Рішення № 31150625, 07.05.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5302/13-ц

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

07 травня 2013 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Мельника А.В.,

при секретарі - Борисенко А. В.,

Нєстєровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України до ОСОБА_2, третя особа: ДП "Екос" ПАТ "Холдингова компанія Київміськбуд", про стягнення витрат за проживання у гуртожитку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 4000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач проходив військову службу за контрактом у ВЧ 2260 до 17.03.2011 року на посаді начальника військового наряду 1 взводу 6 роти 2 батальйону в/ч 2260. Відповідно ст. 12 до Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідачу було надано 3 ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 який знаходиться на балансі ДП „Екос" ПАТ "Холдингова компанія Київміськбуд" (далі -ДП "Екос"), для тимчасового проживання власне Відповідача та членів його сім'ї.

У в/ч 2260 відсутній службовий житловий фонд і тому з метою забезпечення військовослужбовців житлом, частина орендує житлові приміщення на договірній основі у ДП „Екос".

Згідно договору № 2 від 09.03.2011, укладеного між ДП «ЕКОС» та в/ч 2260, остання орендувала ліжко-місця в гуртожитку за адресою: 01103, АДРЕСА_1 в тому числі і ті, що були надані Відповідачу. Додатком до договору № 2 від 09.03.2011 сторонами було узгоджено список військовослужбовців, яким надаються ліжко-місця для проживання у гуртожитках ДП «ЕКОС». Відповідач значиться у списку за № 47 та займав З ліжко-місця. Відповідно до п. 4.1. договору № 2 від 09.03.2011 щомісячна плата за 1 ліжко-місце з 01.01.2011 і до кінця 2011 року складала 654 грн. 00 коп.

Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 17.03.2011 № 53 Відповідача було звільнено з військової служби за станом здоров'я. 17.03.2011 Відповідача було виключено зі списків військової частини 2260 наказом командира в/ч 2260 № 53, і останній повинен був повернути займані ліжко-місця. Проте Відповідач з 17.03.2011 не звільнив займані ліжко-місця в гуртожитку за адресою: 01103, АДРЕСА_1 і до 30.06.2011 незаконно проживав за вказаною адресою. На неодноразові вимоги звільнити займані ліжко-місця, відповідач не реагував.

Проживання Відповідача у вказаному гуртожитку до 01.07.2012 підтверджується листом ДП „Екос" від 12.10.2012 № 1881.

Військова частина 2260, як наймач вказаного приміщення згідно договору найму № 2 від 09.03.2011, зобов'язана була сплачувати за проживання військовослужбовців, що встановлені цим договором у розмірі 654 грн. 00 коп. грн. за 1 ліжко-місце, оскільки ці ліжко-місця не були передані наймодавцю в особі ДП „Екос".

Тому, враховуючи вищевикладене, Відповідач зобов'язаний відшкодувати військовій частині 2260 витрати, пов'язані зі сплатою орендної плати ДП „Екос" за 3 ліжко-місця, які Відповідач незаконно займає, за період з 13.07.2011 по 31.12.2011. Розмір таких витрат становить 6616,13 грн., а з урахуванням добровільного внесення Відповідачем плати за проживання в гуртожитку за 2011 року (прибутковий касовий ордер № 51 від 04.05.201 1) в сумі 1962 грн., та 14.03.2013 року в розмірі 654 гривень 13 копійок, загальна сума витрат за проживання, яку Відповідач повинен сплатити військовій частині 2260 становить 4000 грн.

Ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Виходячи з викладеного військова частина 2260 має право орендувати житлові приміщення для проживання виключно для військовослужбовців. Для осіб, звільнених з військової служби, а саме такою і являється відповідач, не передбачена можливість оренди житла для проживання після звільнення, оскільки Відповідач не перебуває у відносинах щодо проходження військової служби.

Пункт 3.9. Порядку оренди та оплати орендованих житлових приміщень у внутрішніх військах МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2009 N 150 , зареєстровано в Мін'юсті України від 30.04.2009 №389/16405 (далі - Порядок), визначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби орендовані житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню в місячний строк з дня видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.

Згідно п. 3.12. Порядку, при звільненні орендованого житлового приміщення військовослужбовці зобов'язані здати його за актом приймання-передавання орендованого житлового приміщення військової частини.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з викладених в ньому підстав.

Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, в судове засідання не з'явився та від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача в заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач проходив військову службу за контрактом у ВЧ 2260 до 17.03.2011 року на посаді начальника військового наряду 1 взводу 6 роти 2 батальйону в/ч 2260. Відповідно ст. 12 до Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідачу було надано 3 ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 який знаходиться на балансі ДП „Екос" ПАТ "Холдингова компанія Київміськбуд" (далі -ДП "Екос"), для тимчасового проживання власне Відповідача та членів його сім'ї.

У в/ч 2260 відсутній службовий житловий фонд і тому з метою забезпечення військовослужбовців житлом, частина орендує житлові приміщення на договірній основі у ДП „Екос".

Згідно договору № 2 від 09.03.2011, укладеного між ДП «ЕКОС» та в/ч 2260, остання орендувала ліжко-місця в гуртожитку за адресою: 01103, АДРЕСА_1 в тому числі і ті, що були надані Відповідачу. Додатком до договору № 2 від 09.03.2011 сторонами було узгоджено список військовослужбовців, яким надаються ліжко-місця для проживання у гуртожитках ДП «ЕКОС». Відповідач значиться у списку за № 47 та займав З ліжко-місця. Відповідно до п. 4.1. договору № 2 від 09.03.2011 щомісячна плата за 1 ліжко-місце з 01.01.2011 і до кінця 2011 року складала 654 грн. 00 коп.

Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 17.03.2011 № 53 Відповідача було звільнено з військової служби за станом здоров'я. 17.03.2011 Відповідача було виключено зі списків військової частини 2260 наказом командира в/ч 2260 № 53, і останній повинен був повернути займані ліжко-місця. Проте Відповідач з 17.03.2011 не звільнив займані ліжко-місця в гуртожитку за адресою: 01103, АДРЕСА_1 і до 30.06.2011 незаконно проживав за вказаною адресою. На неодноразові вимоги звільнити займані ліжко-місця, відповідач не реагував.

Проживання Відповідача у вказаному гуртожитку до 01.07.2012 підтверджується листом ДП „Екос" від 12.10.2012 № 1881.

Військова частина 2260, як наймач вказаного приміщення згідно договору найму № 2 від 09.03.2011, зобов'язана була сплачувати за проживання військовослужбовців, що встановлені цим договором у розмірі 654 грн. 00 коп. грн. за 1 ліжко-місце, оскільки ці ліжко-місця не були передані наймодавцю в особі ДП „Екос".

Тому, враховуючи вищевикладене, Відповідач зобов'язаний відшкодувати військовій частині 2260 витрати, пов'язані зі сплатою орендної плати ДП „Екос" за 3 ліжко-місця, які Відповідач незаконно займає, за період з 13.07.2011 по 31.12.2011. Розмір таких витрат становить 6616,13 грн., а з урахуванням добровільного внесення Відповідачем плати за проживання в гуртожитку за 2011 року (прибутковий касовий ордер № 51 від 04.05.201 1) в сумі 1962 грн., та 14.03.2013 року в розмірі 654 гривень 13 копійок, загальна сума витрат за проживання, яку Відповідач повинен сплатити військовій частині 2260 становить 4000 грн.

Ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Виходячи з викладеного військова частина 2260 має право орендувати житлові приміщення для проживання виключно для військовослужбовців. Для осіб, звільнених з військової служби, а саме такою і являється відповідач, не передбачена можливість оренди житла для проживання після звільнення, оскільки Відповідач не перебуває у відносинах щодо проходження військової служби.

Пункт 3.9. Порядку оренди та оплати орендованих житлових приміщень у внутрішніх військах МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2009 N 150 , зареєстровано в Мін'юсті України від 30.04.2009 №389/16405 (далі - Порядок), визначає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби орендовані житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню в місячний строк з дня видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.

Згідно п. 3.12. Порядку, при звільненні орендованого житлового приміщення військовослужбовці зобов'язані здати його за актом приймання-передавання орендованого житлового приміщення військової частини.

Враховуючи що відповідач не сплатив заборгованість в розмірі 4000 гривень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 214 гривень 60 копійок у відшкодування судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 74, 76, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України (ЄДРПОУ 14323600) 4000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Військової частини 2260 внутрішніх військ МВС України (ЄДРПОУ 14323600) 214 гривень 60 копійок у відшкодування судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий