Постанова № 31147720, 06.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 р.Справа № 2-а-7601/10/1570

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Котовської об'єднаної Державної податкової інспекції в Одеській області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкових повідомлень-рішень якими донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Котовської об'єднаної Державної податкової інспекції в Одеській області, Державної податкової адміністрації України, в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської ОДПІ в Одеській області № 0003821702/0 від 19 квітня 2010 року, № 0003821702/1 від 15 травня 2010 року, № 0003821702/0 від 14 червня 2010 року, яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 174 500 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 87 250 грн.

- зобов'язати ДПА України внести зміни в автоматизовану систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «РЕЛАН», виключивши ФОП ОСОБА_1 з переліку платників ПДВ, як такого, що скористався «податковою ямою» для завищення податкового кредиту в сумі 174 500 грн.

Постановою від 21 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимог апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки відповідно до укладених договорі позивач виконав всі умови, правочини мали реальний характер, були платними, що підтверджено матеріалами справи та не спростоване податковими органами.

Також апелянт посилається на те, що порушення податкової дисципліни його контрагентом не є правовою підставою для збільшення податкового зобов'язання

Котовська ОДПІ в Одеській області надала письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Котовської міської ради 28 лютого 2000 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну свідоцтва про державну реєстрацію 2 555 001 0001 000161, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.8).

Позивач знаходиться на обліку в Котовській об'єднаній Державній податковій інспекції з 28 лютого 2000 року за № 49 (а.с.80), та є платником податку на додану вартість, що підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30 травня 2005 року ( а.с.9).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: інші спеціальні будівельні роботи 45.25.9; посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами 51.13.0; надання індивідуальних послуг 93.0 (а.с.82).

Суд першої інстанції встановив, що 18 жовтня 2007 року між Відділом містобудування, архітектури та ЖКГ Котовської районної державної адміністрації (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) укладений договір № 43 на виконання робіт по реконструкції школи з прибудовою дитячого садка на 30 місць в с. М.Фонтан Котовського району Одеської області (а.с.174-175).

Згідно вказаного договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт по реконструкції школи з прибудовою дитсадка на 30 місць в с. М. Фонтан Котовського р-ну, згідно смети; вартість робіт становить 961 000 грн. 00 коп. При цьому, відповідно до п.7.2 вказаного договору, ні одна із сторін не має права передати третій особі свої права та обов'язки за даним договором або у зв'язку з ним, без письмової згоди на це іншої сторони (а.с.175).

Також суд першої інстанції встановив, що 12 жовтня 2008 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі Замовник) та ТОВ «Релан» в особі в.о. директора Мельника А.В. (надалі Підрядник) укладено договір підряду № 111/5, згідно якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по реконструкції школи І-ІІ ступенів з прибудовою дитсадка на 30 місць в с. М. Фонтан Котовського р-ну, згідно затвердженої Сторонами проектно-кошторисної документації, з використанням власних матеріалів та матеріалів Замовника в обсязі, передбаченому погодженим Сторонами кошторисом, що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці роботи, загальна вартість яких становить 342 000 грн. 00 коп. (а.с.10-11).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Релан» (код ЄДРПОУ 34994894) видало позивачу податкову накладну від 23 грудня 2008 року № 2312081 за підписом Мельник А.В. (а.с.23), в якій, місцезнаходження продавця зазначено: м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25, проте на печатці, яка проставлена на накладній, зазначено адресу: м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область (а.с.23).

На підтвердження виконання робіт по вказаному договору позивач надав до суду копії акту приймання виконаних робіт за 2008 рік (а.с.12-14), підсумкову відомість ресурсів (а.с.15-17), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с.18), відомість ресурсів до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (а.с.19-20), довідку про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 21), договірну ціну (а.с.22).

Також суд першої інстанції встановив, що 21 листопада 2007 року між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації «Замовник» та фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 «Генпідрядник» укладений договір підряду № 142 на реконструкцію школи с. Куяльник Котовського району Одеської області (а.с.176-180), згідно якого Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції школи, згідно проектної документації та умов Договору по об'єкту; договірна ціна робіт є приблизною і становить 4 085 987 грн. 00 коп. Згідно п.5.12 вказаного Договору, Генпідрядник не має право без дозволу Замовника залучати для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації. Замовник надає Генпідряднику дозвіл залучати субпідрядні організації в разі письмового звернення Генпідрядника з обґрунтуванням у ньому необхідності залучення субпідрядників та переліку робіт, які їм буде доручено виконувати (а.с.177).

Суд першої інстанції встановив, що 03 листопада 2008 року ФОП ОСОБА_1 «Генпідрядник» та ТОВ «Релан» в особі в.о. директора Мельника А.В. «Судпібрядник» уклали договір субпідряду № 28 на виконання робіт у школі с. Куяльник Котовського району - реконструкція, вартість яких складає 705 000 грн. 00 коп. (а.с. 24-25).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Релан» (код ЄДРПОУ 34994894) видало позивачу податкову накладну від 17 грудня 2008 року № 1712082 за підписом Мельник А.В. (а.с.37), в якій місцезнаходження продавця зазначено: м. Одеса, вул. Зоопаркова, 25, та на печатці, яка проставлена на накладній, зазначено адресу:м. Одеса (а.с.37).

На підтвердження виконання робіт по вказаному договору, позивач надав суду копії актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (а.с.26-34), довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (а.с.35), договірну ціну (а.с.36), та копію платіжного доручення від 17 грудня 2008 року № 219 (а.с. 37).

Суд першої інстанції встановив, що позивачем було подано до Котовської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.38-40), згідно яких, позивачем, зокрема по контрагенту ТОВ «Релан» заявлено податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 174 500 грн. 00 коп.

19 квітня 2010 року головним (старшим) державним податковим інспектором відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Зімуховою Т.Д. на підставі ч.3-4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правових відносин з контрагентами, суми ПДВ по яким включено у дод. 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» декларації з ПДВ за грудень 2008 року.

За наслідками перевірки складений акт № 910/1702/НОМЕР_1 від 19 квітня 2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за грудень 2008 року ФОП ОСОБА_1 (а.с.81-84).

На підставі акту перевірки № 910/1702/НОМЕР_1 від 19 квітня 2010 року Котовською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003821702/0 від 19 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 261 750 грн. 00 коп. (а.с.47).

Позивачем в порядку п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 26 квітня 2010 року подано до Котовської ОДПІ скаргу (а.с.88), за результатами розгляду якої 13 травня 2010 року Котовською ОДПІ прийнято рішення за №6589 яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0003821702/0 від 19.04.2010 року, а скаргу платника - без задоволення (а.с.90-91), та прийнято податкове повідомлення-рішення №0003821702/1 (а.с.92), яке направлено позивачу та отримано останнім 15 травня 2010р., що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.93-94).

Позивачем 20 травня 2010 р. подана повторна скарга до ДПА в Одеській області на податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ №0003821702/0 від 19.04.2010 року (а.с.95). Згідно рішення ДПА в Одеській області №21373/71/25-0008 від 09.06.2010 року, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ №0003821702/0 від 19.04.2010 року та рішення Котовської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.96-97), та прийнято податкове повідомлення-рішення №0003821702/2, яке 14.06.2010 року отримав головний бухгалтер ФОП ОСОБА_1 (а.с.98-99).

21 червня 2010 року позивачем подана повторна скарга до ДПА України на податкове повідомлення-рішення Котовської ОДПІ №0003821702/0 від 19.04.2010р. Згідно рішення ДІІА України №12522/7/25-0315 від 24.06.2010 року скаргу позивача залишено без розгляду і повернуто платнику (а.с.100).

Суд першої інстанції встановив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті Котовською ОДПІ правомірно та скасуванню не підлягають, оскільки в виписаних ТОВ «Релан» податкових накладних міститься невідповідність зазначеного місцезнаходження та місцезнаходження зазначеного на печатках товариства.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що контрагентом TOB «Релан» задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з позивачем в грудні 2008 року в сумі 174 500 грн. в податковій декларації за грудень 2008 року, оскільки надана позивачем ксерокопія податкової декларації TOB «Релан» за грудень 2008р., підписана директором ТОВ «Релан» ОСОБА_4, не є належним доказом.

Суд першої інстанції встановив, що згідно листа-відповіді ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 2538/7/23-319 від 27.05.2009 року, за результатами роботи підрозділів податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі опитано директора TOB «Релан» (код ЄДРПОУ 34994894) громадянина ОСОБА_4, зареєстрованого за адресою:АДРЕСА_1, який пояснив, що до діяльності вказаного підприємства TOB «Релан» ніякого відношення немає.

Також суд першої інстанції встановив, що TOB «Релан» з 15.01.2009 р. вже знаходився на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області і у відповідності до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами», та п.п.1.2 п.1 Порядку заповнення подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (із змінами та доповненнями), повинен був надавати декларації з податку на додану вартість за місцем реєстрації, тобто до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, а не до ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Суд першої інстанції встановив, що станом на 27.08.2010р. декларація з податку на додану вартість TOB «Релан» за грудень 2008р. не подана до органів державної податкової служби України по даним «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та існують розбіжності по результатам автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту TOB «Релан» з контрагентами, сума відхилення ПДВ у податкових зобов'язаннях складає 8 018 647 грн. 44коп., що підтверджується копією витягу із автоматизованої системи співставлення (а.с.108-114).

Тобто, TOB «Релан» не задекларовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 174 500 грн. 00 коп. по операціям з позивачем за грудень 2008р., та відповідно, не сплатило до державного бюджету України податок на додану вартість в сумі 174 500 грн. 00 коп.

Також, суд першої інстанції на обґрунтування правомірності висновків податкового органу прийняв надані податковим органом пояснення працівників, які здійснювали будівельно-ремонті роботи, і які перебували і трудових стосунках з позивачем, додаткові угоди замовника на будівництво та проведення реконструкції, документи про сплату за цими додатковими угодами, які оформлені на позивача, а не на ТОВ «Релдан».

Суд першої інстанції встановив, що оскільки податкові накладні від імені ТОВ «Релан» виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, то ці податкові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Також суд першої інстанції встановив, що позивач не надав доказів погодження замовником залучення до будівельних робіт субпідрядника ТОВ «Релан», що є порушенням умов договорів.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що податковим органом доведено, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентом, що не виконує своїх податкових зобов'язань.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення прокурора, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Встановивши, реальність, платність угод укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Релан», що підтверджено матеріалами справи, використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від ТОВ «Релан» послуг, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність підстав прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Невідповідність адрес місцезнаходження ТОВ «Релан» зазначених в податкових накладних з адресами зазначеними в печатках товариства пов'язана зі зміною місця реєстрації товариства, що також встановлено судом першої інстанції, та не є підставою для висновку про нікчемність угод, чи недійсність податкових накладних. Відповідачем не спростована реєстрація ТОВ «Релан», як платника податку на додану вартість, на час видання податкових накладених,

Також апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості встановити особу, яка виписувала та підписувала податкові накладені від ТОВ «Релан» з посиланням на пояснення директора ОСОБА_4, які надані працівникам податкової міліції, оскільки податковим органом не наданий обвинувальний вирок щодо посадових осіб ТОВ «Релан».

Пояснення фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах з позивачем не є належним доказом по справі оскільки зазначені особи не були допитані у якості свідків по справі та не попереджались про кримінальну відповідальність.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржених рішень, та укладення позивачем угод з ТОВ «Релан» без реального настання правових наслідків, ґрунтуються на припущеннях і спростовуються матеріалами справи та наданими на перевірку документами - податковою накладною № 2312081 від 23.12.2008 року, виданою ТОВ «Релан» (код № 34994894); податковою накладною № 1712082 від 17.12.2008 року, виданою ТОВ «Релан» (код № 34994894); платіжним дорученням № 130 від 23.12.2008 року про підтвердження сплати коштів підприємству TOB «Релан»; платіжним дорученням № 219 від 17.12.2008 року про підтвердження сплати підприємству TOB «Релан» коштів; довідками про вартість виконаних підрядних робіт; договорів підряду між позивачем та TOB «Релан»; договорів субпідряду № 28 від 03.12.2008 року; реєстром податкових накладних за грудень 2008 року.

Встановлені в ході перевірки порушення податкової дисципліни з боку ТОВ «Релан», на якій також послався суд першої інстанції, не можуть тягнути відповідальність для позивача, та обмежувати його у праві на включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки відповідальність за порушення законодавства несе порушник, а не третя особа - позивач, який виконав всі передбачені законом умови щодо включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні висновки містяться також й у судових рішеннях Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року у справі № 21-593во06, від 11 грудня 2007 року в справі № 21-1376во06, від 09 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року в справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року в справі № 21-47а10.

З урахуванням вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд зазначає що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Таким чином, з урахуванням п.п. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 , п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» чинного на час виникнення спірних правовідносин, позивач правомірно відніс суми сплаченого ПДВ за угодами з ТОВ «Релан» до податкового кредиту, у зв'язка уз чим оскаржену податковіповідомлення-рішення мають бути скасовані.

Позовні вимоги про зобов'язання ДПА України внести зміні в автоматизовану систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «РЕЛАН», виключивши ФОП ОСОБА_1 з переліку платників ПДВ, як такого, що скористався «податковою ямою» для завищення податкового кредиту в сумі 174 500 грн., задоволенню не підлягають оскільки ці вимоги не є належним засобом захисту порушеного права.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, та не приавильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого судового рішення та ухвалення нового - про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст. ст. 207, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою часткового задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Котовської об'єднаної Державної податкової інспекції в Одеській області № 0003821702/0 від 19 квітня 2010 року, № 0003821702/1 від 15 травня 2010 року, № 0003821702/0 від 14 червня 2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 19 квітня 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко