Ухвала суду № 31127384, 11.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-14486/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-14486/12/2070

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Єврострой+"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Єврострой+", звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби від 17.12.2012 р. № 0000551504, прийняте відносно нього.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой+" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби 17.12.2012 р. № 0000551504, прийняте відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврострой+".

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ "Єврострой+" у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої 30.11.2012 року було складено акт перевірки № 5507/15-4/32566831, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: в порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України товариством завищено значення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21), податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на 144961 грн., що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22), податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на 144961 грн. та до завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду додаток 24), податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на 144961 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 р. № 0000551504, згідно до якого ТОВ "Єврострой+" було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 144018,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2012 року № 0000022240 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2012 року ТОВ "Єврострой+" отримало запит від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про надання пояснень та їх документального підтвердження за вих. № 18110/10/15-419 від 09.11.2012 року.

В даному запиті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби просила надати пояснення щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 112,42 тис. грн. по декларації за серпень 2009 року.

Так, на вищевказаний запит позивач надав відповідь за вих. № 11 від 28.11.2012 року (отримано податковим органом 29.11.2012 року), в якій зазначив наступне.

Інформація щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 112,42 тис. грн. було вперше задекларовано в декларації за серпень 2009 року, та зазначена сума податкового кредиту зазначалась у кожній декларації, починаючи з вересня 2009 року, та зменшувалась на суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість що виникали у товариства, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконанні покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження.

Судом першої інстанції встановлено, що при відсутності підстав, передбачених п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, та з посиланням на ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з минуванням строків перевірки інформації зазначеної у податковій декларації за серпень 2009 року, позивач інформацію, зазначену у запиті, відповідачу не надав, але звернув увагу на те, що вся сума податкового кредиту, зазначеного в декларації, є оплаченою, що підтверджується платіжними дорученнями та випискам банку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що, згідно п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Так, у вищевказаному акті перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби зазначає, що позивач до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у рядку 22 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, згідно з додатком до податкової декларації за даними перевірки, віднесено суми ПДВ, які виникли біль ніж за 3 роки до дати подання декларації, загальною сумою 144961 грн., в т.ч. за серпень 2009 року у розмірі 104105 грн. та за вересень 2009 року у розмірі 40856 грн.

Згідно даних додатку 2 до декларації з ПДВ підприємства, вищевказані сумі є неоплаченими, тобто такими, що входять до складу кредиторської заборгованості підприємства за товари (роботи, послуги, тощо) за відповідні звітні (податкові) періоди, що, на думку колегії суддів, не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (діяв на момент первинного декларування вищезазначених сум податкового кредиту) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, в даному випадку зазначеними вище контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними останнім була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені були в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані яких відповідали додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами, з якими позивач мав правовідносини у періоді, що перевірявся, на адресу позивача були виписані податкові накладні у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

ТОВ "Єврострой+" разом з податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2009 року (вх. № 131254 від 21.09.2009 року) та вересень 2009 року вх. № 1514 від 16.10.2009 року) було подано реєстри отриманих та виданих податкових накладних. Факт оплати кожної з зазначених у реєстрі отриманих податкових накладних підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Єврострой+" підтвердило факт наявності відповідних платіжних доручень у своїй відповіді на запит податкової, та надало копії платіжних доручень разом зі запереченнями на акт про результати камеральної перевірки.

Таким чином, при розрахунку сум податкового кредиту ТОВ "Єврострой+" керувалось нормами чинного законодавства, всі товари, роботи та послуги, що були отримані товариством оплачені, та в товариства відсутня кредиторська заборгованість перед постачальниками, а, отже відсутнє порушення норм п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, та відсутні законні підстави для зменшення суми податкового кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки про завищення товариством значення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21), податкової декларації за жовтень 2012 року на 144 961 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 13.02.2013 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 2а-14486/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.