Рішення № 31133911, 24.04.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2013 р.Справа № 924/370/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" с. Пустоварівка, Київської області, Сквирського району

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" с. Лагодинці, Красилівського району, Хмельницької області

про стягнення 23709,10 грн.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся із позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 23 709,10грн. заборгованості в т.ч. 12 500грн. основного боргу, 7257,75грн. збитків, 1965грн. інфляційних втрат, 1051,42грн. 3% річних та 934,93грн. пені.

10.04.13р. на адресу суду від позивача надійшло повідомлення про часткову сплату 26.03.13р. відповідачем боргу в сумі 12 500грн. на підтвердження чого додано копію виписки по особовому рахунку.

Позивач явку повноважного представника не забезпечив. Натомість в судовому засіданні 10.04.13р. представником було подано заяву про подальший розгляд справи без його участі, яка судом прийнята.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, письмової позиції з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом як сторони по справі, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

15.05.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № ДГ - 0000271 за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння гібридів кукурудзи першого покоління: на зерно - Мотрин 178 СВ, 2 фракція , ФАО 180, в кількості 1,2т по ціні 9000,00 грн/тону; на силос - Сквирський 280 СВ, 3 фракція, ФАО 280, в кількості 1,3т по ціні 9000,00 грн/ тону. Загальна кількість товару становить 2,5 т по - 9000,00 грн/тону з ПДВ. Вартість товару становить 22 500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3 750,00грн. Точна кількість та назва гібридів вказуються у накладній на відпуск товару. (п.1 договору).

Продавець зобов'язаний після підписання договору в строк, 15 травня 2010 року, передати у власність покупця названий у п. 1.1 договору товар із сертифікатом якості; попередити покупця про всі права третіх осіб на товар. Покупець зобов'язаний прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором. (п.2 договору).

Згідно п. 6 договору оплата товару здійснюється за ціною вказаною в п.1.2 цього договору, шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця до 20.08.10р.

Підпунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.п.9.1).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Позивачем згідно видаткових накладних від 15.05.10р. за № № РН-0002199, РН-0002200 було поставлено, а відповідачем по довіреності серія 12 ААБ № 078102 від 14.05.10р. отримано насіння кукурудзи на загальну суму 22 500грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідач вартість отриманого товару сплатив про що свідчать надані до матеріалів справи виписки з банківського рахунку позивача, зокрема 17.11.10р. в сумі 10 000грн. та 26.03.13р. в сумі 12 500грн.

Так як СТОВ "Колос" сплачувало вартість отриманого товару із порушення строків встановлених п.6.1. договору позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1965грн. інфляційних нарахувань за період з 21.08.10р. по 16.11.10р. із суми 22 500грн. в розмірі 1102,50грн., за період з 17.11.10р. по 30.04.12р. із суми 12 500грн. в розмірі 762,50грн.; 3% річних за вказані періоди в розмірі 1051,42грн. та пеню в розмірі 934,93грн.

19.01.10р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Агрофірма "Колос" було укладено кредитний договір № 010/03/793 відповідно до умов якого позивачу було відкрито невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 800 000грн. строком до 11.01.11р. із сплатою 27% річних.

18.01.11р. між цими ж сторонами укладено кредитний договір № 01/14/662 "Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія" згідно якого ТОВ "Агрофірма "Колос" було надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 000 000грн. строком сплати до 12.01.12р. із процентною ставкою 18,5%. (п.п 1.1, 1.2, 2.1 договору).

Позивач вважаючи, що ним понесені збитки у вигляді витрат на оплату процентів за користування банківськими кредитами в частині сум несвоєчасно сплачених відповідачем за отримане насіння просить їх стягнути із СТОВ "Колос" в розмірі 7257,75грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що 15.05.10р. між сторонами укладено договір купівлі - продажу № ДГ - 0000271 за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння гібридів кукурудзи першого покоління: - на зерно - Мотрин 178 СВ, 2 фракція , ФАО 180, в кількості 1,2т по ціні 9000,00 грн/тону; - на силос - Сквирський 280 СВ, 3 фракція, ФАО 280, в кількості 1,3т по ціні 9000,00 грн/ тону. Загальна кількість товару становить 2,5 т по - 9000,00 грн/тону з ПДВ. Вартість товару становить 22 500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 3 750,00грн.

Відповідач вартість отриманого товару сплатив. При цьому частина боргу в сумі 12 500грн. сплачена останнім 26.03.13р., тобто після звернення із позовом до суду, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1965грн. інфляційних нарахувань за період з 21.08.10р. по 16.11.10р. із суми 22 500грн. в розмірі 1102,50грн., за період з 17.11.10р. по 30.04.12р. із суми 12 500грн. в розмірі 762,50грн.; 3% річних за вказані періоди в розмірі 1051,42грн. та пеня в розмірі 934,93грн.

Судом проведено перерахунок 3% річних, із врахуванням сум боргу та періодів прострочки відповідно до якого обґрунтованими є річні в сумі 1018,55грн. В стягненні 32,87грн. 3% річних належить відмовити.

З приводу нарахованих позивачем 1965грн. інфляційних втрат, аналізуючи поданий розрахунок з врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та Інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., суд вважає правомірним нарахування відповідачу 1644,88грн. втрат від інфляції. В стягненні 320,12грн. інфляційних належить відмовити.

Підпунктом 7.3 договору сторони передбачили, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нарахована пеня в сумі 934,93грн. При цьому зазначено, що пеня нарахована із 12 500грн. суми боргу за 6 місяців.

Пунктом 6.1. договору передбачено строк сплати за отриманий товар до 20.08.2010р. Із врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що період нарахування становить з 21.08.10р. по 17.02.2011р. Провівши перерахунок пені за вказаний період, враховуючи, що заяви про застосування строку позовної давності до суду не надходило, нарахована та заявлена до стягнення пеня в розмірі 934,93грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 7257,75грн. збитків судом враховується наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 ЦК України, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Загальні положення, що відносяться до поняття збитків, встановлені ст.22 ЦК України. Боржник шляхом відшкодування кредитору збитків повинен відновити майновий стан кредитора, який би існував при відсутності порушення зобов'язання, або завдання шкоди.

Принцип повної компенсації завданої шкоди означає також, що, хоча відшкодуванню підлягають будь-які матеріальні втрати потерпілої сторони, відшкодування збитків, втім, не повинно її збагачувати.

Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.

Як слідує з наявних у справі матеріалів між сторонами було укладено 19.01.10р. кредитний договір № 010/03/793 відповідно до умов якого позивачу було відкрито невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 800 000грн. строком до 11.01.11р. із сплатою 27% річних та 18.01.11р. кредитний договір № 01/14/662 "Агро Кредит Невідновлювальна Кредитна Лінія" згідно якого ТОВ "Агрофірма "Колос" було надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 000 000грн. строком сплати до 12.01.12р. із процентною ставкою 18,5%. (п.п 1.1, 1.2, 2.1 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає, що ним понесені збитки у вигляді витрат на оплату процентів за користування банківськими кредитами в частині сум несвоєчасно сплачених відповідачем за отримане насіння.

Однак, витрати позивача на сплату відсотків за користування кредитними коштами за вказаними вище договорами не носять зобов'язального характеру для відповідача, не випливають із його заборгованості за договором купівлі-продажу, стягнення якої є предметом позову, тобто не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором. Крім того, судом зважається на неспіврозмірність сум кредитів (1 800 000грн. та 2 000 000 грн. ) та суми заборгованості, яка була заявлена позивачем - 12 500грн.

З огляду на зазначене, в стягненні 7257,75грн. збитків належить відмовити.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Враховуючи зазначене позов підлягає частковому задоволенню в сумі 1018,55грн. 3% річних, 1644,88грн. інфляційних нарахувань та 934,93грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 44, 49, 80, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" с. Пустоварівка, Київської області, Сквирського району до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" с. Лагодинці, Красилівського району, Хмельницької області про стягнення 23709,10 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" с. Лагодинці, Красилівського району, Хмельницької області (код ЄДРПОУ 03785800 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Колос" с. Пустоварівка, Київської області, Сквирського району Київської області (код ЄДРПОУ 03754120) - 1018,55грн. (одну тисячу вісімнадцять гривень 55 коп. ) 3% річних, 1644,88грн. (одну тисячу шістсот сорок чотири гривні 88 коп.) інфляційних втрат, 934,93грн. (дев'ятсот тридцять чотири гривні 93коп.) пені та 1168,21 грн. (одну тисячу сто шістдесят вісім гривень 21 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення 12 500грн. боргу провадження у справі припинити згідно п.1-1 ст.80 ГПК України.

У позові про стягнення 32,87грн. 3% річних, 320,12 грн. інфляційних втрат та 7257,75грн. збитків відмовити.

Повний текст рішення складено 29.04.2013р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (09051, Київська область, Сквирський район, с. Пустоварівка, пл. Ватутіна, 18-А ), 3 - відповідачу (31042, Хмельницька область, Красилівський район, с. Лагодинці, вул. Центральна, 1).