Рішення № 31134882, 11.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/18300-2012 11.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТАЙМ»

про стягнення 2 424 582,24 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Новікова О.М. за дов. № 1/13-юр від 02.01.2012 р.

від відповідача: Білюк Ю.А. за дов. № б\н від 27.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТАЙМ» про стягнення заборгованості 3 057 527,99 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/18300-2012, розгляд справи призначено на 09.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 30.01.2013 року.

30.01.2013 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 522 413,75 грн., пеню у розмірі 132 168,49 грн. та обґрунтований розрахунок ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 року продовжено строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, по справі оголошено перерву до 27.02.2013 року.

27.02.2013 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість 2 292 413,75 грн., пеню в розмірі 132 168,49 грн.

27.02.2013 року по справі оголошено перерву до 11.03.2013 року.

Судом прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2013 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Велтайм» було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 298.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (ТОВ «БНК-Україна») зобов'язався передати у власність покупцю - ТОВ «Велтайм», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти і газ вуглеводневий скраплений, за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод чи специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору і оформлюються сторонами на підставі письмових заявок покупця. У додаткових угодах та/чи специфікаціях вказується найменування та кількість товару, опціон, термін поставки, ціна і вартість кожної узгодженої до поставки партії товару, станція призначення тощо.

Згідно розділу 2 договору сторони обумовили суму договору, порядок та умови оплати, зокрема згідно п. 2.1 Договору сторони визначили, що загальну вартість договору складає сума всіх додаткових угод та/чи специфікацій, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони умови оплати - 100% передоплата, якщо не обумовлено у відповідній додатковій угоді: відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити повну вартість товару, узгодженої до поставки. Перерахування грошових коштів на підставі додаткової угоди до договору відповідач зобов'язався здійснити в строк, зазначений у додатковій угоді. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до моменту отримання товару. Підставою для здійснення передоплати за товар, що поставляється у відповідності до договору є рахунок-фактура позивача.

Відповідно до видаткових накладних позивачем на виконання умов договору за період з 06.08.2012 року по 31.08.2012 року була здійснена поставка товару, на загальну суму 3 105 719,50 грн. Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату за поставлений товар, проте відповідачем рахунки залишені без оплати.

14.09.2012 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1013 від 23.08.2012 р. з вимогою про перерахування суми основного боргу в розмірі 3 888 780,00 грн..

19.10.2012 року на адресу відповідача позивачем направлені претензійний лист за вих.. № 1270 від 18.10.2012 року з вимогою про перерахування суми боргу - 3 529 719,50 грн.. До того ж направлені претензійні листи за № 1352 від 31.10.2012 року та за № 1483 від 20.11.2012 року з вимогою про проведення термінового розрахунку.

Листом за вих.. № 487/11 від 26.11.2012 року відповідач запропонував сплатити заборгованість в розмірі 3 325 719,50 грн. згідно графіку щоденно перераховувати на рахунок позивача по 75 000,00 грн..

Відповідачем частково сплачено по видатковій накладній № 2476 від 06.08.2012 року в сумі 180 360,00 грн., борг по якій залишився в розмірі 576 000,00 грн..

13.12.2012 р., 17.12.2012 р., 24.12.2012 р., 26.12.2012 р., 21.01.2013 р. відповідачем перераховано на користь позивача суму заборгованості в розмірі 959 270,75 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

29.01.2013 р., 07.02.2013 р., 19.02.2013 року відповідачем частково перераховано на користь позивача суму заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 2 292 413,75 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлені нафтопродукти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі прострочення оплати покупцем товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач правомірно нараховує пеню в розмірі 132 168,49 грн. за зазначений період, тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 132 168,49 грн. законна, обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 549,655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТАЙМ» про стягнення заборгованості 2 424 582,24 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТАЙМ» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57Б; код ЄДРПОУ 38130447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01035, м. Київ, вул.. Жилянська, 48, 50а (літера А); код ЄДРПОУ 36949031) заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів № 298 від 26.07.2012 р. в розмірі 2 292 413 (два мільйони двісті дев'яносто дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 75 коп., пеню в розмірі 132 168 (сто тридцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн.. 49 коп., судовий збір у розмірі 48 491 (сорок вісім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн.. 65 коп.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01035, м. Київ, вул.. Жилянська, 48, 50а (літера А); код ЄДРПОУ 36949031) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 12 658 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн.. 91 коп., сплаченого платіжним дорученням № 5034 від 18.12.2012 року з Державного бюджету України.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.03.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала