Рішення № 31135124, 14.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2013 р. Справа № 918/591/13

за позовом Приватного підприємства "Іола"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН Класик»

про стягнення в сумі 25 086 грн. 97 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

В засіданні приймали участь:

від позивача : Козак А.Ю., дов. від 01.03.2013 року

від відповідача : не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року Приватне підприємство «Іола» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН Класик» (далі - відповідач) про стягнення 25 086, 97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

23.04.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ДГ-0000055 (надалі - договір), за умовами якого постачальник поставляє на умовах, встановлених цим договором, плівку поліпропіленову, поліетиленову, ПЕТ з флексодруком та прозору, а також вироби з плівки (надалі-товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару в строки, встановлені даним договором.

Постачальником на виконання своїх зобов'язань поставлено відповідачу продукцію на суму 18 713,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000105 від 28.04.2012 року.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати товару, передбачений п. 5.2. договору, не виконав відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 713,62 грн.

За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач у порядку п.п.7.2.,7.3 договору та ст. 625 ЦК України нарахував пеню, розмір якої склав 1 418,85 грн. та 30% річних на суму 4 954,50 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 611, 624-626, 629, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 216, 217, 218, 230-232, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 23.04.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 07.05.2013 року.

Ухвалою суду від 07.05.2013 року розгляд справи відкладено на 14.05.2013 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке надійшло через службу діловодства господарського суду 13.05.2013 року, то суд з урахуванням обставин даної справи відхиляє зазначене клопотання. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК). У той же час до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не надано жодного доказу, який би стверджував обставини, викладені у вказаному клопотанні. Крім того, розгляд справи відкладався, відтак у відповідача було достатньо часу для надання доказів з метою обґрунтування заперечень на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ДГ-0000055 (надалі - договір), за умовами якого постачальник поставляє на умовах, встановлених цим договором, плівку поліпропіленову, поліетиленову, ПЕТ з флексодруком та прозору, а також вироби з плівки, надалі-товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару в строки, встановлені даним договором (п. 1.1. договору).

За п. 1.2. договору найменування, кількість та ціна товару, який постачається постачальником по даному договору, вказуються у накладних, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 20 календарних днів з моменту погодження замовлення на партію товару. За загальним правилом товар поставляється покупцю на умовах договору ЕХW Інкотермс - 2000 (склад постачальника) або за погодженням сторін товар може поставлятись на адресу покупця з відшкодуванням останнім постачальнику витрат на перевезення згідно з виставленим рахунком.

Як встановлено судом, постачальник поставив відповідачу продукцію на суму 18 713,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000105 від 28.04.2012 року.

Суд, дослідивши предмет, визначений п. 1.1. договору, письмові пояснення позивача та надані позивачем накладну № РН-0000105 від 28.04.2012 року, податкову накладну № 101 від 26.04.2012 року, дійшов висновку про те, що поставка товару між сторонами була договірною, тобто відбулася на підставі договору № ДГ-0000055 від 23.04.2012 року.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту видачі товару представнику покупця.

Покупець оплачує поставлений товар по ціні, вказаній у накладній. Під час дії цього договору ціни на товар можуть змінюватися у зв'язку з змінами цін на сировину, послуги, а також із урахуванням інфляційних процесів і змін курсу національної валюти, що узгоджується сторонами у додаткових угодах до договору (п.п. 2.1.,2.2. договору).

Розділом 5 договору визначено, що оплата вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний оплатити 100% вартості товару протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад покупця та підписання супроводжувальних документів. Плата за товар вноситься на підставі даного договору або виставленого рахунку. Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид - розрахунків - безготівковий, форма - платіжними дорученнями. Датою фактичної оплати вважається дата поступлення коштів на рахунок постачальника.

Так, відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару, що свідчить про порушення умов договору поставки № ДГ - 0000055 від 23.04.2013 року.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на момент розгляду справи складає 18 713,62 грн.

З метою досудового врегулювання спору 28.02.2013 року та 27.03.2013 року позивач направляв відповідачу претензії щодо сплати вартості поставленого товару на суму 18 713,62 грн., що стверджується фіскальними чеками та описами вкладення у цінний лист, однак ні відповіді, ні сплати заборгованості не отримав.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 18 713,62 грн.

Крім того, позивачем нараховано за прострочення виконання грошового зобов'язання пеню у розмірі 1 418,85 грн. та 30% річних в розмірі 4 954,50 грн.

Так, п.п. 7.2., 7.3 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у формі пені у розрахунку від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, а також 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення платежу.

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто ст. 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у п. 7.3 договору в розмірі 30 % річних від суми заборгованості.

Суд, здійснивши перерахунок 30% річних, нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України, встановив, що розмір останніх становить 4 958,91 грн. (при заявленому - 4 954,50 грн.). Відтак, 30% річних підлягають задоволенню в сумі 4 954,50 грн.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При здійсненні перерахунку судом встановлено, що розмір пені складає 1 403,52 грн. (при заявленому 1 418,85 грн.), відтак пеня підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 403,52 грн.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН Класик» (вул. Семидубська, 89, м. Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35600, код ЄДРПОУ 36714492) на користь Приватного підприємства «ІОЛА» (вул. Князя Острозького, буд. 17, с. Підгайці, Луцький район, Волинська область, 45602, код ЄДРПОУ 21753815) 18 713,62 грн. основного боргу, 1 403,52 грн. пені, 4 954,50 грн. 30% річних та 1 719,47 грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 15,33 грн. пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 14.05.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.