Рішення № 31137307, 01.04.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/6030/2012

№ производства 2/646/155/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Благої І.С., при секретарі Струк Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4, - про визнання правочину недійсним,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, якою просив визнати недійсним іпотечний договір від 14.01.2009р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №147.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні спірного іпотечного договору співвідповідач ОСОБА_3 навмисно ввів співвідповідача ОСОБА_2 в оману щодо відсутності факту реєстрації у квартирі, яка є предметом іпотеки, інших осіб, окрім себе, а саме: позивача та матері співвідповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та пояснив, що під час укладенні спірного іпотечного договору співвідповідач ОСОБА_3 надав приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_4, яка посвідчувала цей правочин, довідку, видану дільницею КП «Жилкомсервіс», в якій зазначено неправдиві відомості щодо осіб, які проживали та були зареєстровані у вказаній квартирі.

Співвідповідач ОСОБА_3, неодноразово належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.

Представник співвідповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заперечував в судовому засіданні проти позову та пояснив, що ОСОБА_2 не була введена в оману співвідповідачем ОСОБА_3 На предмет іпотеки внаслідок невиконання останнім основного зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 звернула стягнення та продала його іншим особам. Цей договір купівлі-продажу співвідповідач оспорював у судовому порядку, але рішенням суду його позов не було задоволено. На теперішній ча власниками спірного предмету іпотеки є інші особи.

Третя особа подала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі.

Вислухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 05.08.2008р. ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3, відповідачу по справі, квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №2011 (а.с.103, 215).

Право власності співвідповідача ОСОБА_3 на вищевказану квартиру було зареєстроване у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.08.2008р., що підтверджується копією відповідного витягу №19878864, виданого 13.08.2008р. КП «Харківське міське бюро технічного інвентаризації», а також копією витягу №21544528 від 14.01.2009р. (а.с.104).

Як вбачається з копії довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку №1943, виданої 19.11.2010р. дільницею №58 КП «Жилкомсервіс», у спірній квартирі станом на 19.11.2010р. були зареєстровані: з 19.07.2000р. по ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (знята з реєстрації у зв'язку зі смертю); з 30.05.2001р. - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; з 15.06.2005р. - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.4).

14.01.2009р. ОСОБА_3 позичив (взяв у борг) у ОСОБА_2 112572 (сто дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. зі строком повернення до 14.02.2009р., про що сторони уклали договір позики у простій письмовій формі (а.с.92).

14.01.2009р. співвідповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір, предметом якого було забезпечення виконання основного зобов'язання за вищевказаним договором позики шляхом передачі ОСОБА_3 в іпотеку ОСОБА_2 належної ОСОБА_3 на праві власності квартири АДРЕСА_1. Вказаний іпотечний договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №147 (а.с.5-7, 90-91).

Умовами п.5 спірного іпотечного договору іпотекодавець свідчив, що договором не порушуються права малолітніх та неповнолітніх дітей, а також членів сім'ї, які за законом мають право на користування предметом іпотеки, а також що будь-які малолітні, неповнолітні та непрацездатні діти в предметі іпотеки не зареєстровані та не проживають (не перебувають).

Укладаючи спірний іпотечний договір, 14.01.2009р. співвідповідачем ОСОБА_3 було подано на ім'я приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 заяву, якою підтверджено, що на момент передачі і іпотеку квартири АДРЕСА_1, право користування та власності у малолітніх та неповнолітніх дітей відсутнє, а також що внаслідок укладання цього договору не буде порушено прав та законних інтересів малолітніх т неповнолітніх дітей (а.с.102).

Також в матеріалах нотаріальної справи, копії якої була надана суду третьою особою - приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 та яка була нею сформована під час посвідчення спірного іпотечного договору, містилась довідка №1387, видана 13.01.2009р., про те, що ОСОБА_3 дійсно прописаний та проживає у за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.106); відомостей щодо інших осіб, які з ним проживають довідка не містить.

На підставі спірного іпотечного договору було внесено відповідний запис про обтяження предмету іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується копією витягу №22282549 від 14.01.2009р. (а.с.94), а також відповідний запис до Державного реєстру іпотек, про свідчить копія витягу №22284239 від 14.01.2009р. (а.с.101).

Згідно з умовами п.9 та п.12 іпотечного договору іпотекодержатель здобуває право звертання стягнення на предмет іпотеки у разі порушення договору позики (основного зобов'язання) набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем (при цьому підписуючи іпотечний договір іпотекодавець надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноособовим рішенням останнього) або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі та будь-яким способом за ціною, яка встановлена за згодою між сторонами іпотечного договору на момент його укладання та на умовах, визначених іпотекодержателем на власний розсуд.

21.08.2009р. ОСОБА_2, яка діяла згідно з повноваженнями, наданими їй іпотечним договором, продала спірну квартиру ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 1 / 2 (одній другій) частині кожному за 162340 (сто шістдесят дві тисячі триста сорок) грн. Відповідний договір купівлі-продажу квартири було посвідчено 21.08.2009р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 в реєстрі за №2330; право власності за покупцями зареєстровано в електронному Реєстрі прав на нерухоме майно 08.09.2009р. (а.с.50).

Окрім копії договору купівлі-продажу ця обставина також підтверджена копіями витягу з Державного реєстру правочинів №7643731 від 21.08.2009р., витягу про державну реєстрацію прав №34392499 від 06.06.2012р., технічного паспорту (а.с.51-54).

12.10.2011р. апеляційний суд Харківської області постановив ухвалу у цивільній справі №22-ц-15628/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10.08.2011р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_11, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним (а.с.56-61).

Згідно з вказаною ухвалою суду від 12.10.2011р. рішенням суду першої інстанції від 10.08.2011р. позовні вимоги ОСОБА_3 були залишені без задоволення. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційна скарга ОСОБА_3 була відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Крім того, рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.04.2012р. у цивільній справі №2-416/11 за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_12, СГІРФО Червонозаводського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області про виселення та зобов'язання вчинити дії, було задоволено вказаний позов та виселено ОСОБА_3, ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла, зі зняттям їх з реєстраційного обліку з вказаної квартири (а.с.63-64).

За результатами апеляційного перегляду вищезазначеної цивільної справи №2-416/11 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.07.2012р. рішення суду першої інстанцій від 24.04.2012р. було залишено без змін (а.с.65-66).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 Цивільного кодексу України).

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Принцип непорушності права власності закріплений у ст.321 ЦК України, ст.41 Конституції України, ст..1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Однією з підстав набуття права власності є правочини (ст..328 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правовою нормою статті 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину:правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману передбачені ст..230 ЦК України: якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша

статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин,які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Види забезпечення виконання зобов'язання передбачені статтею 546 ЦК України. До них відносяться: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Згідно зі ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» надано визначення іпотеки як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст.3 цього Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не

зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених

іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Умови передачі нерухомого майна в іпотеку встановлені статтею 6 цього Закону. Так, іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Окрім зазначеного, закон містить лише застереження з приводу вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей на вчинення таких правочинів необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Судом не встановлено, що при укладенні спірного іпотечного договору його сторонами, які є співвідповідачами у справі, не було додержано вимог закону, які були б підставами для визнання цього правочину недійсним.

Будь-яких інших застережень щодо обмеження права співвідповідача ОСОБА_3 як власника розпоряджатися своєю квартирою, а також співвідповідача ОСОБА_2 як іпотеко держателя - звернути стягнення на предмет іпотеки (квартиру) та задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням за рахунок предмета іпотеки, окрім вищевказаних умов, ані закон ані договір не містить.

Суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що укладаючи спірний іпотечний договір, співвідповідач ОСОБА_3 навмисно вводив співвідповідача ОСОБА_2 в оману щодо факту відсутності реєстрації у квартирі, яка є предметом іпотеки, інших осіб, окрім себе, а співвідповідач ОСОБА_2 на момент укладення цього договору не знала про реєстрацію у спірній квартирі позивача ОСОБА_1 та матері співвідповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5

Крім того, наявність реєстрації у квартирі, яка була предметом іпотеки, інших повнолітніх осіб, окрім її власника - співвідповідача ОСОБА_3, не є обставиною, яка перешкоджає вчиненню договору іпотеки.

Що стосується доводів представника позивача щодо невідповідності відомостей, які містяться у довідці з місця проживання від 13.01.2009р. №1387, то суду не надано достовірних та належних доказів на підтвердження факту підроблення цієї довідки. Такі факти мають встановлюватись певними доказами. Крім того при доведеності такого факту належними способами доказування, ця обставина не матиме суттєвого значення для правильного вирішення цього цивільно-правового спору.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшли підтвердження обставини, на які позивач посилався як на підставу позовних вимог.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що доводи позовної заяви про те, що позивачу стало відомо про факт укладення спірного іпотечного договору безпосередньо перед зверненням 09.07.2012р. до суду з цим позовом, спростовуються матеріалами справи, зокрема вищевказаними судовими рішеннями апеляційного суду Харківської області та Червонозаводського районного суду м.Харкова. З цих судових рішень вбачається, що позивач приймав участь при судовому розгляді вищезазначених цивільних справ та був обізнаний про наявність відповідних цивільно-правових спорів, їх предмети та обставини, якими позивачі обґрунтовували свої позовні вимоги. Так, згідно з ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.10.2011р., ОСОБА_3 звернувся до суду 28.08.2009р. з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував, зокрема, наявністю спірного іпотечного договору. Як вбачається з цієї ухвали, позивач у цій справі - ОСОБА_1, який був третьою особою у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримав його позовні вимоги (а.с.56-58) .

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.203, 204, 215, 230, 316, 317, 319, 321, 328, 546, 575 ЦК України, ст.ст.1-11, 58-61, 208, 209, 214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4, - про визнання правочину недійсним - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.С.Блага