Рішення № 31128740, 07.05.2013, Красногвардійський районний суд

Справа № 109/1692/2013-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Проскурні С.М.,

секретаря - Грабовенко К.А.,

за участю представника позивача - Селіщева І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Красногвардійське цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" (далі - Банк) 02 квітня 2013 року звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/ZB0H2N/3/001 від 03 лютого 2012 року в сумі 61 460,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача Селіщев І.О. позовні вимоги та доводи у їх обґрунтування, викладені в позовній заяві, підтримав. Просив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом, процентам та неустойку в загальній сумі 61 460,28 грн.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав. ОСОБА_2 зазначив, що заборгованість за кредитним договором виникла у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Зобов'язався сплатити борг.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 10 та частиною першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/ZB0H2N/3/001 (споживчий кредит "Оптимальний") від 03 лютого 2012 року (далі - Договір).

На підставі пункту 1.1 Договору Банк надав відповідачу кредит у сумі 44 000,00 грн. зі строком користування кредитними коштами 36 календарних місяців із сплатою 35 % річних та формою погашення ануїтет (а.с.6-7).

Згідно з пунктом 2.2 Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом повинно здійснюватися позичальником щомісячно 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з умовами кредитного договору та Графіком погашення (Додатки № 1, № 2 до кредитного договору) (а.с.8,9).

Відповідно до пункту 4.2.3 кредитного договору, окрім цього Договору, сторони керуються умовами, викладеними в Правилах надання та обслуговування кредиту для споживчих потреб в АТ "Ерсте Банк", з якими відповідач був ознайомлений при підписанні Договору, погодився із змістом Правил та Тарифами Банку і прийняв передбачені ними умови та зобов'язання.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу зобов'язання одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певні дії (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідальність сторін передбачена пунктом 3.1 Договору, згідно з яким за порушення строків повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених Договором, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 1 % від суми наданого кредиту за кожний факт порушення строків повернення кредиту (його частини), сплати нарахованих процентів, інших платежів.

За весь період користування кредитними коштами відповідач здійснив лише один платіж на погашення кредиту. Сплату відсотків ОСОБА_2 проводив із значним порушенням строків періодичних платежів, встановлених Договором, у сумах, які не покривали його заборгованості за процентами.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 18 березня 2013 року відповідач ОСОБА_2 має заборгованість в сумі 61 460,28 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 43 729,02 грн., процентам за користування кредитом у сумі 10 925,69 грн. та неустойки в сумі 6 805,57 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З урахуванням вищезазначеної норми права, а також положень статті 611 ЦК України сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штрафу або пені).

Крім того, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з наведеного, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 із заявою про зменшення розміру неустойки до суду не звертався та жодних доказів наявності обставин для зменшення неустойки суду не надав.

Також, матеріали справи не містять даних про істотні обставини, якими в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за Договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому, при невиконанні рішення суду, у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинились.

Відповідач ОСОБА_2 в порушення норм закону та умов Договору зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості в сумі 61 460,28 грн., яка утворилась станом на 18 березня 2013 року.

Згідно зі статтею 88 ЦПК України з відповідача на користь Банку підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 614,60 грн.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 549-551, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (код ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором № 014/ZB0H2N/3/001 від 03.02.2012 р. в сумі 61 460 грн. 28 коп. (Шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят грн. 28 коп.), яка утворилась станом на 18 березня 2013 року та складається з заборгованості: за кредитом в сумі 43 729,02 грн., процентам за користування кредитом в сумі 10 925,69 грн., а також неустойки в сумі 6 805,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІІН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (код ЄДРПОУ 34001693) судові витрати в розмірі 614 грн. 60 коп. (Шістсот чотирнадцять грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя С.М. Проскурня