Рішення № 31134813, 30.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2013р. Справа № 905/1754/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Приватної виробничо-комерційної фірми «Прикарпатпродпромінвест», м.Івано-Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Трейдінг», м.Маріуполь, Донецька область,

про: стягнення 22065грн.10коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Приватної виробничо-комерційної фірми «Прикарпатпродпромінвест», м.Івано-Франківськ (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Трейдінг», м.Маріуполь, Донецька область (далі – відповідач) про стягнення 22065грн. 10коп., що складається із суми заборгованості у розмірі 22000грн.00коп. та трьох відсотки річних у розмірі 65грн.10коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що на підставі усної домовленості з відповідачем згідно виставленого рахунку № 61 перерахував відповідачу суму в розмірі 36100грн.00коп., але поставка товару на суму 22000грн.00коп. так і не була здійснена відповідачем, як і не повернуті заявлені до стягнення грошові кошти.

25.03.2013р. позивач надав суду письмові пояснення №б/н від 20.03.2013р., за якими між сторонами у спірному періоді не укладалися договори купівлі-продажу (поставки) у письмовій формі, усі істотні умови щодо поставки та оплати товару були досягненні сторонами шляхом переговорів, а саме усно.

У зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві та Витягу з ЄДР станом на 08.02.2013р. – 87553, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Меламеда, будинок 30.

Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал суду відповідачем, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку та у передбачені законодавством строки. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Під час судового засідання 28.03.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у попередньому судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, на підставі усної домовленості Приватна виробничо-комерційна фірма «Прикарпатпродпромінвест» відповідно до виставленого відповідачем рахунку зобов’язалась здійснити оплату товару, в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Марвей Трейдінг» (відповідач) зобов’язалось поставити товар на всю суму перерахованих позивачем коштів.

Так, позивач посилаючись в призначенні платежів на рахунок № 61 від 05.02.2010р. перерахував відповідачу у якості попередньої оплати товару (підвіконників): 10.02.2010р. суму в розмірі 15000грн.00коп.; 11.02.2010р. суму в розмірі 1000грн.00коп.; 12.02.2010р. суму в розмірі 6500грн.00коп.; 24.02.2010р. суму в розмірі 5000грн.00коп.; 02.03.2010р. суму в розмірі 2600грн.00коп.; 05.03.2010р. суму в розмірі 6000грн.00коп., що складає загальну вартість 36100грн.00коп. Цей факт підтверджується платіжними дорученнями № 22 від 10.02.2010р., №28 від 11.02.2010р., №32 від 12.02.2010р., №30 від 24.02.2010р., №38 від 02.03.2010р., №42 від 05.03.2010р., отримувачем коштів за якими є ТОВ «Марвей Трейдінг», код ЄДРПОУ 30276533.

За твердженнями позивача відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару, що виникли на підставі усної домовленості про постачання товару на умовах попередньої передоплати.

Листом – вимогою №08/06 від 04.06.2010р. позивач просив відповідача повернути перераховані кошти у розмірі 36100грн.00коп. на його розрахунковий рахунок.

Відповідачем було здійснено часткове повернення грошових коштів позивачу 16.08.2010р. у розмірі 6100грн.00коп., 04.10.2010р. у розмірі 5000грн.00коп., 17.12.2010р. у розмірі 3000грн.00коп., що разом складає 14100грн.00коп.

Претензією №б/н від 24.12.2012р. позивач просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 22000грн.00коп., яка залишилася без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На вимогу суду позивач через канцелярію суду 25.03.2013р. за підписом директора Приватної виробничо-комерційної фірми «Прикарпатпродпромінвест» надав письмові пояснення, за якими стверджує, що між сторонами у спірному періоді договори купівлі-продажу (поставки) у письмовій формі не укладалися.

Докази укладання між сторонами письмового договору з поставки товарів матеріали справи не містять.

Таким чином зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки. Так, оскільки позивач за домовленістю здійснив перерахування суми попередньої оплати, а відповідач в свою чергу прийняв перераховану позивачем суму передоплати, то можна дійти висновку, що своїми фактичними діями сторони прийняли на себе всі права та обов’язки, що випливають з укладеного між ними правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначено судом вище, позивач посилаючись на рахунок №61 від 05.02.2010р. здійснив попередню оплату товару на загальну суму 36100грн.00коп. На вимогу суду означений рахунок сторонами не надано.

Оскільки відповідач отримав грошові кошти у сумі 36100грн.00коп. без жодних зауважень та заперечень, то відповідно прийняв на себе зустрічні зобов’язання здійснити поставку товару.

Докази поставки товару позивачу матеріали справи не містять, наявність домовленості позивача та відповідача щодо строку передачі відповідачем позивачу товару матеріалами справи не підтверджується.

Суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи двосторонній акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2010р., скріплений печатками сторін, відповідно до якого відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 36100грн.00коп.

В подальшому 16.08.2010р., 04.10.2010р., 17.12.2010р. відповідач здійснив повернення позивачу грошових коштів у загальному розмірі 14100грн.00коп. В якості підстави повернення вказаних коштів відповідач вказує: «часткове повернення передоплати за товар згідно листа №08/06 від 04.06.2010р.». Листом №08/06 від 04.06.2010р. позивач вимагав у відповідача повернути перераховані кошти у розмірі 36100грн.00коп. на його розрахунковий рахунок, тобто позивач фактично відмовився прийняти від відповідача товар.

Отже, своїми діями з повернення позивачу грошових коштів в сумі 14100грн.00коп. відповідач фактично підтвердив відсутність наміру поставити товар на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати, таким чином визнав свої зобов’язання щодо повернення отриманих у якості попередньої оплати грошових коштів.

Посилаючись на тривале користування відповідачем перерахованими позивачем коштами, через це втрату інтересу до продукції, Приватна виробничо-комерційна фірма «Прикарпатпродпромінвест» наполягає на поверненні відповідачем грошових коштів у розмірі 22000грн.00коп., що є її правом.

Претензією №б/н від 24.12.2012р. позивач просив відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 22000грн.00коп., проте доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем передплати за товар, так і доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 22000грн.00коп. відповідач не надав.

Доказів продовження сторонами договірних стосунків з поставки продукції на залишок грошових коштів, отриманих від позивача, матеріали справи також не містять. Докази повідомлення відповідача про готовність відвантажити товар на вказану суму суду не представлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на їх правову природу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, а також ті обставини, що з часу здійснення позивачем передплати, на суму якої відповідач не передав позивачу товар, пройшов тривалий термін (більше трьох років), суд вважає правомірною вимогу позивача, наведену в вимогах, адресованих відповідачу, про повернення відповідачем отриманих від позивача у якості передплати грошових коштів, проти якої відповідач не заперечив, а також у зв’язку з якою як не здійснив поставку товару, так і повернення коштів.

За наведеного є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 22000грн.00коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання зобов’язання відповідачем щодо виконання грошового зобов’язання позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 65грн.10коп., яка розрахована за період з 18.01.2013р. по 22.02.2013р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До звернення позивача до відповідача з претензією про повернення грошових коштів у відповідача не існувало перед позивачем грошове зобов’язання по поверненню коштів.

Обов’язок відповідача повернути кошти виник у зв’язку зі зверненням позивача до відповідача з претензією № б/н від 24.12.2012р., докази її надсилання 26.12.2012р. наявні в матеріалах справи.

Виходячи з того, що вказана претензія була отримана відповідачем ще 10.01.2013р., відповідач повинен був повернути суму передоплати до 17.01.2013р. включно, тобто протягом 7 днів з дня отримання вимоги, що ним не зроблено.

За наведеного заявлена до стягнення сума 3% річних, враховуючи період, за який вона розрахована, може бути стягнута з відповідача через наявність у останнього у цей період перед позивачем грошового зобов’язання.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за формулою сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С – сума заборгованості, Д – кількість днів прострочення, вважає його вірним, вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 638, 640, 642, 644, 655-697, 712 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, , суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватної виробничо-комерційної фірми «Прикарпатпродпромінвест», м.Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Трейдінг», м..Маріуполь, Донецька область про стягнення суми заборгованості у розмірі 22000грн.00коп. та 3% відсотки річних у розмірі 65грн.10коп. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марвей Трейдінг» (юридична адреса: 87553, Донецька обл., м.Маріуполь, Приморський район, вул.Меламеда, будинок 30, код ЄДРПОУ 30276533) на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Прикарпатпродпромінвест» (юридична адреса: 76002, м. Івано-Франковськ, вул.Чехова, будинок 17/12; код ЄДРПОУ 30107143) грошові кошти в розмірі 22000грн.00коп., 3% відсотки річних у розмірі 65грн.10коп., судовий збір у розмірі 1720грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В судовому засіданні 30.04.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова