Рішення № 31128116, 25.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/751/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сервіс»до Дочірнього підприємства «Вортекс»про стягнення 43 496,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Братищенко Ю.О. - представник за довіреністю б/н від 01.03.2013 року;від відповідача: не з'явились.секретар судового засідання: Гуськова К.В.

Обставини справи:

04.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотал Сервіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 04.03.2013 року (вх. №702) до Дочірнього підприємства «Вортекс» (далі - відповідач) про стягнення 43 496,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором перевезення вантажів від 30.08.2011 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за надані транспортно-експедиційні послуги, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 43 496,78 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2013 року порушено провадження у справі №911/751/13-г та призначено розгляд справи на 21.03.2013 року.

20.03.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 20.03.2013 року (вх. №7906) про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду, а також позовна заява (уточнена) б/н від 20.03.2013 року (вх. №7907), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 42 240,00 грн. та три проценти річних в сумі 1 256,78 грн., а всього 43 496,78 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 04.04.2013 року.

04.04.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшла довідка б/н від 01.04.2013 року (вх. №8773) для залучення до матеріалів справи.

У зв'язку з перебуванням судді Антонової В.М. на лікарняному, судове засідання 04.04.2013 року не відбулося.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2013 року розгляд справи призначено на 25.04.2013 року.

У судовому засіданні 25.04.2013 року представник позивача позов підтримав повністю та просив про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви б/н від 20.03.2013 року (вх. №7907).

Представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 25.04.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

30.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотал Сервіс» (виконавець за договором, позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Вортекс» (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір перевезення вантажів б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується отримати на складі замовника та доставити одержувачу вантаж (далі - вантаж) замовника або вказаних замовником осіб, а замовник зобов'язується ритмічно передавати (зазначати) вантажі до перевезення та оплачувати перевезення вантажів на умовах даного договору.

Згідно п. 3.2 договору вартість послуг, що надаються за даним договором, встановлюється за згодою сторін та відображається в рахунку-фактурі про надання цих послуг. При цьому виконавець зобов'язується надавати та використовувати для формування рахунків на оплату послуг достовірну інформацію про час роботи та тривалість маршруту доставки (кілометраж).

Вартість даного договору становить суму вартості послуг на перевезення та експедирування, а також додаткових послуг, наданих протягом строку дії даного договору (п. 3.3. договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що строк його дії складає один рік з моменту його підписання.

Таким чином, договір був чинним у період, за який заявлено до стягнення заборгованість.

Одночасно, 30.08.2011 року між сторонами було підписано додаток до договору перевезення вантажів, згідно п. 1 якого вартість послуг визначається з розрахунку:

1.2 Транспортні послуги в межах міста Києва 700 грн. за один робочий виїзд без ПДВ.

1.3. Транспортні послуги по Україні 1,5 грн. кілометр без ПДВ.

Згідно п. 1.5, 1.6. додатку виконання транспортно-експедиційних послуг підтверджується актом виконаних робіт. Розрахунки за виконані послуги здійснюються в безготівковій формі на основі виставленого виконавцем рахунку та підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу на загальну суму 161 640,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2/11 від 14.11.2011 року, №3/11 від 21.11.2011 року, №4/11 від 30.11.2011 року, №1/12 від 05.12.2011року, №2/12 від 12.12.2011 року, №3/12 від 19.12.2011 року, №4/12 від 26.12.2011 року, №5/12 від 30.12.2011 року; копією Акту звірки взаєморозрахунків від 04.01.2012 року, які підписані уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін, а також Довідкою б/н від 01.04.2013 року за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору, відповідач здійснив оплату наданих послуг лише частково на загальну суму 119 400,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручення №1410 від 19.01.2012 року, №1411 від 19.01.2012 року, №1428 від 20.01.2012 року, №83 від 23.01.2012 року, №1502 від 02.02.2012 року, №1000,00 грн. від 07.02.2012 року, №1652 від 28.02.2012 року, №1682 від 06.03.2012 року; карткою рахунку № 361 від 22.04.2012 року, а також Довідкою б/н від 01.04.2013 року за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сервіс».

Відповідачем доказів у порядку вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України на проведення повного розрахунку з позивачем за надані послуги з перевезення вантажів надано не було.

Таким чином, господарський суд, дослідивши наявні докази у справі, дійшов до висновку, що станом на момент розгляду справи у господарському суді сума основного боргу відповідача перед позивачем за надані послуги становить 42 240,00 грн. (161 640,00 грн. загальна вартість наданих послуг - 119 400,00грн. сплачені відповідачем грошові кошти).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.

Згідно п. 1-2 ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як визначено ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність» визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.7 додатку до договору перевезення вантажів від 30.08.2011 року сторони погодили, що замовник зобов'язується здійснювати розрахунок або перераховувати суму згідно п. 1.2, п.1.3 даної додаткової угоди на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт та пред'явлення виконавцем повного комплекту оформлених документів.

Крім того, господарський суд звертає увагу, на те, що листом №01/12 від 04.01.2012 року позивачем була пред'явлена відповідачу вимога про сплату до 30.01.2012 року заборгованості, яка згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 04.01.2012 року на той час становила 57 240,00 грн. (копія листа-вимоги наявна в матеріалах справи).

З напису на вказаному листі, здійсненого 17.01.2012 року директором Дочірнього підприємства «Вортекс» та скріпленого печаткою юридичної особи, вбачається, що відповідач дану заборгованість визнав та зобов'язався погасити її до 13.02.2012 року.

Як встановлено господарським судом, відповідач після підписання Акту звірки взаєморозрахунків від 04.01.2012 року та визнання вимоги позивача щодо сплати заборгованості, лише частково погасив вказану заборгованість на загальну суму 15 000,00 грн.,а тому на час розгляду справи в суді

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт прийняття наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг відповідно до умов укладеного договору та не надано доказів сплати повної вартості отриманих послуг.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за надані транспортно-експедиційні послуги в розмірі 42 240,00 грн. є обґрунтованими, правомірними, документально підтвердженими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення 1 256,78 грн. заборгованості по трьом відсоткам річних за період з 07.03.2012 року по 03.03.2013 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за надані транспортно-експедиційні послуги згідно договору за вказаний позивачем період, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 256,78 грн. заборгованості по 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідач не подав належних доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. а саме у сумі 43 496,78 грн., з яких 42 240,00 грн. основного боргу та 1 256,78 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Вортекс» (08325, Київська область, Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Леніна, буд. 20-Г, код ЄДРПОУ 33088417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Сервіс» (02166, м. Київ, вул. М.Жукова, буд. 47-А, кв. 212, код ЄДРПОУ 37502112) 42 240 (сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 1 256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 78 коп. 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 29.04.2013 року