Ухвала суду № 31141811, 07.05.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2228/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я. Провадження № 22-ц/789/486/13 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Кузьми Р. М., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Демченко С.В.

з участю представника апелянта -приватного підприємства

«Нива-В.Ш.» в особі філії 20 приватного підприємства

«Нива-В.Ш.» - ОСОБА_1,

представника відповідача - відділу примусового

виконання рішень управління державної виконавчої

служби головного управління юстиції Тернопільської

області - Хічій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 20 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області, приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 20 приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду із позовом до управління ДВС головного управління юстиції у Тернопільській області, ПП «Нива-В.Ш.» в особі філії 20 ПП «Нива-В.Ш.» про визнання недійсним договору №2012068 від 06 червня 2012 року про організацію проведення прилюдних торгів.

08 лютого 2013 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Заявлені вимоги мотивував тим, що з інтернет - сайту (http://trade.informjust.ua/main.aspx) «Система реалізації конфіскованого та арештованого майна» позивач дізнався, що належне йому майно - нежитлове приміщення, вбудоване приміщення першого поверху в п'ятиповерховому житловому цегляному будинку, загальною площею 253.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виставлено на прилюдні торги. В інформації про торги зазначено: дата проведення - 14 лютого 2013 року 10.00 год., організатор торгів: філія 20 приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (Тернопільська філія), реєстраційний номер лоту: 894345, підстава проведення торгів: договір №2012068 від 06 червня 2012 року, виконавче провадження, в межах якого реалізовується майно: №28018344. При цьому, позивач не є боржником за даним виконавчим провадженням №28018344. А відтак, на думку позивача, сторонами за оскаржуваним договором порушено законні права та інтереси позивача і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом про визнання недійсним договору №2012068 від 06 червня 2012 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2013 року заяву задоволено.

Заборонено організатору торгів - філії 20 приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Сагайдачного, 1, каб.23, код ЄДРПОУ 37165678) вчиняти будь-які дії по проведенню прилюдних торгів по продажу нежитлового приміщення вбудованого приміщення першого поверху в п'ятиповерховому житловому цегляному будинку, загальною площею 253.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які призначені на 14 лютого 2013 року на 10.00 годин, номер повідомлення про торги №480513, реєстраційний номер лоту №894345, а саме: реєстрацію учасників, проведення прилюдних торгів, оформленні результатів прилюдних торгів

Приватне підприємство «Нива-В.Ш.» в особі філії 20 подало на вказану ухвалу апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Просить ухвалу скасувати.

В судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви викладені в ній.

Представник відповідача - Хічій А.М. проти апеляційної скарги не заперечив.

Позивачка ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення підлягає виходячи із наступного.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним договору від 06 червня 2012 року.

З таким висновком колегія суддів не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Тернопільської області перебуває виконавче провадження ВП 28018344 з виконання рішення Кременецького районного суду від 18 липня 2011 року в справі №2-619/2008, згідно якого вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №192/2006-МК від 27 березня 2006 року в сумі 208778.14 дол. США, що еквівалентно 1012573,97 гри., шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно ОСОБА_3 - нежитлове приміщення вбудованого приміщення першого поверху в п'ятиповерховому житловому цегляному будинку загальною площею 253.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_3, згідно витягу з реєстру прав власників на нерухоме майно, виданого Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації від 20 березня 2006 року, реєстраційний номер №5725097. Звернуто стягнення на зазначене нежитлове приміщення - вбудовано-прибудоване приміщення першого поверху в п'ятиповерховому житловому цегляному будинку загальною площею 253.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 згідно витягу з реєстру прав власників нерухомого майна, виданого Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації від 20 березня 2006 року, реєстраційний номер №5725097 - шляхом надання ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Тернопільське регіональне управління, права продажу та укладення договорів купівлі-продажу з будь-якими покупцями та надано право отримання в будь-яких установах підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності) та нотаріусів, будь-яких документів (їх копій та дублікатів) витягів з державних реєстрів та довідок, необхідних для продажу вказаного нежитлового приміщення. Стягнуто з відповідача ОСОБА_5 в користь позивача судові витрати у справі - державне мито у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

Отже, у рішенні Кременецького районного суду чітко визначено, у який спосіб слід його виконувати, а саме - «шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку майно ОСОБА_3.»

Порядок звернення стягнення на майно боржника передбачений ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» і полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Також, згідно ст.54 даного Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмету іпотеки визначає ст.41 Закону України «Про іпотеку», як передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.ст. 11, 19, 25, 27, 52, 54, 57, 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем вчинено дії, направлені на виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2008 року по справі №2-619/2008, а саме: відкрито виконавче провадження, звернуто стягнення на предмет іпотеки, здійснено опис та арешт майна, вказаного в рішенні суду, проведено експертну оцінку та передано майно на реалізацію шляхом проведення прилюдних торгів.

В порядку виконання вказаного рішення суду 06 червня 2012 року між відповідачами по даній справі (управлінням ДВС головного управління юстиції у Тернопільській області та ПП «Нива-В.Ш.») укладено договір №2012068 від про організацію проведення прилюдних торгів, який є предметом оскарження по даній справі.

Виходячи із тексту рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 вересня 2008 року по справі №2-619/2008 слідує, що відповідно до п.2.1 Кредитного договору №192/2006-МК від 27.03.2006 року за договором іпотеки, посвідченим 27.03.2006 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №866 ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором передала в іпотеку банку належне їй на праві власності наступне майно - нежитлове приміщення - вбудовано-прибудованого приміщення першого поверху в п'ятиповерховому житловому цегляному будинку загальною площею 253.0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, твердження ОСОБА_3 про порушення її прав в тому числі і права власності внаслідок допущених органом ДВС порушень чинного законодавства, та призначеної реалізації нежитлового приміщення за виконавчим провадженням, є безпідставними, що виключає зняття арешту із іпотечного майна, переданого на реалізацію з метою виконання кредитних зобов'язань.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу служб».

Відповідно до вимог ст.151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, яка вирішується на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.2 ст.151 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із твердженням апелянта про те, що ОСОБА_3, звертаючись із заявою про забезпечення позову, не дотрималась вимог ст.151 ЦПК України та не зазначила поважних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» заява про забезпечення позову за змістом повинна відповідати вимогам частини другої статті 151 ЦПК. Вживаючи заходи забезпечення позову, необхідно враховувати роз'яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що звертає увагу судів на те, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У даному випадку позивачкою не наведено жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Єдиною підставою обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 вважає той факт, що вона не є боржником у виконавчому провадженні.

Крім того, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано роз'яснення, викладені в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно якого розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку і застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Жодних передбачених чинним законодавством підстав вжиття заходів забезпечення чи будь-яких сумнівів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду, позивачем не наведено.

Також позивач не обґрунтував необхідність обрання саме такого виду забезпечення позову, як заборона організатору прилюдні торгів вчиняти будь-які дії по їх проведенню.

Оскаржувана ухвала перешкоджає виконанню рішення Кременецького районного суду від 18 липня 2011 року в справі № 2-619/2008, та порушує право учасників виконавчого провадження гарантоване ст. 124 Конституції України, якою гарантовано виконання судових рішень в України.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2013 року скасувати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313, 314, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Нива-В.Ш.» в особі філії 20 - задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 11 лютого 2013 року - скасувати.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів