більше того, вказані взаємовідносини у встановленому порядку відображені в податковому та бухгалтерському обліках.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувалась реальність виконання даної угоди, а висновки зроблені на підставі акту ДПІ в Печерському районі м. Києва ДПС.

Крім того, суд звертає увагу на те, що порушення допущені іншим контрагентом, не можуть впливати у даному випадку на іншого контрагента, який добросовісно виконав свої зобов'язання.

Тобто, враховуючи викладене суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено того, що укладена угода між даними контрагентами є нікчемною.

В подальшому придбані у ТОВ «Альфа Л» товари позивачем було реалізовано ТОВ «Континент Нафто Трейд». Ці взаємовідносини ДПІ в Солом'янському районі м. Києва ДПС взагалі не досліджувались.

Позивачем за червень 2010 року включено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Білдінвест».

Дані взаємовідносини оформлені договором купівлі-продажу від 26.06.2010 року №2609/03 на придбання дизельного палива.

На придбаний товар ТОВ «Білдінвест» видано покупцю податкову та видаткову накладну.

Висновок про відсутність даної господарської операції податковим органом зроблено на підставі даних АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на момент складання даного акту за червень 2010 року між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Справа Наша» та податкових зобов'язань ТОВ «Білдінвест» значиться розбіжність в сумі 1659660 грн.

Тобто, ТОВ «Білдінвест» не декларувало взаємовідносин із позивачем. Також встановлено, що дане товариство не подавало звітність з податку на прибуток та згідно податкової звітності у підприємства відсутні трудові в ресурси, виробниче обладнання, сировина для здійснення основного виду діяльності.

Знову таки, висновок податкової зроблено на підставі даних поданої контрагентом звітності та автоматизованої інформаційної системи про наявність розбіжностей в даних без фактичного дослідження правочину та реальності його виконання.

Також суд констатує, що наявність розбіжностей у контрагентів по податковому кредиту та податковому зобов'язанню не можуть свідчити про нікчемність укладеної угоди.

Як свідчать матеріали справи, придбаний у даного контрагента товар пізніше позивачем було реалізовано ТОВ «Юридична компанія «Інтеркон», ТОВ «Галичина». Всі первині документи на реалізацію даної продукції в позивача наявні та не досліджувались відповідачем під час перевірки.

Позивачем за червень, серпень 2010 року включено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Комерційне підприємство «Будпромінвестсервіс» та ТОВ «Капіталсистемгруп», ТОВ Бісмарк Плюс».

Дані взаємовідносини оформлені договорами купівлі-продажу від 26.06.2010 року №2906/05, від 31.08.2010 року № 3108/3-3 та від 31.08.2010 року № 3108/3-3 на придбання дизельного палива та інших товарів.

На придбаний товар ТОВ «Комерційне підприємство «Будпромінвестсервіс» та ТОВ «Капіталсистемгруп», ТОВ «Бісмарк Плюс» видано покупцю податкову та видаткову накладну.

Вказані операції відображались позивачем у податковому та бухгалтерському обліках.

Згідно даних АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на момент складання даного акту від 18.01.2013 року по даних контрагентах внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а відтак зроблено висновок про нікчемність зазначених правочинів.

Однак, з таким висновком суд не погоджується, виходячи із наступного.

Операції, які були предметом перевірки мали місце в 2010 році. На той момент підприємства були діючими та мали відповідні свідоцтва на право здійснення господарської діяльності.

реальність проведення операцій між вказаними контрагентами податковим органом, здійснених в 2010 році, не досліджувалось.

Відсутність підприємств за місцезнаходженням на момент складання акту в 2013 році та неможливості проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання, укладених з вказаними контрагентами правочинів, нікчемними.

В подальшому, придбаний у даних підприємств товар було позивачем реалізовано ТОВ «Галичина» та ТОВ «Континент Нафто Трейд». Відповідні документи про проведені операції містяться в матеріалах справи.

Отже, в даному випадку суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами нікчемності укладених угод.

Позивачем за вересень 2010 року включено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Граніт Маш Строй».

Дані взаємовідносини оформлені договорами купівлі-продажу від 01.09.2010 року №№ 901 (бензин), 901 (обладнання), 240 (бензин), 245 (обладнання) та 15.10.2010 року № 246 на придбання бензину та іншого обладнання.

На придбаний товар ТОВ «Граніт Маш Строй» видано покупцю податкову та видаткову накладну.

Вказані операції відображались позивачем у податковому та бухгалтерському обліку.

Згідно даних АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на момент складання акту від 18.01.2013 року по даному контрагенту внесено запис в графу «має стан платника «припинено (ліквідовано, закрито)», а відтак зроблено висновок про нікчемність проведених правочинів.

Однак, з таки висновком суд не погоджується, виходячи із наступного.

Операції, які були предметом перевірки, мали місце в 2010 році. На той момент підприємство було діючим та мало відповідні свідоцтва на право здійснення господарської діяльності.

Фактичні обставини здійсненню операцій між вказаними контрагентами у 2010 році податковим органом не досліджувались.

Внесення запису в графу «має стан платника «припинено (ліквідовано, закрито)», на момент складання акту у 2013 році та неможливості проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання укладених з вказаним контрагентом правочинів нікчемними.

В подальшому придбаний у даних підприємств товар було позивачем реалізовано СПТОВ «Інтернешенел Телемунікешен Компані», ТОВ «Континент Нафто Трейд» та ТОВ «Євротон». Відповідні документи про проведені операції містяться в матеріалах справи.

Отже, в даному випадку, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами нікчемності укладених угод.

Позивачем за травень 2010 року включено до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток підприємства, податкового кредиту декларацій з ПДВ об'єми операцій, документально оформлені від ТОВ «Тірас Арс».

Дані взаємовідносини оформлені договором купівлі-продажу від 05.05.2010 року № 1205 на придбання дизельного палива.

На придбаний товар ТОВ «Тірас Арс» видано покупцю податкову та видаткову накладну.

Висновок про відсутність даної господарської операції податковим органом зроблено на підставі даних АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на момент складання даного акту за травень 2010 року між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Справа Наша» та податкових зобов'язань ТОВ «Тірас Арс»» значиться розбіжність в сумі 1507647 грн.

Тобто, ТОВ «Тірас Арс» не декларувало взаємовідносин із позивачем. Однак, суд вважає, що висновок податкового органу зроблено на підставі даних автоматизованої інформаційної системи про наявність розбіжностей без фактичного дослідження правочину та реальності його виконання.

Також суд констатує, що наявність розбіжностей у контрагентів по податковому кредиту та податковому зобов'язанню не може свідчити про нікчемність укладеної угоди .

Придбаний у даного контрагента товар, як встановлено судом, пізніше позивачем було реалізовано ТОВ «Юридична компанія «Інтеркон», ТОВ «Ресурс Стандарт». Всі первині документи на реалізацію даної продукції в позивача наявні та містяться в матеріалах справи.

Крім того, ТзОВ «Справа Наша» пред'явлено документи у вигляді договорів із ТОВ БК «Адаг» від 27 - 30 вересня 2010 року №№ 2709, 2909/1, 2909/1-1, 3009 на придбання паливно-мастильних матеріалів та із ТОВ «ДК Стройком» від 02.11.2010 року № 211 на придбання масла вершкового та молока.

Висновок про відсутність даної господарської операції податковим органом зроблено на підставі даних АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на момент складання даного акту за вересень 2010 року між задекларованим податковим кредитом ТОВ «Справа Наша» та податкових зобов'язань ТОВ БК «Адаг» значиться розбіжність в сумі 7900000,00 грн., тобто ТОВ БК «Адаг» не задекларувало своїх податкових зобов'язань із ТОВ «Справа Наша» та із ТОВ «ДК Стройком» значиться розбіжність в сумі 8581225,35 грн. за листопад 2010 року, тобто ТОВ «ДК Стройком» не задекларувало своїх податкових зобов'язань із ТОВ «Справа Наша».

Крім цього, зазначено, що ТОВ БК «Адаг» не звітує з червня 2010 року по ПДВ та із податку на прибуток з 2009 року.

ТОВ «ДК Стройком» має стан на момент складання акту «припинено (ліквідовано, закрито)».

Водночас висновок податкового органу зроблено на підставі даних автоматизованої інформаційної системи про наявність розбіжностей без фактичного дослідження правочину та реальності його виконання.

Також суд констатує, що наявність розбіжностей у контрагентів по податковому кредиту та податковому зобов'язанню не можуть свідчити про нікчемність укладеної угоди.

Операції, які були предметом перевірки мали місце в 2010 році. На той момент підприємства були діючими та мали відповідні свідоцтва на право здійснення господарської діяльності.

Реальність проведення операцій, здійснених у 2010 році, між вказаними контрагентами податковим органом не досліджувалась.

Внесення запису «має стан платника «припинено (ліквідовано, закрито)», на момент складання акту у 2013 році та неможливості проведення зустрічної звірки не є підставою для визнання укладених з вказаним контрагентом правочинів нікчемними.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Отже, в даному випадку, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами нікчемності укладених між ТзОВ «Справа Наша» та зазначеними контрагентами угод.

Фактично всі висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 18.01.2013 року №163/22-7/32877786, ґрунтуються на виявлених порушеннях по перевірках інших контрагентів, тобто по постачальниках другої черги, без фактичного дослідження реальності виконання господарських операцій між ТзОВ «Справою Нашою» та його контрагентами.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Укладені між позивачем та його контрагентами угоди, що були предметом дослідження в акті перевірки, у встановленому порядку недійсними не визнавались.

Крім того, відповідачем не представлено в судове засідання будь-яких інших доказів про те, що у встановленому законом порядку по 14 контрагентах, які зазначені в актах перевірки, правочини визнані нікчемними.

Також суд зазначає, що в деяких випадках доводи відповідача про відсутність реального виконання угод між підприємствами, зазначеними у акті перевірки, ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічної звірки, якими встановлено факти відсутності господарських відносин. Однак, дані акти не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача, з огляду на таке.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Отже, зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Фактично реальність укладених угод ТзОВ «Справа Наша» із продавцями товарів, зазначеними в акті перевірки, податковим органом не перевірялась в повній мірі із підстав, викладених у попередніх абзацах.

Також не були предметом дослідження в акті перевірки ланцюги поставок позивача - покупці (12 контрагентів, визначених в акті), а висновки про нікчемність цих угод зроблені на підставі первинних угод, укладених позивачем на купівлю товарів у перерахованих вище контрагентів-продавців.

Враховуючи фактичне виконання укладених договорів та наявність у позивача всіх первинних документів у нього були всі підстави визначені ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 185,189,198 ПК України, ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на включення сум за вказаними угодами із даними контрагентами до валових витрат та податкового кредиту.

Крім того суд зазначає наступне, що предметом перевірки від 18.01.2013 року №163/22-7/32877786, фактично були взаємовідносини позивача за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року із 14 контрагентами, в яких він придбавав товар та зазначено 12 контрагентів, яким пізніше було товар реалізовано.

Як вбачається із додаткових пояснень відповідача щодо розрахунку визначених у податкових повідомленнях-рішеннях зобов'язань, вбачається наступне, що оскільки перевіркою встановлено відсутність у ТзОВ «Справа Наша» об'єктів оподаткування визначених ст.ст. 3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 134, 135, 138 ПК України та ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 185, 189,198 ПК України, в результаті чого підприємством було порушено вимоги ст. 150 та 201 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 14796920,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року в сумі 53418,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за липень 2011 року в сумі 1657756,00 грн. і за квітень 2012 року в сумі 335080,00 грн.

Тобто, визначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань по всіх господарських операціях позивача, а не виключно по контрагентах, за якими господарські операції податковий орган визнав нікчемними.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні довідки позивача в розрізі контрагентів, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року ТОВ «Справа Наша» мало відносини з набагато більшою кількістю контрагентів, ніж зазначено в акті перевірки, за рахунок відносин з якими формувались валові витрати, податковий кредит та відображались дані в поданих деклараціях по податку на додану вартість та податку на прибуток.

В акті перевірки від 18.01.2013 року не були предметом дослідження взаємовідносини позивача з іншими контрагентами та будь-які висновки про допущені порушення та відсутність об'єктів оподаткування по інших угодах не робились.

Однак, відповідачем в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань визначені по всьому підприємству, без виключення сум грошових зобов'язань по взаємовідносинах позивача з контрагентами, які не були предметом проведеної перевірки, що є неприпустимим.

В контексті зазначеного слід зауважити, що наявність встановленого порушення у взаємовідносинах з одним, декількома контрагентами не тягне за собою наслідком для господарюючого суб'єкта донарахування грошових зобов'язань по взаємовідносинах , які він мав за цей період з іншими контрагентами. Відповідальність має бути конкретизованою та визначена за кожне порушення окремо.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності винесених податкових повідомлень рішень від 05.02.2013 року.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюванні податкові повідомлення - рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва ДПС від 05.02.2013 року № 000068227, № 000069227 винесені з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправним та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Суд вважає також обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення вимоги позивача про визнання дій відповідача незаконними щодо визнання в акті планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 нікчемними правочинів укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» з суб'єктами господарювання за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, з огляду на наступне.

Статтею 20 ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин).

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З врахування викладених норм права суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того суд зазначає, що органи податкової служби в згідно із абз. 1 ст.10, п.11 Закону України «Про державну податкову службу» можуть звертатися до судів про стягнення в дохід держави коштів отриманих за правочинами вчиненими з метою яка завідомо суперечать інтересам і держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину повинен міститись в мотивувальній частині рішення, а не резолютивній.

З вищенаведеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення.

Позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача щодо формування в акті планової виїзної перевірки ТОВ«Справа Наша» від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 висновків про відсутність в позивача об'єктів оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У вищевикладених абзацах суд зазначав ту обставину, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами відсутності реального виконання угод із зазначеними в акті перевірки контрагентами та порушень ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст. 134,135,138,185,189,198 ПК України.

Крім того, як зазначалось вище, предметом вказаної перевірки фактично були взаємовідносини позивача із 14 контрагентами з ознаками фіктивності, а висновок про відсутність об'єктів оподаткування та недійсності даних відображених в деклараціях по ПДВ та податку на прибутку визначені по всіх контрагентах позивача, які в ході перевірки не перевірялись.

Тому такі дії податкового органу щодо формування висновків про відсутність об'єктів оподаткування порушують права позивача та тягнуть за собою негативні наслідки для нього та його контрагентів, з огляду на що є неправомірними.

Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2294,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 22.02.2013 року № 49.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.02.2013 року № 000068227 та № 000069227.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби щодо визнання в акті планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» з суб'єктами господарювання за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби щодо формування в акті планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» від 18.01.2013 року № 163/22-7/32877786 висновків про відсутність в Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» об'єктів оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Справа Наша» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 13 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк