Постанова № 31142599, 25.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 р. 12:29 Справа №801/3910/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Кузьміна О.В., за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Бедаш О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50299,33 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2013 року закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що в грудні 2012 року він був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з посади заступника начальника відділу ветеринарної міліції Головного управління на підставі підпункту «а» п.65 (за віком) та відповідно до листа від 13.03.2013 року № 7/с-575 йому була нарахована вихідна допомога в розмірі 58824,89 гривень, яка частково була виплачена у розмірі 8525,56 грн. Таким чином на момент подання позову заборгованість склала 50299,33 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача допомогу у сумі 50299,33 грн.

У судовому засіданні представник відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК проти позову заперечувала, пояснила що у відповідача відсутні кошти, у зв'язку з чим борг не погашений.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши інші матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно зі ст.7 України "Про міліцію" міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №383/2011 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство внутрішніх справ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління і відділи МВС на транспорті, районні, районні у містах, міські управління і відділи, а також внутрішні війська, підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

Таким чином, органи МВС України, у тому числі і ГУ МВС України в АРК, їх посадові та службові особи реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.

Суд зазначає, що до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року 3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.

Таким чином суд зазначає, що у зв'язку з тим, що органи Міністерства внутрішніх справ України є державними органами виконавчої влади, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, відділ ветеринарної міліції ГУ МВС в АР Крим є територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, які утворюються МВС України і йому підпорядковуються, служба в відділ ветеринарної міліції ГУ МВС в АР Крим відноситься до публічної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.09.1994 року по 31.12.2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується копією витягу з послужного списку ОСОБА_1

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ МВС України в АР Крим від 29.12.2012 року № 321 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом 65 підпунктом "а" (за віком) з посади начальника відділу ветеринарної міліції ГУ МВС України в АРК 31.12.2012 року. Відповідно до наказу вислуга років для виплати грошової допомоги на день звільнення складає 21 рік 00 місяці 18 днів.

Таким чином, всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_1 та ГУ МВС України в АР Крим, з приводу проходження служби, звільнення, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту працівників органів внутрішніх справ, також відносяться до публічної служби.

Відповідно до ч.1 статті 22 Закону України "Про міліцію", держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про міліцію" особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом ОВС, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (з подальшими змінами), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пунктів 7,8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років; полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років; генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років; генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

Відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при звільненні була нарахована грошова допомога в розмірі 58824,89 гривень.

Судом встановлено, що грошова допомога була частково сплачена 29.01.2013 року у розмірі 7256,39 грн. та 12.02.2013 року у розмірі 1269,17 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 29.01.2013 року та від 12.02.2013 року.

Таким чином на час звернення позивача до суду, тобто станом на 10 квітня 2013 року заборгованість склала 50299,33грн. (58824,89 -(7256,39+1269,17).

Судом встановлено, що позивач листом від 25.02.2013 року звернувся до начальника ГУ МВС України в АР Крим Генерал-майору Слепаневу М.А. про виплату грошової допомоги при звільненні в запас зі служби в органах внутрішніх справ за 21 рік вислуги.

13.03.2013 року Головним управлінням МВС України в АР Крим надано відповідь на звернення ОСОБА_1 та пояснено, що відповідний розрахунок по заборгованості, буде здійснено, після надходження з Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України коштів для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Під час розгляду справи відповідачем у судовому засіданні 25 квітня 2013 року була надана довідка щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з якої вбачається що заборгованість складає 49452,80грн.

Судом встановлено, що позивачу 22 квітня 2013 року була виплачена частина грошової допомоги у розмірі 846,53 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 22.04.2012 року, який був досліджений у судовому засіданні.

Таким чином заборгованість у розмірі 49452,80 грн. не виплачена у зв'язку з відсутністю фінансування ГУ МВС України в АРК, що підтверджується зверненням заступника начальника ГУ МВС України в АРК до заступника Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України Башинського В.В., щодо збільшення фінансування та кошторисні призначення за програмою 2802020 «Протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро» для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за КЕКВ 1112 № 18/17 від 04.01.2013 року.

Судом встановлено, що відповідачі підтверджують факт наявності заборгованості перед позивачем стосовно невиплати грошової допомоги при звільненні в розмірі 49452,80 гривень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання нормативних актів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа "Жовнер проти України" від 29.06.2004 року.

Судом встановлено, що позивач проходив службу та був звільнений з посади начальника відділу ветеринарної міліції Головного управління МВС України в АРК. Саме зазначений відділ нарахував одноразову грошову допомогу та здійснював розрахунки з позивачем під час його звільнення, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пунктів 1.4-1.6 Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року (Далі-Інструкція), грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізничному транспорті, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно до п. 4.1 Інструкції при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення.

Таким чином, вимоги позивача до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АРК щодо стягнення з останнього на користь позивача нараховану але не сплачену вихідну допомогу, відповідають чинному законодавству України, оскільки ОСОБА_1 проходив службу у відділі ветеринарної міліції Головного управління МВС України в АР Крим, тому саме Головне управління МВС України в АР Крим є належним відповідачем по справі, як суб'єкт владних повноважень, який порушив право позивача на отримання грошової допомоги при звільненні.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача стосовно невиплати у порядку та строки, встановлені законодавством, позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправною.

В судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50299,33 грн. , не враховуючи, що 22.04.2013 року заборгованість в сумі 846,53 грн. була відповідачем погашена та сума боргу склалась 49452,80 грн..

В судовому засіданні позивач в цій частині не уточнив позовні вимог, не відмовився від позову, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 49452,80 грн.

Вирішуючи питання затримання позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений 31.12.2012 р. зі служби в органах внутрішніх справ, але розрахунок грошової допомоги отримав від відповідача лише 13.03.2013 року, що підтверджується листом № 7/с-575.

Таким чином позивач дізнався про порушення своїх прав лише 13.03.2013 року.

До суду позивач звернувся з позовом 10.04.2013 року, що підтверджується підписом на позовної заяві, тобто в місячний строк з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.

Тому позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Оскільки судом частково задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 494,52 гривень (50299,33 х 98,32%) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Головного управління МВС України в АР Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 30.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 49452,80 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Головного управління МВС України в АР Крим.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 494,52 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Головного управління МВС України в АР Крим.

4. У задоволені інших вимог позивача відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.