Рішення № 31134820, 07.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" травня 2013 р. Справа № 906/492/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Вірьовкін О.І. - довіреність від 31.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (м. Горлівка Донецька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 16414,98 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16414,98грн. за неналежне виконання договору поставки №1184 від 06.06.2011р., з яких: 10677,12грн. - основний борг, 153,58грн. - пеня, 245,72грн. - 24% річних, 5338,56грн. - штраф. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості та акт звірки розрахунків станом на 15.04.2013р.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, оскільки ухвали суду направлялись відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві та у свідоцтві про державну реєстрацію.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (Постачальник/позивач) та ОСОБА_2 (Покупець/відповідач) було укладено договір поставки №1184 (а.с.10-13), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (далі за текстом Договору разом -товар) на умовах, визначених в цьому Договорі (п.1.1 договору).

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії Товару (п.1.2 договору).

Партією Товару вважається найменування, кількість та асортимент Товару, зазначені в одній видатковій накладній (п.1.3 договору).

Ціна кожної одиниці Товару визначається Постачальником та вказується у видаткових накладних (п.2.1 договору).

Вартість однієї партії Товару являє собою вартість Товару, зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється (п.2.2 договору).

Загальна сума Договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього Договору (п.2.3 договору).

Поставка Товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 р.). Поставка Товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок Постачальника. Адреса доставки узгоджується cторонами під час узгодження заявки Покупця (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.4 договору днем оплати є день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов договору від 06.06.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20578,86грн., що підтверджується видатковими накладними №80019/82062 від 15.12.2012р. на суму 2409,24грн., №81080/83229 від 20.12.2012р. на суму 415,80грн., №304/246 від 03.01.2013р. на суму 1733,70грн., №308/250 від 03.01.2013р. на суму 7343,82грн., №3966/3747 від 22.01.2013р. на суму 8676,30грн. (а.с.17-26).

Натомість, відповідач здійснив частковий розрахунок з позивачем на суму 4282,20грн., а також повернув товар на загальну суму 5619,54грн., тоді як заборгованість у сумі 10677,12грн. залишилась непогашеною.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за одержаний товар складає 10677,12грн., що підтверджується довідкою позивача та актом звірки взаєморозрахунків, підписаним та скріпленим печатками обох сторін (а.с.39,41).

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 153,58грн. - пені, 245,72грн. - 24% річних, 5338,56грн. - штрафу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів погашення боргу в сумі 10677,12грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 24% річних господарський суд враховує наступне.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.1 за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору винна Сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє винну Сторону від виконання нею зобов'язань за даним Договором.

Згідно п.7.2 договору на Покупця покладаються наступні штрафні санкції:

- за несвоєчасну оплату Товару Покупець додатково сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24 % річних від суми заборгованості (п.п.7.2.1 договору).

- у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 50 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п.п.7.2.2 договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, розмір пені складає 153,58грн., штрафу - 5338,56грн, 24% річних - 245,72грн. (а.с.2).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, штрафу та 24% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10025, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 35871504) - 16414,98грн. заборгованості, з яких: 10677,12 грн. - основний борг, 153,58грн. - пеня, 245,72грн. - річні, 5338,56грн. - штраф, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13 травня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)