Рішення № 31146934, 04.12.2012, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6056/2012

Провадженя № 2/0541/3238/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2012 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

Головуючого судді -Курбановой Н.М.

При секретарі - Екзархо К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом ВАТ «Маріупольгаз»до ОСОБА_1 про спонукання до укладання договору

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Маріупольгаз» до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 13 лютого 2008 року відкрите акціонерне товариство «Маріупольгаз»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору про надання послуг з газопостачання. 20 травня 2009 року Приморський районний суд міста Маріуполя закінчив розгляд справи, виніс рішення, яким в позові ВАТ «Маріупольгаз»відмовив. 07 липня 2009 року Апеляційним судом Донецької області рішення Приморського районного суду міста Маріуполя залишено без змін. Просить суд винести додаткове рішення суду в частині стягнення з позивача на його користь судових витрат, у тому числі витрат, пов'язаних з явкою до суду та компенсацію за втрачений заробіток.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1підтримав доводи своєї заяви та уточнив свої вимоги, а саме зазначив, що на протязі 16 календарних місяців, рахуючи від дати подання позивачем позову до суду, він був вимушений відмовитися від високооплачуваної роботи за кордоном, і як наслідок, з ним був розірваний трудовий договір роботодавцем з причини тривалого невиходу на роботу. Вважає, що з вини позивача він був позбавлений засобів до існування, а тому має право на відшкодування витрат, пов'язаних з явкою сторін до суду. Згідно трудової угоди його місячний заробіток становив у 2008 -2009 роках 24000 російських рублів, що в перерахунку за курсом того часу складає 800 американських доларів. Просить суд винести додаткове рішення суду в частині стягнення з позивача на його користь судових витрат, пов'язаних з явкою до суду, а також компенсацію за втрачений заробіток.

Представник позивача, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»ОСОБА_2, що діяв на підставі довіреності, вимоги ОСОБА_1 не визнав та заперечував проти їх задоволення, зазначивши, що згідно наданого ОСОБА_1 договору від 21 січня 2008 року № ОА-999-071/08 з ТОВ «Розвиток Бізнесу», даний договір укладений на невизначений строк, що суперечить Трудовому кодексу Російської Федерації і Федеральним Законам, бо такий договір з іноземними громадянами можно укладати не більше ніж на один рік. У відповідності до умов договору ОСОБА_1 повинен був приступити до роботи 01 лютого 2008 року. Таким чином, ОСОБА_1 з 01 лютого 2008 року повинен був знаходитися вже на території Російської Федерації і виконувати роботи, передбачені договором. Крім того, трудова книжка, як доказ наявності трудових правовідносин з ТОВ «Розвиток Бізнесу», ОСОБА_1 надана не була. Взагалі відповідачем не надано доказів того, що він отримав дозвіл на роботу за кордоном з врахуванням вимог законодавства РФ, а також не надано дозволу міграційної служби РФ, доказів реєстрації у встановленому порядку за кордоном. Вважає, що доводи ОСОБА_1 про те, що він не міг приступити до роботи в зв'язку з поданим позовом є безпідставними, так як ПАТ «Маріупольгаз»направив позовну заяву до Приморського суду м. Маріуполя тільки 13 лютого 2008 року. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у винесенні додаткового рішення про стягнення судових витрат, а також компенсацію втрати середнього заробітку та врахувати письмові заперечення по справі.

Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги відповідача не знайшли своє підтвердження та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 85 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються

іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, законодавцем встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати, пов,язані з переїздом до іншого населеного пункту сторони по справі.

Відповідач ОСОБА_1 мешкає у АДРЕСА_1 тобто в зоні діяльності Приморського районного суду м. Маріуполя, де розглядалась цивільна справа, таким чином,в даному випадку законом не передбачено відшкодування витрат сторони у зв,язку із її явкою до суду.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється відповідно до розміру середньомісячного заробітку, для чого необхідно врахувати норми постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», але суд не може погодитись із розрахунком, наданим позивачкою, бо для розрахунку необхідно знати не тільки загальний сукупний дохід суб,єкта підприємницької діяльності за рік по нарощуваному ознаку. У контексті коментованої норми середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяця роботи, що передують події, з якою пов,язані дані виплати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд погоджується з позицією позивача по справі, що відповідачем не надано належних доказів втраченого середнього заробітку, крім того не доведено, що він мав таки трудові стосунки з підприємством на території Російської Федерації, а також не надав суду трудової книжки, доказів перетину кордону у січні-лютому 2008 року для роботи у РФ, а також доказів отримання заробітної плати за лютий 2008 року по договору та інших документів, які передбачає діюче законодавство РФ щодо іммігрантів, які мають намір працювати на її території та інше.

Крім того, відповідач взагалі не може довести суду у якому розмірі ним було втрачено середній заробіток, такого розрахунку суду не надав, а його вимоги щодо стягнення на його користь втраченого середнього заробітку із розрахунку 24000 рублів РФ чи 800 доларів США взагалі суперечать законодавству України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 85, 88, 212-215, 220 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»судових витрат -відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Курбанова Н. М.