Постанова № 31149821, 29.04.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 р. Справа №2a-1870/9959/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

представників позивача: Кісіль А.В., Литвиненко В.О.,

представника відповідача: Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/9959/12

за позовом Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Сумах,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаім строй", Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром"

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство „Сумижитло" Сумської міської ради (далі по тексту - позивач, КП „Сумижитло" СМР) звернулося до суду з позовною заявою, в якій, із врахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.70-79), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 98522грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24630грн.50грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 41340грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10335грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, в акті документальної виїзної планової перевірки КП „Сумижитло" СМР від 12.09.2012 року №2689/2250/37654796/33 (далі по тексту - акт перевірки) , зазначено, що у жовтні-листопаді 2011 року підприємство мало взаємовідносини з ТОВ „Шаім-Строй", яке виконало ремонтні роботи покрівель житлових будинків по м. Суми (вулиці Харківська, Прокоф'єва, Петропавлівська, Д. Коротченка, Черепіна, Заливна, Гамалея, Кірова, Інтернаціоналістів, проспект Лушпи). При цьому, до складу витрат (по оплаті) включено 4 кварталі 2011 року ремонтні роботи на суму 3363344грн., до податкового кредиту у жовтні 2011 року суму 42853грн.47коп., у листопаді 2011 року - суму 24415грн.36коп. Крім того, в акті перевірки КП „Сумижитло" СМР, зазначено, що у жовтні-листопаді 2011 року підприємство мало взаємовідносини з ТОВ „БК-Альмпром", яке виконало ремонтні роботи стиків зовнішніх стін у житлових будинках по м. Суми (вулиці Харківська, Прокоф'єва, Петропавлівська, Д. Коротченка, Черепіна, Заливна, Гамалея, Кірова, Інтернаціоналістів, проспект Лушпи). При цьому, до складу витрат (по оплаті) включено 4 кварталі 2011 року ремонтні роботи на суму 149917грн., до податкового кредиту у жовтні 2011 року суму 24075грн.50коп., у листопаді 2011 року - суму 59075грн.80коп.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 268 654грн., підпунктів 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 98522грн., пункту 9 ст.69 Бюджетного кодексу України, в результаті чого до бюджету не сплачено чистий прибуток у сумі 41 340грн. та авансовий внесок з чистого прибутку у сумі 8681грн.

Підставою для такого висновку стали результати проведених ДПІ в м. Сумах документальних позапланових виїзних перевірок ТОВ „Шаім-Строй" та ТОВ „БК-Альмпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „БК Уровень" за період з 01.10.2011 року до 30.11.2011 року, оформлених актом від 30.08.2012 року №2515/2260/35907526/50 та актом від 30.08.2012 року №2514/2260/35776142/46, де зазначено про не підтвердження господарських операцій між ТОВ „Тривекс" та ПП „Облпромінструмент", між ТОВ „Тривекс" та „БК Уровень", що в свою чергу свідчить про нікчемність господарських операцій між ТОВ „БК Уровень" та ТОВ „Шаім Строй, а також між ТОВ „БК Уровень" та ТОВ „БК-Альмпром". У зв'язку з цим, на думку ДПІ в м. Сумах, відсутнє також підтвердження проведення ремонтних робіт і пов'язаність їх з господарською діяльністю КП „Сумижитло" СМР.

Крім того, позивачем надано звіт про фінансові результати за 1 квартал 2012 року, згідно якого чистий прибуток складає 1378грн. При цьому, у розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, не нарахована частина чистого прибутку. Як наслідок, до бюджету не сплачено чистий прибуток у сумі 41 340грн. та авансовий внесок з чистого прибутку в сумі 8681грн., що є порушенням пункту 9 ст.69 Бюджетного кодексу України.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.09.2012 року за результатами документальної планової виїзної перевірки КП „Сумижитло" СМР з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 13.05.2011 року до 31.03.2012 року ДПІ в м. Сумах складено акт №2689/2250/37654796/33 (далі по тексту - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 268 654грн., в тому числі: за 2-4 квартал 2011 року - 16 321грн., за 1 квартал 2012 року - 252 333грн.; підпунктів 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 98522грн., в тому числі: за жовтень 2011 року - на 66 929грн., за листопад 2011 року - 30323грн., за грудень 2011 року - 1270грн.; пункту 9 ст.69 Бюджетного кодексу України, в результаті чого до бюджету не сплачено чистий прибуток у сумі 41 340грн. та авансовий внесок з чистого прибутку у сумі 8681грн. (т.1, а.с.13-53).

02.10.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000592250/0/47405 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 98522грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24630грн.50грн. (т.1, а.с.55);

-№0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 41340грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10335грн. (т.1, а.с.56);

-№0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп.(т.1, а.с.81-82).

За результатами розгляду скарги КП „Сумижитло" СМР від 15.10.2012 року №5580 (т.1, а.с.83-94) ДПС у Сумській області залишені без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 та від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405, а також скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 268 654 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 63083грн.25коп. (т.1, а.с.95-103).

Як встановлено судом, між ТОВ «Шаім Строй» та КП «Сумижитло» СМР укладено договір підряду №46 від 31.08.2011 року, згідно якого підрядник (ТОВ «Шаім Строй») прийняв на себе зобов'язання підготувати об'єкт та забезпечити виконання робіт з поточного ремонту за завданням замовника (КП «Сумижитло» СМР) з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити виконану роботу (т.4,а.с.29-30). Перелік об'єктів, на яких підрядник зобов'язався виконати роботи з поточного ремонту покрівлі, козирків балконів, водостічних труб, відмосток та встановлення жолобів зазначений в додаткових угодах №2 від 01.10.2011 року, №3 від 01.11.2011 року, №4 від 01.12.2011 року, №5 від 01.01.2012 року, №6 від 01.02.2012 року, №6/1 від 27.02.2012 року та №7 від 01.03.2012 року (т.4, а.с.34-43).

Крім того, між ТОВ «БК-Альмпром» та КП «Сумижитло» СМР укладено договір підряду №45 від 31.08.2011 року, згідно якого підрядник (ТОВ «БК-Альмпром») прийняв на себе зобов'язання підготувати об'єкт та забезпечити виконання робіт з поточного ремонту за завданням замовника (КП «Сумижитло» СМР) з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити виконану роботу (т.4, а.с.44-45). Перелік об'єктів, на яких підрядник зобов'язався виконати роботи з поточного ремонту стиків та козирків балконів зазначений в додаткових угодах №2 від 01.10.2011 року, №3 від 01.11.2011 року, №4 від 01.12.2011 року, №5 від 01.01.2012 року, №6 від 01.02.2012 року, №7 від 27.02.2012 року, №8 від 01.03.2012 року та №9 від 01.03.2012 року (т.4, а.с.49-60).

Факт виконання ремонтних робіт підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т.2, а.с.28-249, т.3, а.с.1-206, т.4, а.с.61-250, т.5, а.с.1-84), платіжними дорученнями (т.3, а.с.207-228), податковими накладними (т.3, а.с.229-250, т.4, а.с.1-28), копії яких залучені до матеріалів справи

Водночас, з аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 268 654грн., в тому числі: за 2-4 квартал 2011 року - 16 321грн., за 1 квартал 2012 року - 252 333грн.; а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 98522грн., в тому числі: за жовтень 2011 року - на 66 929грн., за листопад 2011 року - 30323грн., за грудень 2011 року - 1270грн.; стала встановлена ним нікчемність вказаних правочинів внаслідок:

-отримання ДПІ в м. Сумах акту від 30.08.2012 року №2515/2260/35907526/50, складеного за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Шаім строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „БК Уровень" за період з 01.10.2011 року до 30.11.2011 року, а також акту від 30.08.2012 року №2514/2260/35776142/46, складеного за результатами проведеної перевірки ТОВ „БК Альмпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „БК Уровень" за період з 01.10.2011 року до 30.11.2011 року, згідно яких ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК Альмпром" безідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів, робіт, послуг (т.1, а.с.17, 18, а.с.232-250, т.2, а.с1-22);

-отримання ДПІ в м. Сумах акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.04.2012 року №50/23/34469785 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „БК Уровень" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2011 року до 29.02.2012 року", в якому зазначено, що за юридичною адресою ТОВ „БК Уровень" відсутнє. Відділом податкової міліції ДПІ у Московському районі м. Харкова складено довідку від 05.03.2012 року №729 про не встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ „БК Уровень" за адресою: м. Харків, 50-річчя ВЛКСМ,д.56, 61153 (т.1, а.с.18, а.с.206-231);

-зазначення в акті ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.04.2012 року №50/23/34469785 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „БК Уровень" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2011 року до 29.02.2012 року" про одержання акту від 02.02.2012 року №33/18-015/24480772 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Тривекс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП „ОБПРОМІНСТРУМЕНТ" за жовтень 2011 року та акту від 29.02.2012 року №171/23-304/24480772 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Тривекс" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП „ОБПРОМІНСТРУМЕНТ", їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2011 року (т.1, а.с.18-19, а.с.211-212), де зроблено висновок про нереальність здійснення ТОВ „Тривекс" господарської діяльності внаслідок відсутності його за юридичною адресою у період з 01.11.2012 року до 30.11.2011 року.

На підставі викладеного, в акті перевірки позивача від 12.09.2012 року №2689/2250/37654796/33 (т.1, а.с.18,34,45) зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ „БК Уровень", та, як наслідок, про нікчемність правочинів, укладених ТОВ „Шаім Строй" та ТОВ „БК Альпром", а тому, на думку ДПІ в у м. Сумах, КП „Сумижитло" СМР порушило вимоги ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 cт. 215, cт. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ ТОВ „Шаім Строй" та ТОВ „БК Альпром" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість як з операцій придбання, так і по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям, в тому числі і КП „Сумижитло" СМР.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб, та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарських операцій.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання ремонтних робіт входить до предмету доказування у справі.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які безпосередньо не були постачальниками товарів (послуг) або виконавцями робіт, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за правочинами між КП „Сумижитло" СМР та ТОВ „Шаім строй", а також між КП „Сумижитло" СМР та ТОВ „БК-Альмпром" виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (т.2, а.с.28-249, т.3, а.с.1-206, т.4, а.с.61-250, т.5, а.с.1-84), платіжними дорученнями (т.3, а.с.207-228), податковими накладними (т.3, а.с.229-250, т.4, а.с.1-28), копії яких залучені до матеріалів справи

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт від 30.08.2012 року №2515/2260/35907526/50, складений внаслідок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Шаім строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „БК Уровень" за період з 01.10.2011 року до 30.11.2011 року, на акт від 30.08.2012 року №2514/2260/35776142/46, складений внаслідок проведення перевірки ТОВ „БК Альмпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „БК Уровень" за період з 01.10.2011 року до 30.11.2011 року, згідно яких ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК Альмпром" безідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів, робіт, послуг, а також на акт ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.04.2012 року №50/23/34469785 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „БК Уровень" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2011 року до 29.02.2012 року", враховуючи такі доводи.

По-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб,

По-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про нікчемність відповідних право чинів.

По-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Крім того, по собі акти перевірок контрагентів позивача не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а інших доказів незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

На переконання суду, під час дослідження факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, внаслідок чого судом не приймається до уваги і посилання відповідача на відсутність ТОВ „Тривекс" за юридичною адресою та на не встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ „БК Уровень" за адресою: м. Харків, 50-річчя ВЛКСМ,д.56, 61153, оскільки це не є доказами, що можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, юридичні особи ТОВ „Шаім строй", ТОВ „БК-Альмпром та КП „Сумижитло" СМР не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано (т.1, а.с.112-126, т.2, а.с.1-22).

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ „Шаім строй", ТОВ „БК-Альмпром" та КП „Сумижитло" СМР були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у перелічених юридичних осіб умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платнику податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 98 522грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ „Шаім строй", ТОВ „БК-Альмпром" . На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК-Альмпром" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних (т.1, а.с.233, т.2, а.с.2).

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 98 522грн. віднесена КП „Сумижитло" СМР до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України.

Несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК-Альмпром" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновок ДПІ у м. Сумах про порушення КП „Сумижитло" СМР п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 - безпідставним та неправомірним в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 98 522 грн. та штрафної санкції у розмірі 24 630грн.50коп.

Щодо посилань представника відповідача на порушення позивачем п.187.10 ст.187 ПК України як на підставу для відмову у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що у висновках акта перевірки від 12.09.2012 року №2689/2250/37654796/33 ДПІ у м. Сумах взагалі не зазначило про порушення КП „Сумижитло" СМР цієї норми закону, тобто, дане питання не досліджувалося під час проведення перевірки (т.1, а.с.53).

Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 виносилося не за порушення позивачем п.187.10 ст.187 ПК України, а за порушення, на думку ДПІ у м. Сумах, інших норм ПК України, що безпосередньо вбачається з його змісту (т.1, а.с.55).

Отже, суд не погоджується із доводами представника відповідача про порушення позивачем вимог п.187.10 ст.187 ПК України під час формування податкового кредиту, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та висновках самої ж перевірки.

Також, суд зазначає, що враховуючи порядок визначення податкового кредиту, наведеного в п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит визначається за кожною окремою господарською операцією (поставкою), яка повинна носити реальний характер.

З приводу правомірності винесення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп. суд вважає доцільним зазначити, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача на суму 8681грн. за правочинами з ТОВ „Шаім строй" та ТОВ „БК-Альмпром" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп. - безпідставним та неправомірним.

При цьому, суд звертає увагу, що за результатами розгляду скарги КП „Сумижитло" СМР від 15.10.2012 року №5580 (т.1, а.с.83-94) ДПС у Сумській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 у частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 268 654 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 63083грн.25коп. (т.1, а.с.95-103).

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучаються до бюджету в сумі 41340грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10335грн. суд вважає необхідним відмітити, що Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 N 138 (Постанова N 138) (далі по тексту - Порядок N 138) на підставі статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Відповідно до пункту 3 Порядку N 138 (Постанова N 138) частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) (Наказ N 285) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Наказом ДПА України від 16.05.2011 N 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» (Форма N 285), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за N 346/19381, затверджено форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (Наказ N 285) (Розрахунок).

Відповідно до пункту 9 ст.69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать, в тому числі і частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.

Таким чином, порядок вилучення частини чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами, а форма Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної діяльності встановлюється ДПС України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає їх вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п.8.1 ст.8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Нормами ст. 9 та ст.10 ПК України визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (ст.9 Податкового кодексу України).

До місцевих податків та зборів належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір (ст.10 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у статях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як «частина чистого прибутку (доходу)».

Отже, в умовах дії Податкового Кодексу України «частина чистого прибутку (доходу)» не є податковим платежем.

З огляду на те, що Податковий кодексу України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, тому, суд вважає безпідставним притягнення до відповідальності позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків.

За таких обставин, суд вважає, що прийняте ДПІ у м. Сумах податкове повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 є протиправним та підлягає скасуванню

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Сумах, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаім строй", Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000592250/0/47405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 98522грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 24630грн.50коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000572250/0/47408 в частині сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8681грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2270грн.25коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 02.10.2012 року №0000582250/0/47406 про сплату частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету, за основним платежем в сумі 41340грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10335грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради- сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1856грн.79коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2013 року.