Ухвала суду № 31149363, 13.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

УХВАЛА

13 травня 2013 року Справа № 812/3847/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про визнання противоправними дій та скасування вимоги №199 від 28.02.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про визнання противоправними дій та скасування вимоги №199 від 28.02.2013 року.

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області №199 від 28.02.2013 року та заборони відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області вчиняти дії щодо примусового виконання вимоги №199 від 28.02.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області, зупинивши примусове стягнення на підставі вимоги.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за власної ініціативи або за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частинами 3 та 4 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються чи заборонити вчиняти певні дії.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2 судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах:

1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

При цьому, відповідно до п. 17 а.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У своєму клопотанні про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом зупинення дії вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області №199 від 28.02.2013 року та заборони відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області вчиняти дії щодо примусового виконання вимоги №199 від 28.02.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області, зупинивши примусове стягнення на підставі вимоги, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в клопотанні про забезпечення позову не зазначає про настання певних негативних наслідків з урахуванням чого підстав для зупинення дії вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області №199 від 28.02.2013 року та заборони відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області вчиняти дії щодо примусового виконання вимоги №199 від 28.02.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області, зупинивши примусове стягнення на підставі вимоги.

Крім того, зазначені позивачем заходи забезпечення позову носять характер втручання у здійснення виконавчого провадження, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення, та є неприпустимим, а тому вони не можуть бути застосовані, як заходи забезпечення позову.

Також, суд звертає увагу, що позивач у своєму клопотанні просить заборони відділу державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області вчиняти дії щодо примусового виконання вимоги №199 від 28.02.2013 року виданої управлінням Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області, зупинивши примусове стягнення на підставі вимоги, однак відділ державної виконавчої служби Брянківського міського управління юстиції Луганської області не є стороною у справі.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову, оскільки за таких обставин забезпечення позову буде суперечити положенням ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України та п. 15 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», а небезпека заподіяння шкоди позивачу та неправомірність оскаржуваної вимоги не є очевидними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області про визнання противоправними дій та скасування вимоги №199 від 28.02.2013 року - залишити без задоволення.

Роз'яснити позивачеві, що відповідно до ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання про забезпечення позову протягом розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьої статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.П. Островська