Постанова № 31127935, 26.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

26 квітня 2013 р. Справа № 802/920/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни,

представників позивача: Іваненко М.В., Козак Н.І., Хитрик Л.В.,

представника відповідача: Опалко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша»» з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідачем на підставі акту перевірки № 411/2207/36352216 від 08.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012203 від 18.02.2013 року, яким позивачу збільшено зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 33 858,66 грн., в тому числі за основним платежем - 27 086,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 771,73 грн.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.163.1.2 п.163.2 ст.163, п.п.164.2.17. «е» п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме, позивачем як податковим агентом, не утримано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з оподатковуваного доходу, отриманого працівниками ПАТ «СК «Перша» як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг за навчання на загальну суму 153 554,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27 086,93 грн.

Позивач стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а позивачем під час здійснення господарської діяльності додержано всіх норм чинного законодавства. Відтак, позивач вважає, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки № 411/2207/36352216 від 08.02.2013 року, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000012203 від 18.02.2013 року, прийняте на підставі зазначених висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, та просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, зазначила, що висновки, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення - рішення - правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «СК «Перша» знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 10.03.2009 року та станом на час розгляду справи у суді перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ.

Основним видом діяльності підприємства є надання інших послуг у сфері страхування (статистичний код КВЕД 66.03.0).

В період з 21.01.2013 року по 01.02.2013 року Вінницькою ОДПІ відповідно до наказу №175 від 18.01.2013 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Вінницької філії ПАТ «СК «Перша»» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 21.01.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 21.01.2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 08.02.2013 року № 411/2207/36352216 ( а.с.8-38).

Відповідно до висновків викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.163.1.2 п.163.2 ст.163, п.п.164.2.17. «е» п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем як податковим агентом, не утримано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з оподатковуваного доходу, отриманого працівниками ПАТ «СК «Перша» як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг за навчання на загальну суму 153 554,00 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27 086,93 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «СК «Перша»» (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 2.02.-02-12Н від 04.01.2012 року. Згідно зазначеного договору виконавець зобов'язується надати послуги з організації та проведення занять-практикумів для працівників підприємства, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги. Крім того, пунктом 2 зазначеного договору виконавець зобов'язується забезпечити проведення занять кваліфікованими фахівцями та забезпечити учасників необхідними навчально-методичними матеріалами. Замовник зобов'язується подати попередню заявку із зазначенням теми та кількості учасників, здійснити оплату послуг, вжити усіх необхідних заходів для прибуття на заняття погодженої кількості учасників. Оплата здійснюється згідно акту здавання-приймання послуг.

На виконання умов вищезазначеного договору за період з квітня по грудень 2012 року ФОП ОСОБА_5 надавав певні послуги Вінницькій філії ПАТ «СК «Перша»», яка в свою чергу здійснила оплату наданих послуг на загальну суму 153554,00 грн., що підтверджується первинними документами: виписками банку по розрахунковим рахункам, касовим книгам, видатковим касовим ордерам на оплату послуг, актами приймання-передачи наданих послуг за квітень-грудень 2012 року, щомісячними заявками для ФОП ОСОБА_5, які були досліджені судом в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

В позовній заяві та під час судового засідання позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, посилався на норми Закону України "Про професійний розвиток працівників" (далі - Закон), у відповідності до якого роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Неформальне професійне навчання працівників, відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, є набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, стоком та формою набуття.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про професійний розвиток працівників", професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд також виходить з наступного.

Відповідно до п.п.163.1.2 п.163.1 ст. 163 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п. 164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України до загального місячного (річною) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п.164.5 ст. 164 Кодексу, тобто з урахуванням коефіцієнту 1,176.

Відповідно до п.п. 165.1.21, 165.1.37 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми, сплачені роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки та суми витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку.

Аналіз вищезазначених норм Закону дав можливість зробити висновок, що дохід, отриманий платником податку, у випадку здійснення підприємством неформального професійного навчання працівників, згідно п.п. 165.1.21, 165.1.37 п.165.1 ст.165 ПК України, не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу підприємства.

Однак, під час судового розгляду справи було встановлено, що спірні грошові суми, не включені позивачем до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, були сплачені позивачем ФОП ОСОБА_5 не за проведене навчання працівників, а за надання інших послуг.

Так, умовами договору №2.02-02-12Н між позивачем та ФОП ОСОБА_5, а саме пунктом 2.1, визначено обов'язок виконавця забезпечити проведення занять кваліфікованими фахівцями, проте зазначений пункт не був виконаний, оскільки свідоцтвом ФОП ОСОБА_5 про сплату єдиного податку не передбачено такого виду діяльності.

Зокрема, з свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 20.01.2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_5, копія якого міститься в матеріалах справи,, вбачається, що основним видом діяльності останнього є діяльність у сфері фотографії; діяльність страхових агентів і брокерів; дослідження конюктури ринку та виявлення громадської думки.

Таким чином, зважаючи на надані в судовому засіданні усні та письмові пояснення представників позивача, пояснення представника відповідача та надані документи, судом встановлено, що фактично ФОП ОСОБА_5 надавались позивачу лише поліграфічні послуги (послуги по виготовленню фотокопій документів). Зазначений факт не заперечувався і представниками позивача в судовому засіданні.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або у не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статею 18 та розділом IV Кодексу.

Відповідно до п.п. 164.2.17«е» п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, до загального місячного (річною) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п.164.5 ст. 164 Кодексу, тобто з урахуванням коефіцієнту 1,176.

Відповідно до п.н.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу, тобто 15 відсотків.

Відповідно до п.п.168.1.4 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового Кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що працівниками Вінницької філії ПАТ «СК «Перша» в період з квітня по грудень 2012 року отримано дохід, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг. Таким чином, виконуючи функцію податкового агента ПАТ «СК «Перша» повинна була нарахувати, утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб з оподатковуваного доходу.

Визначаючись щодо правомірності оскаржуваного рішення суд також виходить з наступного.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, відповідно до ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність оскаржуваного рішення, наданими доказами вимоги позивача не доводяться, відтак, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 2 статті 94 КАС України, відповідно до якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Разом з тим, суд зазначає про відсутність понесених відповідачем витрат.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в а :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна