Постанова № 31127961, 29.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

29 квітня 2013 р. Справа № 802/474/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни,

представника позивача: Федик Ю.Ю.,

представника відповідача: Бабія Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Енергоспецсервіс" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємства "Енергоспецсервіс" ( далі - ПП "Енергоспецсервіс", позивач ) з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС України (далі - Козятинська ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акта перевірки № 4/22/33221141 від 16.01.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000032301, яким ПП «Енергоспецсервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 156500 грн. основного платежу, 78250 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення - рішення № 0000022301, яким ПП "Енергоспецсервіс" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 164325 грн. основного платежу, 82162,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій ( том 1 а.с. 65-66).

Висновки акта мотивовано тим, що товариством порушено п.2 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216 Цивільного кодексу України, п.п.14.1.13., п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п. 137.10. ст.137, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Проте, такий висновок відповідача, на думку позивача, є необґрунтованим та безпідставним.

Не погоджуючись з висновками податкової інспекції, позивач вказує на те, що відповідачем зроблений безпідставний висновок щодо визнання недійсним договору № 9 від 06.01.2012 року, укладеного між ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "СтройбетонУкраїна", на тій підставі, що як вбачається з витягів з Єдиного реєстру довіреностей виданих на запит органу державної влади №22852757, №22852821 станом на 25.09.2012 року, ОСОБА_3 в якості особи, що видала довіреність, або представника в Єдиному реєстрі не зареєстрований. Таким чином, перевіряючий податкового органу прийшов до висновку, що договір укладений між позивачем та ТОВ "Стройбетон Україна" та як наслідок фінансово-господарські взаємовідносини між ними, не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що в свою чергу призвело до заниження валового доходу, податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення - рішення № 0000032301, № 0000022301 від 21.01.2013 року прийняті відповідачем є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при укладанні договору № 9 від 06.01.2012 року з TOB "Стройбетон Україна" ПП "Енергоспецсервіс" було отримано копію довіреності, відповідно до якої TOB "Стройбетон Україна" уповноважує заступника директора TOB "Стройбетон Україна" ОСОБА_4 представляти інтереси товариства у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами ( в усіх установах, організаціях та фондах, незалежно від їх форм власності, галузевої належності та підпорядкування та ін.), а також перед громадянами з усіх питань, що пов'язані з господарською діяльністю товариства, в рамках повноважень директора Товариства, тому зазначений договір є дійсним, а господарські операції, вчинені відповідно до укладеного договору, є реальними та підтверджуються первинними документами.

Крім того, позивачем 30.01.2013 року до Козятинської ОДПІ було надіслано заперечення № 67 на зазначений вище акт перевірки, яке листом Козятинської ОДПІ №131/22/33221141 від 21.01.2013 року залишено без задоволення.

За таких обставин задля захисту своїх прав та інтересів ПП "Енергоспецсервіс" вимушено звернутись до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (а.с. 104-105), в яких вказав, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Враховуючи відсутність в Єдиному реєстрі довіреностей запису щодо ОСОБА_3 (директора та засновника ТОВ "Стройбетон Україна") як особи, що видала довіреність, або представника, відповідно до витягів з Єдиного реєстру довіреностей, виданих на запит органу державної влади №22852757, №22852821 станом на 25.09.2012 року, договір № 9 від 06.01.2012 року купівлі-продажу товару укладений між ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "Стройбетон Україна", є недійсним, а відтак, операції вчинені на виконання умов цього договору є нереальними та такими, що не спрямовані на настання правових наслідків. Таким чином, Козятинська ОДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Енергоспецсервіс" зареєстровано як юридичну особу 29.12.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 688269 (а.с. 14), та являється платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; інші спеціалізовані будівельні роботи; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; технічні випробування та дослідження; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №555512 (а.с. 15).

В період з 27.11.2012 року по 29.12.2012 року Козятинською ОДПІ, відповідно до наказу від 15.11.2012 року № 903, проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Енергоспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 16.01.2012 року № 4/22/33221141 (а.с. 18-54).

Відповідно до висновків зазначеного акту, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.2 ст.203, п.1 ст.215, п.1 ст.216 Цивільного кодексу України, п.п.14.1.13. п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п. 137.10. ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.6 підрозділу 4 розділу XX, п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 226021 грн., в т.ч. за 4-ий квартал 2011 року на суму 32250 грн., 1-ий квартал 2012 року на суму 29446 грн., 2-ий квартал 2012 року на суму 164325 грн.

