Постанова № 31138279, 22.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2013 року Справа № 812/2736/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі: Захаровій Ю.О.

за участю сторін

позивача ОСОБА_1

представника відповідача

УПФУ в м. Алчевську Завальнюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ в м. Алчевську Луганської області від 19.02.2013 №Ф-557, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 08.08.2005 по 08.08.2012 вона здійснювала підприємницьку діяльність в якості фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, зареєстрована в УПФУ в м. Алчевську Луганської області платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 06.09.2009 при неповному пільговому стажі за списком №2 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску за 2011 та 2012 роки по відношенню до нього 19.02.2013 було винесено вимогу про сплату боргу №Ф-557 на загальну суму 4550,96 грн. З даною вимогою позивач не погоджується, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому, на думку позивача, зазначена норма закону розповсюджується на всіх пенсіонерів за віком незалежно від того, на якій саме підставі вони отримують пенсію за віком.

Таким чином, позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу УПФУ в м. Алчевську Луганської області від 19.02.2013 №Ф-557. Також позивач в своєму позові просила відшкодувати понесену матеріальну та моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові та додатково пояснила, що 08.08.2012 припинила займатися підприємницькою діяльністю, проте з обліку в УПФУ в м. Алчевську не знята, оскільки за нею рахується заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2011-2012 роки. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивач зареєстрований в УПФУ в м. Алчевську Луганської області як платник страхових внесків, який обрав особливий спосіб оподаткування. 19.02.2013 відповідачем була винесена вимога про сплату боргу в загальній сумі 4550,96 грн., з яких 1530,33 грн. - частина несплаченого єдиного внеску за 2011 рік, 3020,63 грн. - борг по сплаті єдиного внеску за січень-серпень 2012 року. Даний борг виник у зв'язку з несплатою позивачем мінімального страхового внеску в повному обсязі. Як зазначає відповідач в своїх запереченнях, відповідно п. п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Позивач з 06.09.2009 отримує пенсію за віком при неповному пільговому стажі за списком №2 (зі зменшенням пенсійного віку), тобто, не відноситься до категорії пенсіонерів за віком або інвалідів. На час виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_1 досягла віку 54 років, отже оскаржувана вимога про сплату боргу є обґрунтованою та законною. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заперечення та додані до нього документи, виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Алчевської міської ради 08.08.2005 за № 23840000000001303, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а. с. 14).

Відповідно до довідки Алчевської ОДПІ Луганської області Державної податкової служби № 21335/171 від 27.11.2012, долученої позивачем до матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 перебувала на загальній системі оподаткування, а з 01.01.2012 по 09.08.2012 - на спрощеній системі оподаткування (а. с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, з 06.09.2009 перебуває на обліку в УПФУ в м. Алчевську Луганської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_1 (а. с. 12).

Відповідачем УПФУ в м. Алчевську Луганської області 19.02.2013 було винесено вимогу № Ф-557 про сплату боргу за 2011 рік та за січень-серпень 2012 року в загальній сумі 4550,96 грн. (а. с. 23). Зазначена вимога була отримана позивачем 23.02.2013.

Не погоджуючись з даною вимогою, позивачем до УПФУ в м. Алчевську Луганської області було подано заяву про скасування зазначеної вимоги (а. с. 26-28). Рішенням № 2843/03-52 від 04.03.2013 вимогу №Ф-557 від 19.02.2013 залишено без змін, а заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення (а. с. 29-31).

Згідно з повідомленням-розрахунком від 03.03.2013 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску за січень-липень 2011 року в сумі 2276,07 грн. (а. с. 45) та за січень-серпень 2012 року в сумі 3020,63 грн., що підтверджується звітом за 2012 рік.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Статтею 1 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 2464 положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону № 1058 визначене поняття «пенсія» як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058 в редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

При цьому пунктом 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV встановлено, що забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; (пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Як слідує з наведених норм, законодавець підкреслив, що пенсійний вік для громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2, зменшується.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що позивачу призначена пенсія з 06.09.2009 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №2 (зі зменшенням пенсійного віку), що також підтверджується довідкою №2383/02-1-52 від 06.12.2012, виданою начальником відділу виплати пенсій УПФУ в м. Алчевську Луганської області Г.Л. Забіяко.

З огляду на зазначене суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не може вважатися пенсіонером за віком, оскільки законодавством, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення», встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону № 1058 пенсійного віку певної категорії громадян. Крім того, згідно з пенсійним посвідченням позивача, йому призначено пенсію за віком (а. с. 12).

Суд звертає увагу, що частина 4 статті 4 Закону № 2464 не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком.

Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було укладено з УПФУ в м. Алчевську Луганської області договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд робить висновок про те, що вона не зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому в частині вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.02.2013 № Ф-557 позов підлягає задоволенню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки, по-перше, Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400 від 26.06.1997 такого відшкодування не передбачено.

По-друге, згідно зі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не зазначено та не надано суду жодного належного доказу в підтвердження спричинення такої шкоди з боку відповідача. Зазначені в позовній заяві обставини стосуються негативних наслідків в результаті винесення вимоги №Ф-557 від 19.02.2013 про сплату боргу, але не стосуються спричинення шкоди позивачу.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 2, 17, 18, 71, 86 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області про сплату боргу №Ф-557 від 19.02.13 на суму 4450,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 114грн.70коп. - суму сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 29 квітня 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва