Ухвала суду № 31143030, 24.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р.Справа № 2а-3268/12/1470

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 5780, 80, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року Заводський районний центр зайнятості звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про працевлаштування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Заводського районного центру зайнятості, вул.6-та Поперечна, 32, м. Миколаїв, 54010 (р/р 37172001000439 в ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач: Заводський РЦЗ, МФО 826013, код ЄДРПОУ 22440337) 5780,80 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2011 до Заводського районного центру зайнятості в пошуках роботи звернувся громадянин ОСОБА_1 (надалі - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Миколаєва з заявою про надання статусу безробітного.

Згідно з наказом Заводського РЦЗ ОСОБА_1 був наданий статус безробітного, з 01.06.2011 йому почали нараховувати допомога по безробіттю на підставі п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості склала 5780,80 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про зайнятість населення».

За змістом ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Відповідно положень ст.18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Одним з обов'язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).

Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

За змістом п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Мінпраці України та ДПА України № 60/62 від 13.02.2009 (надалі -Порядок № 60/62) було проведено звірку даних центру зайнятості із даними ДПА та виявлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач отримував дохід від Миколаївської ОДТРК.

Для підтвердження цього факту позивачем 14.03.2012 № 02-411/15 було зроблено запит до Миколаївського ОДТРК щодо перебування відповідача у відносинах найму з вказаним підприємством. 30.03.2012 було отримано відповідь з якої встановлено, що відповідач дійсно працював в Миколаївській ОДТРК з 04.01.2011 по 31.12.2011. При цьому, у період з 01.06.2011 по 09.01.2012 відповідач був працевлаштований і водночас був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

В ході судового розгляду встановлено, що згідно розрахункової довідки щодо виплати відповідачу допомоги по безробіттю загальний розмір, незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 01.06.2011 по 09.01.2011 становить 5413, 52 грн.

05.07.2011 відповідачем було написано заяву, в якій він просив направити його на курси «Оператор котельні» на підставі якої з ним було укладено договір про професійне навчання № 1402/172-11.

06.07.2011 відповідно до умов договору, наказом №58 відповідача було зараховано на навчання до Миколаївського навчально-курсового комбінату, а наказом від 04.10.2011 №136-а раніше згадуваного комбінату він закінчив професійне навчання. Вартість витрат на професійне навчання відповідача згідно довідки Миколаївського обласного центру зайнятості від 18.04.2012 № 11-1036/0/18-12 складає 367,28 грн.

За змістом ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

14.05.2012 на підставі Наказу Заводського РЦЗН від 02.04.2012 №9 про повернення незаконно отриманої допомоги, відповідачу направлено претензію №06-801/09 з вимогою відшкодувати отримані кошти в загальній сумі 5780,80 грн. протягом місяця з дня отримання даної претензії, на яку відповідач не відреагував.

Отже, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Заводським районним центром зайнятості склала 5780,80 грн.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Заводського районного центру зайнятості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі № 2а-3268/12/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 26 квітня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян