Постанова № 31149614, 29.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/33/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Ціхомський Михайло Петрович

відповідач (апелянт) : Кісь Сергій Михайлович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду без змін.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина", згідно свідоцтва, є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, зареєстроване Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області, присвоєно ідентифікаційний код 32721857.

На підставі відповідного наказу, податковим ревізором-інспектором проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильного нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 року по 01.09.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 1282/1501/3272/1857 від 20.09.2012 року. В якості висновку акту вказано заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" за 2011 рік на суму 146 701, 21 грн. та січень-липень 2012 року - на 82 013, 40 грн. (разом - 228 714, 61 грн.).

Позивач, не погоджуючись із вказаним висновком акту перевірки, 02.10.2012 року за вих. № 2226 надав письмові заперечення.

Відповіддю від 08.10.2012 року за № 1438/15 погоджено результати перевірки, визнано висновок акту законним, а тому на підставі виявлених порушень, 09.10.2012 року Крижопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000141501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної та комунальної власності (код платежу 5013050227) за основним платежем в сумі 228 714, 61 грн. та штрафними санкціями - 57 178, 65 грн., застосованих за порушення п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Враховуючи таке право, з наміром досудового вирішення спору, позивач оскаржив вказане рішення до державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області від 12.11.2012 року № 18820/10/10-02-11 скасовано податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ від 09.10.2012 року № 0000141501 в частині визначення суми грошового зобов'язання з штрафної санкції з орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності за період з 1 січня по 30 червня 2011 року в сумі 18 336,65 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 року № 0000141501 залишено без змін.

За вказаним рішенням Крижопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0000361501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки державної та комунальної власності (код платежу 5013050227) за основним платежем в сумі 228 714, 61 грн. та штрафними санкціями - 38 842, 00 грн., застосованих за порушення п. п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджувався з рішенням Державної податкової служби у Вінницькій області, тому направив скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 19.12.2012 року № 7365/0/61-12/10-221 про результати розгляду повторної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ від 16.11.2012 року № 0000361501, а скаргу - без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

Згідно статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Визначення поняття "орендна плата за землю" наведено у статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно статті 270 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом ХІП "Плата за землю" Податкового кодексу України.

Згідно статті 9 ПК України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Враховуючи те, що плата за землю є загальнодержавним податком та обов'язковим до сплати, умови та підстави для зменшення розміру податку визначаються на законодавчому рівні, а саме Податковим кодексом України.

Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України.

Так, відповідно до положень пункту 288.5 вказаної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, з 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, призначені для комерційної діяльності складають трикратний розмір земельного податку, встановленого кодексом.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 ПК України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Згідно умов договорів оренди від 01.06.2005 року, орендна плата вноситься орендарем у вигляді грошової форми в фіксованому розмірі на бюджетний рахунок.

Так, рішенням Вапнярської селищної ради 12 сесії 6 скликання від 12.01.2012 р. затверджено на 2012 рік ставку податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь), розташованих в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 14400,00 грн. за 1 га. Рішенням Вапнярської селищної ради 3 сесії 6 скликання від 06.01.2011 р. затверджено на 2011 рік ставку податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь), розташованих в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, в розмірі 14400,00 грн. за 1 га.

Згідно вимог податкового законодавства, у даному випадку річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку встановленого законом, а саме: 14400,00 х 5,094 га х 3 = 22006,08 грн.

Таким чином, податковим органом на різницю ненарахованої/несплаченоїї орендної плати й винесено податкове повідомлення рішення.

Відповідно до положень статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0000361501, прийняте Крижопільською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання недійсним та скасування зазначеного рішення у суду відсутні.

При цьому колегія суддів критично сприймає посилання позивача на умови договору, якими передбачена інша сума оплати за оренду землі. Відповідачем в даній справі умови договору не змінювались та не порушувались, проте незалежно від визначеного в даному випадку розміру орендної плати за договором, він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством.

Таким чином колегія суддів вважає, що позивачеві правомірно донараховано суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки мінімальний розмір плати за землю чітко визначений Податковим кодексом України, а обов'язок контролювати повноту та своєчасність надходження таких платежів покладений саме на відповідача.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що спірне повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Отже, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи в зазначеній вище частині, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" травня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.