Рішення № 31149304, 25.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/972/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України», м.Переяслав-Хмельницький

до Приватно-орендної агрофірми «Україна», м.Переяслав-Хмельницький

про визнання правочину недійсним

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Макаренко В.А.

Від відповідача: Соколов А.О., Пархомчук Р.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (далі - позивач) до Приватно-орендної агрофірми «Україна» (далі - відповідач) про визнання правочину недійсним.

Провадження у справі №911/972/13 порушено відповідно до ухвали суду від 22.03.2013 року та призначено справу до розгляду на 11.04.2013 року.

Відповідач у судовому засіданні 11.04.2013 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні 11.04.2013 року подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке залишено судом без задоволення. Розгляд справи відкладався до 25.04.2013 року.

В судовому засіданні 25.04.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення на відзив відповідача. Відповідач проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Між Приватно-орендною агрофірмою «Україна» (Комісіонер) та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» (Комітент) 31.03.2010 року було укладено Договір комісії № 2 (52/2010) (далі по тексту - Договір комісії).

Згідно з Договором комісії Комісіонер зобов'язаний за дорученням Комітента за винагороду здійснити для Комітента від свого імені одну або кілька операцій з реалізації (продажу) сільськогосподарської продукції (товарів), а саме врожаю сільськогосподарських культур, зібраних за Договором про надання послуг № 1 від 31.03.2010 року, в межах обсягів такого врожаю та за цінами, що узгоджуються Комісіонером з третіми особами (Покупцями) при підписанні Договорів продажу сільськогосподарської продукції (товарів), але не нижче ринкових цін.

Як передбачено ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1014 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Державне сільськогосподарське підприємство «Головний селекційний центр України» (позивач) відповідно до Статуту, перебуває у загальнодержавній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган Управління).

Як передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р «Про питання укладення деяких договорів», яке було чинним станом на момент укладення спірного Договору комісії (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2009 року № 530), для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук, зокрема, забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Однак, Договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) було укладено без відповідного рішення Кабінету Міністрів України, тобто без відповідного розпорядження (дозволу) органу управління об'єктами державної власності.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання Договору комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) недійсним, оскільки такий Договір укладений поза волею Кабінету Міністрів України, крім того, з метою незаконного заволодіння державною власністю (врожаєм сільськогосподарських культур) внаслідок зловживання посадовими особами (директором) позивача та посадовими особами відповідача своїм службовим становищем.

Зокрема, Актом про перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ДСП «Головний селекційний центр України» № 2730-20/7 від 29.04.2011 року, який було складено комісією у складі посадових осіб Міністерства аграрної політики та продовольства України: начальника відділу КРР Управління бухгалтерського обліку, звітності та ревізійної роботи, головного спеціаліста відділу управління державним майном Департаменту економіки та управління державною власністю, головного спеціаліста - державного інспектора з племінної справи, встановлено факт завдання збитків державі в особливо великих розмірах. Вказаний Акт не оскаржено і є чинним.

Внаслідок укладення спірного Договору комісії від 31.03.2010 року № 2 (абз.1 стор. 25 Акту перевірки) ДСП «Головним селекційним центром України» порушено вимоги п. 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державі на суму 2 172 189, 30 грн. Крім того, в абз. 1 стор. 26 Акту) встановлено, що внаслідок продажу сільськогосподарської продукції рослинництва нижче рівня собівартості, Селекційним центром отримано збитки в загальній сумі 435 379, 68 грн., в абз. 1 та 2 стор. 29 Акту згідно з поясненнями головного бухгалтера зерно оприбутковувалось по товарно-транспортних накладних, які надавала ПОА «Україна», умовно, в грудні 2010 року кількість зерна, яка оприбуткована умовно, була відмінусована від кількості зібраного урожаю. Залишок урожаю переданий на зберігання ПОА «Україна» згідно актів, в абз. 5 стор. 29 Акту зазначено, що згідно з поясненнями завідуючої складом зібраний с/г врожай з полів ДСП «ГСЦУ» (крім вівса) на склади не поступав, Акти оприбуткування підписувались за наказом керівника.

Внаслідок укладення спірного Договору комісії від 31.03.2010 року № 2 ( абз. 3 стор. 30 Акту) втрачена вигода ДСГП «ГСЦУ» від даної господарської операції складає 274 000, 00 грн., внаслідок не надання ПОА «Україна» звіту Комісіонера, ДСП «ГСЦУ» безпідставно сплатило комісійну винагороду ПОА «Україна» в загальній сумі 6595,92 грн., транспортно-заготівельних витрат в сумі 24 093,50 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 30689,42 грн. (абз. 12. стор. 32). Таким чином, внаслідок дій (бездіяльності) колишнього генерального директора ДСП «ГСЦУ» Колодій Е.С. завдано збитки державі на загальну суму 2 632 666, 48 грн.

Також, в обґрунтування умислу колишнього директора ДСГП «ГСЦУ» щодо завдання збитків державі, позивач посилається на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05.04.2011 року у справі № 1019/1-17/2011, яким колишнього генерального директора ДСП «ГСЦУ» Колодій Емму Стефанівну визнано винною в скоєнні ряду злочинів, передбачених ч. 1 ст. 175 та ч. 1 ст. 364 КК України та призначено їй покарання у вигляді двох років обмеження волі та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації будь-якої форми власності на строк два роки.

Відповідно до п. 8 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року № 921 (далі - Положення), закупівля товарів, робіт, послуг здійснюється за принципами максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників, відкритості і прозорості та всіх стадіях закупівлі, недискримінації учасників, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій. Координацію закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти здійснює Міністерство економіки України (спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади). Відповідно до пунктів 18, 19, 20 Положення, для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет в кількості не менше п'яти осіб на засадах колегіальності, відсутності конфлікту інтересів, неупередженості їх членів. Закупівля послуг повинна була здійснюватися шляхом проведення таких процедур (відкриті торги, торги з обмеженою участю, двоступеневі торги, запит цінових пропозицій, редукціон). Державний нагляд у сфері закупівлі у межах їх повноважень здійснюється уповноваженими органами Контрольно ревізійної служби, Державним казначейством, Держкомстат, Антимонопольним комітетом України, Рахунковою Палатою та правоохоронними органами (п.93 Положення). Органи Контрольно-ревізійної служби зобов'язані здійснювати контроль за додержанням згаданого Положення, складати протоколи, подавати матеріали до Правоохоронних органів, Державне казначейство зобов'язане перевіряти наявність укладеного договору про закупівлю товарів,робіт, послуг, та перевіряти його відповідність звіту про результати проведених процедур закупівлі та інших документів (абз.2 п.93 Положення).

Однак, спірний Договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) було укладено поза вказаними процедурами торгів (щодо обрання Комісіонера по наданню послуг з реалізації зерна), всупереч принципам максимальної економії та ефективності, добросовісної конкуренції серед учасників. Відповідні обставини відповідачем не спростовані.

Таким чином, Договір комісії від 31.03.2010 року № 2 (52/2010) укладено поза волею Кабінету Міністрів України та органу управління майном - Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Суд не приймає посилання відповідача на не поширення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р «Про питання укладення деяких договорів» на спірні правовідносини, оскільки в Розпорядженні чітко визначено необхідність отримання підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, до яких належить позивач, відповідного рішення Кабінету Міністрів України для укладення договору комісії.

Більш детально питання укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном врегульовані в Постанові Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 296, у зв'язку з прийняттям якої втратило чинність відповідне Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р, яка також визначає обов'язковість отримання рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення відповідних договорів.

Крім того, п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління (уповноваженим органом управління ДСП «ГСЦУ» згідно Статуту є Міністерство аграрної політики України) погоджують підпорядкованим підприємствам договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Питання щодо належності врожаю сільськогосподарської продукції до об'єктів управління державної власності не підлягає дослідженню в матеріалах даної справи і не обґрунтовує заперечення відповідача, оскільки відповідні норми Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 року № 703-р «Про питання укладення деяких договорів» передбачають обов'язковість погодження Кабінетом Міністрів України та уповноваженими органами управління (Міністерством аграрної політики України), зокрема, договорів комісії, що укладаються господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків (чи підпорядкованими підприємствами).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 Циільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведені норми законодавства, судом встановлено наявність підстав для визнання Договору комісії № 2 (52/2010) від 31.03.2010 року недійсним у зв'язку з порушенням вимог законодавства при його укладенні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір комісії № 2 (52/2010) від 31.03.2010 року, укладений між Приватно-орендною агрофірмою «Україна» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2а, код 03756327) та Державним сільськогосподарським підприємством «Головний селекційний центр України» (08301, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Ново-Київське шосе, 1а, код 00699945).

3. Стягнути з Приватно-орендної агрофірми «Україна» (08440, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Велика Каратуль, вул. Перемоги, 2а, код 03756327) на користь Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» (08301, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Ново-Київське шосе, 1а, код 00699945) 1147 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.