- п.п.14.1.181. п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 156500 грн., в т.ч. за червень 2012 року на суму 156500 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків та для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті перевірки № 4/22/33221141 від 16.01.2012 року судження ревізора - інспектора про те, що укладений між позивачем та ТОВ "Стройбетон Україна" договір № 9 від 06.01.2012 року є недійсним внаслідок того, що довіреність, якою ТОВ "Стройбетон Україна" в особі директора ОСОБА_3, надало право заступнику директора ОСОБА_4 підписати в тому числі вищезгаданий договір, не міститься в Єдиному реєстрі довіреностей. Таким чином, господарські операції між ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "Стройбетон Україна" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки, до такого висновку ревізор-інспектор дійшов, оскільки, відповідно до службової записки ВПМ Козятинської ОДПІ від 26.12.2012 року №3154/07-30-02, для врахування в ході проведення документальної перевірки ревізору надано ксерокопію витягу з Єдиного реєстру довіреностей відносно громадянина ОСОБА_3, який рахується засновником та директором ТОВ "Стройбетон Україна". Відповідно до листа Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на адресу ВПМ Козятинської ОДПІ направлено витяги з Єдиного реєстру довіреностей на запит органу державної влади №22852757, №22852821 станом на 25.09.2012 року, відповідно до яких, ОСОБА_3 в якості особи, що видала довіреність, або представника в Єдиному реєстрі довіреностей не зареєстрований. Таким чином, податковий орган вважає, що договір № 9 від 06.01.2012 року, укладений між ПП "Енергоспецсервіс", в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту та ТОВ "Стройбетон Україна", в особі заступника директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту та довіреності від 05.10.2011 року є недійсним, а господарські операції, вчинені на виконання умов цього договору - не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Виходячи з висновку податкового органу щодо недійсності спірного договору та нереальності господарських операцій, судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Енергоспецсервіс" - покупець та ТОВ "Стройбетон Україна" - продавець здійснювалась господарська діяльність, в тому числі, на підставі договору № 9 від 06.01.2012 року, відповідно до якого, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає і сплачує товар в асортименті, в кількості та за цінами, що наведені у розрахунках-фактурах та накладних.

Факт поставки товару за вищезазначеним договором, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковими накладними;

- податковими накладними;

- товаротранспортними накладними;

- виписками з банківського рахунку (том 1 а.с. 68-250, том 2 а.с. 1-83).

Також, всі первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором під час перевірки та відображені в акті перевірки (том 1, а.с. 22, 29).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Стройбетон Україна", підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, товаротранспортними накладними, виписками з банківського рахунку. При цьому, зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

В даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ "Стройбетон Україна" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення ПП "Енергоспецсервіс" сум витрат до складу валових витрат та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Що стосується твердження податкового органу, викладеного в акті перевірки, що договір № 9 від 06.01.2012 року укладений між ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "Стройбетон Україна" підписано особами, не уповноваженими на це установчими документами та довіреністю, що тягне за собою недійсність договору та вчинених господарських операцій, то суд не погоджується з такими висновками податкового органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п.п.14.1.13. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI, безоплатно надані товари, роботи, послуги, це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п.п. 135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010року M2755-VI, до складу інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.137.10. ст. 137 Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Виходячи з висновку податкового органу, судом, задля повного, всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи, на адресу Вінницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України направлено запит щодо надання повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей щодо довіреності, виданої ТОВ "Стройбетон Україна", посвідченої 05.10.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та повних витягів з Єдиного реєстру довіреностей щодо довіреностей, виданих ОСОБА_3, як особою, яка видала довіреність, та як представником.

Так, на виконання ухвали суду, листом від 24.04.2013 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України надано витяг з Єдиного реєстру довіреностей №24348229, згідно з яким 05.10.2011 року ТОВ "Стройбетон Україна" видано довіреність на ім'я ОСОБА_4, строком на три роки до 05.10.2014 року (а.с. 153-158).

Таким чином, суд вважає, що договір № 9 від 06.01.2012 року укладений між ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "Стройбетон Україна" підписано особами, уповноваженими на це установчими документами та довіреністю, договір є правомірним, дійсним та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що договір, укладений між ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "Стройбетон Україна" був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін та в цілому відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за спірним договором, підтверджено тим, що за цим договором сторонами повністю виконано взяті на себе зобов'язання, що не заперечується і в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Суд присуджує приватному підприємству " Енергоспецсервіс" документально підтверджені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 2294,00 грн. ( том 1, а.с. 2 ) з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000032301 від 21 січня 2013 року та № 0000022301 від 21 січня 2013 року, прийняті Козятинською об"єднаною державною податковою інспекцією щодо приватного підприємства " Енергоспецсервіс ".

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Енергоспецсервіс" судові витрати ( судовий збір ) в сумі 2294,00 гривні ( дві тисячі двісті дев"яносто чотири гривні 00 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна