Рішення № 31149522, 26.04.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. Справа № 926/141/13-г.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервівс-мова»

до приватного підприємця Кольберта Олександра Тодоровича

про стягнення заборгованості - 37187,48 грн.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савсервіс-мова» звернулося з позовом до приватного підприємця Кольберта Олександра Тодоровича, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №53 від 28.05.2012 р. в загальній сумі 37187,48 грн., з яких 26745,53 грн. - основної заборгованості, 1992 грн. - пені, 8023,65 грн. - 30% штрафної санкції, 9,40 грн. - шкоди внаслідок індексу інфляції, 416,90 грн. - 3% річних.

Свої позовні вимоги, викладені в позовній заяві, позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №530 від 28.05.2012 р., а саме по видаткових накладних №60098687 від 12.07.2012 р., №59423211 від 06.06.2012 р., №59123492 від 22.05.2012 р., якими відповідачу поставлено товар на суму 27545,53 грн. та не оплачено ним, за що згідно умов договору нараховано 1992 грн. - пені, 8023,65 грн. - 30% штрафної санкції, 9,40 грн. - шкоди внаслідок індексу інфляції, 416,90 грн. - 3% річних.

Провадження у справі порушено ухвалою від 12.03.2013 р. Розгляд справи в судовому засіданні неодноразово відкладався. Ухвалою господарського суду від 04.04.2013 р. продовжено строк вирішення спору поза межами двох місяців та відкладено розгляд справи на 17.04.2013 р., ухвалою від 17.04.2013 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 26.04.2013 р., позивача зобов'язано провести звірку взаємних розрахунків, акт звірки надати суду, також надати попередні акти звірок, надати докази в підтвердження того, що надані відповідачем квитанції про сплату є погашеннями інших накладних крім спірних, відповідача - докази в підтвердження оплат (всіх) по договору купівлі-продажу №53 від 28.05.2012 р., провести звірку взаємних розрахунків, акт звірки надати суду , також надати попередні акти звірок.

Представник позивача у судове засідання 26.04.2013 р. не з'явився, витребувані документи суду не надав, поряд з цим, направив суду заперечення на відзив на позов, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суду задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані документи суду не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

28.05.2012 р. між ТОВ «Савсервіс-мова» (далі - Продавець) та п/п Кольберт О.Т. (далі -Покупець), було укладено договір на купівлі-продажу №530, згідно з яким продавець передає у власність а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі (пункт 1.1.).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Згідно пункту 10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченню строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах. Договір може бути достроково розірваним за згодою сторін або за вимогою однієї із сторін, в такому разі сторона, яка вимагає розірвання договору, повинна попередити про це іншу сторону за 14 календарних днів до розірвання договору.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України: «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.»

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 5.1 договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р.: «Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору Продавець має право, за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання Сторонами Додатку № 1 у нові редакції». Відповідно до пункту 4.4. договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р.: «Датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі)».

В наданому позивачем додатку №1 до договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р. не зазначено протягом скільки календарних днів з дати прийому-передачі товару покупець повинен оплатити його вартість.

Відповідно до видаткових накладних №60098687 від 12.07.2012 р. на суму 15521,35 грн., №59423211 від 06.06.2012 р. на суму 10474,92 грн., №59123492 від 22.05.2012 р. на суму 3663,50 грн., позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 29659,77 грн., що не заперечується сторонами, хоча в позовній заяві позивачем зазначено суму 27545,53 грн. Оригінали накладних досліджені судом в судовому засіданні.

Однак, згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Стаття 692 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу є спеціальною по відношенню до загальної норми ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно право вимоги по накладних №60098687 від 12.07.2012 р., №59423211 від 06.06.2012 р., №59123492 від 22.05.2012 р. настало.

При цьому, суд дійшов до висновку, що отримання товару по видатковим накладним №60098687 від 12.07.2012 р., №59423211 від 06.06.2012 р. здійснювалась на підставі укладеного між сторонами договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р., оскільки в даних накладних підставою зазначено даний договір, а також поставка товару відбувалась у період дії даного договору, відповідачем не надано доказів в підтвердження укладення між сторонами інших договорів, а найменування товару, який вказаний у накладних, відповідає предмету договору.

Хоча в видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. зазначено, що вона здійснена на підставі договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р., однак суд зауважує, що дана поставка товару не могла відбутися по даному договору, оскільки від укладений між сторонами пізніше підписання накладної.

Хоча ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але як випливає із аналізу умов договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р., сторонами це не передбачено.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 509 ЦК України), на підставі видаткової накладної №59123492 від 22.05.2012 р., яка містять всі істотні умови необхідні для даного виду договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплачено товар по видатковій накладній №59423211 від 06.06.2012 р., а саме чеками №97845 від 14.06.2012 р. на суму 4000 грн., №98214 від 19.06.2012 р. на суму 2500 грн., №97990 від 15.06.2012 р. на суму 1474,92 грн., №98319 від 20.06.2012 р. на суму 2500 грн.

Відповідачем оплачено товар по видатковій накладній №60098687 від 12.07.2012 р., а саме чеками №100641 від 17.07.2012 р. на суму 3000 грн., №102983 від 15.08.2012 р. на суму 2000 грн., №102983 від 15.08.2012 р. на суму 4121,35 грн., №101883 від 01.08.2012р. на суму 1600 грн., №101370 від 25.07.2012 р. на суму 4800 грн.

Посилання позивача, на те, що по даним чекам оплачено поставки по іншим видатковим накладним спростовується, тим, що асортимент та кількість оплаченого товару у даних видаткових накладних та чеках співпадають, також позивачем не надано доказів, що оплати по даним чекам здійснювалися по іншим видатковим накладним.

Посилання відповідача, не та, що ним оплачено видаткову накладну №59123492 від 22.05.2012 р. згідно чеку №99495 від 03.07.2012 р. на суму 4500 грн., спростовується, тим, що асортимент та кількість оплаченого товару по даній видатковій накладній та даному чеку не співпадають.

Судом витребувано та позивачем надано зі слів представника позивача всі видаткові накладні між сторонами, всього 13 штук, копії містяться в матеріалах справи та оригінали даних накладних досліджені судом в судовому засіданні.

В наданому представником позивача акті звірки взаємних розрахунків (підписаний тільки позивачем) не зазначено ним поставок, а саме 4 накладних від 22.05.2012 р., та 4 накладних від 01.08.2012 р. (які надані ним же), також зазначені поставки від 25.06.2012 р. на суму 6152, 69 грн., 17.08.2012 р. на суму 21999,35 грн. та 18.09.2012 р. на суму 17722,18 грн. хоча накладних в підтвердження даних поставок не надано, також 31.07.2012 р. зазначена поставка на суму 1689,12 грн., хоча надана накладна №60427847 від 31.07.2012 р. на суму 4102,56 грн.

Суд зазначає, що ним не досліджуються всі поставки між сторонами, а лише поставки по спірним накладним (3 штуки), які є підставою звернення з позовом і відповідно встановлюється заборгованість саме по даним накладним, а не загальна заборгованість між сторонами по всіх їхніх поставках.

Статтею 33 ГПК України передбачено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем не надано доказів повного чи часткового погашення заборгованості по видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р.

Однак позивачем в позовній заяві зазначено, що заборгованість по видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. відповідачем частково погашено, та вона становить 1851,13 грн., проте не зазначено на яку саме суму та коли проведений платіж. Виходячи із того, що згідно положень ст.. 83 ГПК України, суд при прийнятті рішення в даній справі не має права виходити за межі позовних вимог та як випливає з вище наведеного, суд вирішив, що позовні вимоги, щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, щодо стягнення основної суми боргу 1851,13 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1 договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р. встановлено: «У разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ суми заборгованості за кожний день прострочки».

Позивач просить стягнути пеню в сумі 1992 грн. за період з 05.06.2012 р. по 18.01.2013 р.

Як зазначено вище суд прийшов висновку, що поставка по видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. здійснена не на підставі договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р., а як проста форма укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно сторонами не передбачено по видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. відповідальність за невиконання покупцем грошового зобов'язання у вигляді пені, та не передбачено її розміру.

Посилання представника позивача на Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» спростовуються аналізом норм даного закону.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: «Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».

А згідно статті 1 даного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно даними нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено максимальний розмір пені, більше якого не можна стягувати, однак сторони можуть у договорі передбачити менший розмір, чого зроблено не було.

Щодо стягнення пені по видатковим накладним №60098687 від 12.07.2012 р., №59423211 від 06.06.2012 р., суд зазначає.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Позивачем також виконано розрахунок пені із порушенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також без врахування сплати відповідачем платежів.

Позивачем нарахування пені по видатковій накладній №59423211 від 06.06.2012 р. проводиться згідно його розрахунку з 20.06.2012 р. по 18.01.2013 р., однак станом на 20.06.2012 р. відповідачем заборгованість по даній накладній погашена.

Позивачем нарахування пені по видатковій накладній №60098687 від 12.07.2012 р., проводиться згідно його розрахунку починаючи з 31.07.2012 р. по 18.01.2013 р., однак повне погашення по даній накладній відповідачем відбулося 15.08.2012 р.

Відповідно до вищевикладеного, суд вирішив частково задовольнити вимоги щодо стягнення пені в сумі 41,45 грн. виходячи із періоду нарахування з 31.07.2012 р. по 15.08.2012 р. (розрахунок виконаний судом міститься в матеріалах справи).

Позивач просить стягнути штраф у розмірі 30% неоплаченого товару в сумі 8023,65 грн.

Згідно пункту 7.4 договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р.: «У випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені /п.7.1./, штраф за ухилення оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк Товару».

Як зазначено вище суд прийшов висновку, що поставка по видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. здійснена не на підставі договору купівлі продажу №530 від 28.05.2012 р., а як проста форма укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно сторонами не передбачено по видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. відповідальність за невиконання покупцем грошового зобов'язання у вигляді штрафу, та не передбачено її розміру.

Щодо стягнення штрафу по видатковим накладним №60098687 від 12.07.2012 р., №59423211 від 06.06.2012 р., як зазначалося вище відповідачем оплачено товар по видатковій накладній №59423211 від 06.06.2012 р., а саме чеками №97845 від 14.06.2012 р. на суму 4000 грн., №98214 від 19.06.2012 р. на суму 2500 грн., №97990 від 15.06.2012 р. на суму 1474,92 грн., №98319 від 20.06.2012 р. на суму 2500 грн. Відповідачем оплачено товар по видатковій накладній №60098687 від 12.07.2012 р., а саме чеками №100641 від 17.07.2012 р. на суму 3000 грн., №102983 від 15.08.2012 р. на суму 2000 грн., №102983 від 15.08.2012 р. на суму 4121,35 грн., №101883 від 01.08.2012р. на суму 1600 грн., №101370 від 25.07.2012 р. на суму 4800 грн.

Як випливає відповідачем оплачено заборгованість по видатковим накладним №60098687 від 12.07.2012 р., №59423211 від 06.06.2012 р. в межах 60 календарних днів, відповідно суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення штрафу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Позивач просить задовольнити позовні вимоги, щодо стягнення за період з 05.06.2012 р. по 18.01.2013 р. інфляційних втрат в сумі 9,40 грн. та 3% річних в сумі 416,9 грн.

Позивачем також виконано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних без врахування сплати відповідачем платежів.

Позивачем нарахування по видатковій накладній №59423211 від 06.06.2012 р. інфляційних втрат та 3% річних проводиться згідно його розрахунку з 20.06.2012 р. по 18.01.2013 р., однак станом на 20.06.2012 р. відповідачем заборгованість по даній накладній погашена.

Позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних по видатковій накладній №60098687 від 12.07.2012 р., проводиться згідно його розрахунку починаючи з 31.07.2012 р. по 18.01.2013 р., однак повне погашення по даній накладній відповідачем відбулося 15.08.2012 р.

По видатковій накладній №59123492 від 22.05.2012 р. судом проведено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період нарахування з 05.06.2012 р. (зазначений позивачем) по 18.01.2013 р. на суму заборгованості 1851,13 (сума зазначена позивачем).

Відповідно до вищевикладеного провівши розрахунок інфляційних втрат за період з 05.06.2012 р. по 18.01.2013 р. ( по двох накладних) розмір інфляційних страт склав мінус 7,42 грн. (розрахунок виконаний судом міститься в матеріалах справи).

Відповідно до вищевикладеного, суд вирішив частково задовольнити вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 43,00 грн. виходячи із періоду нарахування з 05.06.2012 р. по 18.01.2013 р. (розрахунок виконаний судом міститься в матеріалах справи).

Судові витрати у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця Кольберта Олександра Тодоровича (59006, Чернівецька область, Сторожинецький район с.Панка вул..Б.Хмельницького, 10 код ЄДРПОУ 3007117575) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Савсервівс-мова» (03115, м.Київ вул. Краснова Миколи, 27, код ЄДРПОУ 30776789) 1851,13 грн. основного боргу, 41,45 грн. пені, 43 грн. - 3% річних, 89,64 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 07.05.2013 року.

Суддя І.В. Марущак