Постанова № 31125696, 08.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2013 року 10 год. 13 хв. Справа № 813/3214/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача - Юзви В.О.,

представника відповідача - Шокала В.С.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД" до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити дії та стягнути суму прямих збитків, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ТОПАЗ ЛТД» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування картки відмови № 209100505/2013/00172 від 11.04.2013 року, що видана Львівською митницею повністю, зобов'язання Львівську митницю здійснити митне оформлення вантажу - «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F-500 кг», масова частка сірки 7,0 мг/кг на користь ПП «ТОПАЗ ЛТД» (ЄДРПОУ 37267944), стягнення з Львівської митниці на користь ПП «ТОПАЗ ЛТД» суми прямих збитків у розмірі 18 822 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про відмову у прийнятті електронної митної декларації, митному оформленні вантажу і транспортного засобу через митний кордон України. Так, на думку позивача, заявлений до митного оформлення вантаж - «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F-500 кг» є необхідним для експлуатації та технічного обслуговування транспортного засобу комерційного призначення DZA 53 XN, а отже такий вантаж є припасом. Відтак, відповідач не мав права відмовляти позивачу у митному оформленні вантажу посилаючись на те, що такий вантаж не є припасами. Крім того, позивач зазначив, що ним було подано усіх необхідні для митного оформлення документи.

Ухвалою суду від 24.04.2013 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 08.05.2013 року відповідно до положень ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, що є аналогічними доводам, наведеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмові заперечення в яких зазначив, що товар, який ПП «ТОПАЗ ЛТД» заявляв до митного оформлення як припаси у вигляді дизельного палива для транспортного засібу комерційного призначення з реєстраційним номером DZA53XN/DZA97WU, в пункт пропуску не надходив. Проте вище зазначений автомобіль прибув у пункт пропуску «Рава-Руська» вже із дизпаливом невстановленої марки у паливному баку в невідомій кількості без накладного митного забезпечення та без жодного документу з митниці про відвантаження пального в цей автомобіль. Тому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08.04.2013 року між польською компанією «RМТR Sр.zo.o.» та Приватним підприємством «ТОПАЗ ЛТД» укладено контракт № 08/04/2013 про постачання дизельного палива з метою використання його, як припасів, необхідних для експлуатації транспортного засобу на шляху його прямування.

11.04.2013 року о 16 год. 37 хв. з метою митного оформлення даних припасів - «Паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F» до СМО «Рата» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці подано електронну митну декларацію, якій присвоєно № 209100001/2013/0003 81.

Посадовими особами СМО «Рата» було прийнято рішення про відмову в оформленні даної декларації та оформлено картку відмови №209100001/2013/00013 від11.04.2013 року.

Причинами відмови у оформленні у картці зазначено «порушення вимог п.2.1 та п.2.2 частини 2 «Порядку митного оформлення та контролю за переміщенням припасів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №626».

У відповідному розділі картки відмови роз'яснено, що для забезпечення можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати документи у підрозділ митного органу в пункті пропуску через державний кордон відповідно до п. 2.2 частини 2 «Порядку митного оформлення та контролю за переміщенням припасів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 626».

Згідно отриманих рекомендацій, позивач повідомив польську компанію «RМТR Sр.zo.o.» про необхідність направлення транспортного засобу у пункт пропуску для здійснення митного оформлення придбаних припасів та пропуску транспортного засобу з припасами через митний кордон України.

Цього ж дня транспортний засіб направлено до пункту пропуску «Рава-Руська - Хребенне» та подана нова електронна митна декларація, якій присвоєно №209100505/2013/000097. Однак, посадовими особами пункту пропуску «Рава-Руська» Львівської митниці було повторно відмовлено в митному оформленні митної декларації та видано картку відмови № 209100505/2013/00172 від 11.04.2013 року.

Причиною відмови у даній картці відмови № 209100505/2013/00172 від 11.04.2013 року зазначено, що заявлений до митного оформлення ТзОВ «ТОПАЗ ЛТД» вантаж «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F - 500 кг, масова частка сірки 7,0 мг/кг», не може бути оформлений як припаси, так як не відповідає вимогам ст. 4 п. 48б (припаси) МК України, тому що міститься у звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортним засобом комерційного призначення у відповідності до ст. 4 п. 59 МК України.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

При цьому, згідно з п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Митного Кодексу України (далі - МК України) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. При цьому, згідно з п. 1 ч.2 цієї статті предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.

Спір, що виник між ПП «ТОПАЗ ЛТД» та Львівською митницею стосується питання правомірності прийняття відповідачем як суб'єктом владних повноважень рішення з приводу відмови у митному оформленні, а відтак є публічно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 23 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч.1 ст. 246 МК України).

Згідно з ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначеного №209100505/2013/00172 від 11.04.2013 року причиною відмови зазначено, що заявлений до митного оформлення ТзОВ «ТОПАЗ ЛТД» вантаж «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F - 500 кг, масова частка сірки 7,0 мг/кг, не може бути оформлений як припаси, так як не відповідає вимогам ст. 4 п. 48б (припаси) МК України, тому що міститься у звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортним засобом комерційного призначення у відповідності до ст. 4 п. 59 МК України.

Відповідно до пп. «б» п. 48 ст. 4 МК України припаси - це товари, необхідні для експлуатації і технічного обслуговування транспортних засобів на шляху прямування та у пунктах проміжних стоянок чи зупинок (у тому числі пально-мастильні матеріали), крім запасних частин та устаткування, які знаходяться у транспортних засобах на момент прибуття на митну територію України або доставляються на них під час перебування на цій території.

Транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення (п. 59 ч.1 ст. 4 МК України).

Автотранспортний засіб DZA 53 XN є транспортним засобом комерційного призначення в розумінні п. 59 ст. 4 МК України, а вантаж «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F - 500 кг, масова частка сірки 7,0 мг/кг» є припасами, які необхідні для експлуатації і технічного обслуговування такого транспортного засобу в розумінні пп. «б» п. 48 ст. 4 МК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи під час першого митного оформлення, 11.04.2013 року посадовими особами СМО «Рата» було оформлено картку відмови №209100001/2013/00013, де у відповідному розділі картки відмови роз'яснено, що для забезпечення можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати документи у підрозділ митного органу в пункті пропуску через державний кордон відповідно до п. 2.2 частини 2 «Порядку митного оформлення та контролю за переміщенням припасів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 626».

Відтак, відповідач у картці - відмови №209100001/2013/0001311.04.2013 року визнавав той факт, що вантаж «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F - 500 кг, масова частка сірки 7,0 мг/кг» є припасами,які є необхідними для експлуатації транспортного засобу DZA 53 XN.

Відповідно до п. 2.3. Порядку митного оформлення та контролю за переміщенням припасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 626, для пропуску припасів на транспортний засіб комерційного призначення посадовій особі митного органу агентом подається товаросупровідний документ (рахунок або інший документ, що визначає вартість припасів, а також містить інформацію про їх найменування та кількість).

Посадова особа митного органу:

перевіряє надані документи;

звіряє дані про припаси (кількість, вартість, найменування тощо), що зазначені у поданих документах, з фактичними даними;

за наявності встановлених Митним кодексом України підстав проводить митний огляд припасів.

Після завершення митного контролю припасів посадова особа митного органу проставляє відбиток особистої номерної печатки на рахунку чи іншому документі, що визначає вартість припасів, що є підставою для завантаження цих припасів на транспортний засіб комерційного призначення.

Оскільки у позивача були наявні усі необхідні документи, передбачені Порядком митного оформлення та контролю за переміщенням припасів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 626, то відповідач повинен був здійснити митне оформлення припасів.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Львівської митниці здійснити митне оформлення вантажу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності та добровільності їх визнання. Такою обставиною є факт перетину кордону 23.04.2013 року до Польщі транспортного засобу з вантажем «паливо дизельне ДТ-3-К5, сорт F-500 кг, масова частка сірки 7,0 мг/кг» і відсутність його у пункті пропуску з 23.04.2013 року. А відтак, на думку суду, в цій частині позовних вимог спірні правовідносини припинилися, і позивач захисту своїх прав та інтересів не потребує.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З наявних у справі документів слідує, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. За таких підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається зі змісту ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 30 МК України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч.1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Між протиправним рішенням відповідача та заподіянням майнової шкоди позивачу у зв'язку з таким рішенням наявний прямий причинний зв'язок, оскільки саме протиправна відмова Львівської митниці у митному оформленні вантажу призвела до спричинення ПП «ТОПАЗ ЛТД» збитків з простою транспортного засобу.

Як вбачається з умов додаткової угоди №1 к контракту № 08/04/2013, укладеної 09.04.2013 року між ПП «ТОПАЗ ЛТД» та компанією «RМТR Sр.zo.o.», за один день простою транспортного засобу ПП «ТОПАЗ ЛТД» сплачує контрагенту суму розміром 200 Євро. Відтак, на позивач повинен сплатити компанії «RМТR Sр.zo.o.» кошти в сумі 1800 Євро за дев'ять днів простою (станом на дату звернення до суду), що по курсу НБУ України становить 18 822 грн.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначеного № 209100505/2013/00172 від 11 квітня 2013 року, що видана Львівською митницею.

3. Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 33462197) на користь Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД" (пр.-т. Повітрофлотський, 54 оф.4, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 37267944) суму прямих збитків у розмірі 18 822 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД" (ЄДРПОУ 37267944) 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка копійок) судового збору, сплаченого 19.04.2013 року відповідно до квитанції № ПН 22488 АТ "Піреус Банк МКБ", 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка копійок) судового збору, сплаченого 19.04.2013 року відповідно до квитанції № ПН 22493 АТ "Піреус Банк МКБ", 188,22 грн. (сто вісімдесят вісім гривень двадцять дві копійки) судового збору, сплаченого 19.04.2013 року відповідно до квитанції № ПН 22507 АТ "Піреус Банк МКБ".

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 13 травня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош