Постанова № 31138458, 13.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"13" травня 2013 р. Справа № 820/3126/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку письмового провадженя за наявними у справі матеріалами адміністративну за позовом Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Ріо Д» про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту – позивач, Індустріальна МДПІ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Ріо Д» (далі по тексту – відповідач, ПП «Ріо Д), в якому просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг, який платником у добровільному порядку не погашений. У зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Представником позивача було подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами (а.с. 23).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 19). Про причину неявки, всупереч ч. 2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог не надсилав, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Тому суд визнає можливим справу розглянути без участі в судовому засіданні представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи (а.с. 12,13), на обліку як платник орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності знаходиться в Індустріальній МДПІ.

Внаслідок несплати в установлений Податковим кодексом України строк грошового зобов’язання з орендної плати за землю відповідно до самостійно поданої декларації № 659 від 07.02.2012 року за терміном сплати 30.01.2013 року (а.с. 9-11), з урахуванням часткової сплати сума податкового боргу становить 8206, 22 грн.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що суб’єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках платника податків, що передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, заявлена суб’єктом владних повноважень вимога підлягає розгляду по суті.

При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду заявленої суб’єктом владних повноважень вимоги як забезпечення адміністративного позову, оскільки за приписами ст.ст. 117, 118 КАС України не передбачено можливості накладення арешту на майно.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Оскільки перелічені підстави не тотожні підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно з ст. 94 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку, що арешт коштів в порядку п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст. 94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб’єктом владних повноважень управлінської функції.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Враховуючи приписи ст. 11 КАС України, а також вищенаведених норм процесуального закону, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб’єкт владних повноважень не подав належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів відсутності у відповідача майна.

Належних та допустимих доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, матеріали справи не містять.

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що податковим керуючим не здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Окрім того, суд не встановив наявності у Індустріальної МДПІ об’єктивних та непереборних причин для неможливості реалізації у спірних правовідносин управлінської функції згідно з п.п. 20.1.3 ст.20 Податкового кодексу України шляхом звернення до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку глави 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.

Таким чином, слід дійти висновку, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов’язку за платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банку.

Самостійне добуття судом таких доказів на виконання приписів ст. 11 КАС України в даному конткретному випадку прямо суперечить ст.ст. 6, 8, 19 Конституції України, ч.ч. 1, 3 ст.2 КАС України, позаяк є нічим іншим як додатковим обгрунтуванням з боку суду безпідставно заявленої суб’єктом владних повноважень вимоги.

Окрім того, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд вказує, що суб’єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, оскільки попередньо до звернення до суду не з’ясував обставин наявності у платника податків коштів на банківських рахунках та в ході розгляду адміністративної справи не подав суду належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів наявності у платника податків коштів на рахунках у банках, хоча в силу приписів п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України вимога про арешт коштів може бути задоволена лише в разі надання суб’єктом владних повноважень таких доказів.

За відсутності таких коштів підстав для задоволення вимоги про арешт не існує, оскільки, як випливає з норми закону, арешту підлягають кошти, котрі знаходяться (теперішній час) в банку, а не кошти, які можуть бути зараховані на рахунки платника податків у банку в майбутньому.

Відтак, застосування арешту коштів в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України за відсутності безготівкових коштів на рахунку платника податків у установі банку є неможливим. Такий арешт буде тривати постійно, безперервно та нескінченно в часі, що суперечить запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вказане завдання за правилом ч. 3 ст. 2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб’єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб’єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судовим розглядом встановлено, що заявлена суб’єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки податковим органом не дотримано визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції та висунуто вимогу про накладення арешту на кошти за відсутності законодавчо встановлених підстав, то суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Ріо Д» про накладення арешту на кошти–відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.