Постанова № 31149210, 13.05.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р. Справа № 922/277/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - Михайлець О.В. (дов. №12 від 05.03.2013 р.)

відповідача - Зуєва Д.С. (дов. б/н від 04.04.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №746Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 19 лютого 2013 року у справі

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

до Комунального спеціалізованого підприємства "Інженерні мережі", м. Харків

про стягнення штрафу та пені

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з КСП "Інженерні мережі" на користь Державного бюджету України штраф у сумі 68000,00 грн. та пені у сумі 68000,00 грн.; зобов'язати КСП "Інженерні мережі" виконати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2012 р. за №38-К.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі №922/277/13-г (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено.

Комунальне спеціалізоване підприємство "Інженерні мережі" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2012 р. за №38-К скасовано в судовому порядку. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає про звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.1 ст.72 КАС України. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2012 р. адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №4/02-16-12 винесено рішення №38-К "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (а.с.9-13), яким: визнано, що за результатами діяльності протягом червня 2011 року, липня - лютого 2012 року та станом на березень 2012 року КСП "Інженерні мережі" займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з користування нежитловими приміщеннями житлових будинків (сходові клітини, технічні приміщення, та інші) комунальної власності територіальної громади міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування телекомунікаційної мережі в межах нежитлових приміщень житлових будинків, що належать територіальній громаді міста Харкова в межах міста Харкова з часткою 62 та 100 % відповідно; визнано, що КСП "Інженерні мережі" встановивши в рівнозначних договорах сервітуту на надання в користування нежитловими приміщеннями житлових будинків (сходові клітини, технічні приміщення, та інші) комунальної власності територіальної громади міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування телекомунікаційної мережі різний розмір щомісячної плати, в один і той же період часу для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання телекомунікаційних послуг населенню, що мешкає в цих будинках, без об'єктивно виправданих причин та їх застосування, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуги з користуванню нежитловими приміщеннями житлових будинків (сходові клітини, технічні приміщення, та інші) комунальної власності територіальної громади міста Харкова для розміщення та технічного обслуговування телекомунікаційної мережі в межах нежитлових приміщень житлових будинків, що належать територіальній громаді міста Харкова, а саме застосування різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з надання телекомунікаційних послуг населенню, що мешкає в житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, без об'єктивно виправданих на те причин.

Зазначеним рішенням відповідно до абз.2 ч.2 та ч.6 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на відповідача штраф у розмірі 68000,00 грн., та зобов'язано його припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.2 ч.2 ст.13, п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" в термін до 01.06.2012 р., шляхом встановлення в договорах економічно обґрунтованої плати для всіх суб'єктів господарювання, які перебувають в єдиній ринковій позиції та здійснюють діяльність з надання телекомунікаційних послуг населенню, що мешкає в житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова в межах нежитлових приміщень житлових будинків, що належать територіальній громаді міста Харкова, про що письмово повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в 10-денний термін з дня припинення порушення.

Згідно відмітки на копії супровідного листа № 02-26/3-1898 від 23.04.2012 р. "Про результати розгляду справи №4/02-16-12" копія рішення №38-К від 30.03.2012 р. була отримана уповноваженою особою відповідача Зуєвою Д.С. 25.04.2012 р. (а.с.14).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №38-К від 30.03.2012 р. недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.08.2012 р. по справі № 5023/2728/12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційною господарського суду від 25.10.2012 р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2013 р., рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2012 р. залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідач рішення №38-К від 30.03.2012 р. не виконав, штраф не сплатив.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Позивач, керуючись ч. 5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", нарахував відповідачу пеню у розмірі 1,5 % від суми штрафу за кожен день прострочки за період з 29.08.2012 р. по 20.09.2012 р. включно, з 26.10.2012 р. по 18.01.2013 р. включно в сумі 68000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Згідно з п. 7 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу та пені у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №38-К від 30.03.2012 р. в судовому порядку визнано дійсним та на момент розгляду справи є чинним, а розмір пені нараховано позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Посилання апелянта на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012 р., якими рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №38-К від 30.03.2012 р. визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, як на докази в підтвердження своєї правової позиції є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Враховуючи зміст наведеної норми та статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Вищенаведене стосується також і розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів даного Закону.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. за №15 правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з ч.3 ст. 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Враховуючи наведене, колегія суддів не приймає вищевказані судові акти в якості належних доказів в підтвердження правомірності апеляційних вимог, на відміну від судових рішень по господарській справі № 5023/2728/12, що розглядалась у відповідності до вимог чинного законодавства щодо підсудності справ господарському суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно із статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Твердження відповідача щодо порушення місцевим господарським судом при розгляді справи норм процесуального права, а саме, вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України щодо зупинення провадження у справі спростовуються наступним.

Пов'язаність справ, в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

В даному випадку, з урахуванням викладеного, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, які б унеможливили прийняття господарським судом рішення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі №922/277/13-г прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2013 р. у справі №922/277/13-г залишити без змін.

Повна постанова складена 13.05.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.