Рішення № 31134878, 11.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/18298-2012 11.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл»

про стягнення 1 305 885,36 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Новікова О.М. за дов. № 1/13-юр від 02.01.2012 р.

від відповідача: Кизенко Д.О. за дов. № б\н від 30.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» про стягнення заборгованості 1 631 885,36 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/18298-2012, розгляд справи призначено на 09.01.2013 року.

09.01.2013 року представником позивача подано обґрунтований розрахунок ціни позову та заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до заяви позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 1 554 000,00 грн., пеню в розмірі 55 885,36 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 30.01.2013 року.

30.01.2013 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої в зв'язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 524 000,00 грн., пеню у розмірі 55 885,36 грн. та обґрунтований розрахунок ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 року продовжено строк розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, по справі оголошено перерву до 27.02.2013 року.

27.02.2013 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість 1 350 000,00 грн., пеню в розмірі 55 885,36 грн.

27.02.2013 року по справі оголошено перерву до 11.03.2013 року.

11.03.2013 року представником позивача подано в судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість 1 250 000,00 грн., пеню в розмірі 55 885,36 грн., припинити провадження у справі про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 336 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судом прийнята заява про зменшення розміру позовних вимог до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 11.03.2013 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав клопотання про витребування доказів. У задоволенні клопотання про витребування доказів судом відмовлено.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаорит Ойл» було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 251.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (ТОВ «БНК-Україна») зобов'язався передати у власність покупцю - ТОВ «Велтайм», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти і газ вуглеводневий скраплений, за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод чи специфікацій, які є невід'ємними частинами даного договору і оформлюються сторонами на підставі письмових заявок покупця. У додаткових угодах та/чи специфікаціях вказується найменування та кількість товару, опціон, термін поставки, ціна і вартість кожної узгодженої до поставки партії товару, станція призначення тощо.

Згідно розділу 2 договору сторони обумовили суму договору, порядок та умови оплати, зокрема згідно п. 2.1 Договору сторони визначили, що загальну вартість договору складає сума всіх додаткових угод та/чи специфікацій, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони умови оплати - 100% передоплата, якщо не обумовлено у відповідній додатковій угоді: відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити повну вартість товару, узгодженої до поставки. Перерахування грошових коштів на підставі додаткової угоди до договору відповідач зобов'язався здійснити в строк, зазначений у додатковій угоді. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до моменту отримання товару. Підставою для здійснення передоплати за товар, що поставляється у відповідності до договору є рахунок-фактура позивача.

На виконання зазначеного пункту між сторонами була укладена Додаткова угода № 17 від 02.10.2012 року, відповідно до якої позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар у сумі 2 056 308,00 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок за товар шляхом 100% попередньої оплати із перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення позивачем рахунку-фактури.

Відповідно до видаткових накладних позивачем на виконання умов договору була здійснена поставка товару, на загальну суму 2 056 308,00 грн. та виставлений відповідачу рахунок № УТБНЗ000331 від 03.10.2012 р. на оплату за поставлений товар, проте відповідачем рахунок у встановлений договором строк не оплачений.

08.11.2012 року позивачем на адресу відповідача був направлений претензійний лист за № 1351 від 31.10.2012 р. з вимогою про перерахування суми боргу.

20.11.2012 року відповідачу вручений претензійний лист за вих.. № 1484 від 20.11.2012 р..

Згідно листа за вих.. № 122/11 від 26.11.2012 р. відповідачем позивачу був запропонований графік погашення заборгованості, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання сплатити заборгованість в розмірі 1 900 000,00 грн. щоденно перераховувати на рахунок позивача по 75 000,00 грн.. Проте відповідачем зобов'язання не виконано.

Відповідачем частково сплачено по видатковій накладній № 3307 від 04.08.2012 року в сумі 480 308,00 грн., борг по якій залишився в розмірі 1 576 000,00 грн..

24.12.2012 року відповідачем частково оплачено боргу в сумі 22 000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки наявною в матеріалах справи.

22.01.2013 року відповідачем частково перераховано на користь позивача суму заборгованості в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

12.02.2013 року відповідачем частково перераховано на користь позивача суму заборгованості в розмірі 74 000,00 грн., 15.02.2013 року в сумі 20 000,00 грн., 25.02.2013 року в сумі 80 000,00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

05.03.2013 року відповідачем частково перераховано на користь позивача суму заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 1 250 000,00 грн., пеня в розмірі 55 885,36 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлені нафтопродукти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в розмірі 1 250 000,00 грн.

Доводи відповідача були досліджені судом у судовому засіданні, проте останні не знайшли свого документального та законного підтвердження, тому не приймаються судом до уваги.

Оскільки погашення відповідачем заборгованості в розмірі 336 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, відбулося після звернення позивача до суду, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 336 000,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі прострочення оплати покупцем товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач правомірно нараховує пеню в розмірі 55 885,36 грн. за зазначений період, тому вимога позивача про стягнення пені в розмірі 55 885,36 грн. визнається судом законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до часткового задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» про стягнення заборгованості 1 305 885,36 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Ойл» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57Б; код ЄДРПОУ 38130452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01035, м. Київ, вул.. Жилянська, 48, 50а (літера А); код ЄДРПОУ 36949031) заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів № 251 від 24.05.2012 р. в розмірі 1 250 000 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 55 885 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн.. 36 коп., судовий збір у розмірі 26 117 (двадцять шість тисяч сто сімнадцять) грн.. 70 коп.

3. Припинити провадження по справі № 5011-19/18298-2012 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 336 000 (триста тридцять шість тисяч) грн.. 00 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01035, м. Київ, вул.. Жилянська, 48, 50а (літера А); код ЄДРПОУ 36949031) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 6 520 (шість тисяч п'ятсот двадцять) грн.. 00 коп., сплаченого платіжним дорученням № 5035 від 18.12.2012 року з Державного бюджету України.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.03.2013 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала