Ухвала суду № 31125521, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/86163/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 25.04.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства „Стандарт Авто" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2а-1670/2892/11

за позовом Приватного підприємства „Стандарт Авто"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у

Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Стандарт Авто" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0003112301/1101 від 01.04.2011, № 0003102301/1102 від 01.04.2011, № 0032581702/1090 від 01.04.2011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 та складено акт № 1326/23-209/32615019 від 18.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0003112301/1101 від 01.04.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість 4629 грн., штрафні (фінансові) санкції 1157 грн., № 0003102301/1102 від 01.04.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 372073 грн., штрафні (фінансові) санкції 93018 грн., № 0032581702/1090 від 01.04.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 562,5 грн., штрафні (фінансові) санкції -140,63 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1 пп. 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2, пп. 8.4.5 п.8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 372073 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість на загальну суму 4629 грн., п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26.12.2003, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, пп. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 пп. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", порушення своєчасність перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму 562, 50 грн.

Так, матеріалами справи встановлено, що ПП "Стандарт Авто" було укладено договори поруки з приватними підприємцями ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за № б/н від 10.10.05р. та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за № б/н від 02.06.2008р.

Вказані договори є однотипними, в предметі договору яких зазначено, що на платній основі Підприємство - ПП „Стандарт Авто" доручає, а Повірений - ПП ОСОБА_3 (ОСОБА_4) приймає на себе обов'язки від імені та за рахунок підприємства здійснювати на території України пошук покупців на автомобілі ВАЗ, ГАЗ, УАЗ, ПАЗ, ЗИЛ, ІЖ, та інші.

В податковому обліку суми витрат за договорами поруки віднесені до складу валових витрат у рядок 04.1 Декларації про прибуток підприємства.

Матеріалами справи також встановлено, що переміщення автомобілів на відповідальне зберігання не здійснювалося. Продаж автомобілів здійснювався на торгівельній площадці ПП „Стандарт Авто" за адресою: АДРЕСА_1, де ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 орендували нежитлове приміщення на підставі договорів оренди.

Розмір орендної плати складав 750 грн. в тому числі податок на додану вартість 125 грн. за квартал. Витрати на утримання виробничих потужностей, які надавалися в оренду, здійснювало ПП „Стандарт Авто".

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безвідплатно наданих платнику податку в звітному періоді.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 цього ж Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Положеннями пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що послуги охорони надавали підприємства: ТОВ „Альфа Дніпро Плюс" згідно договору № А-422/75 від 01.04.2008 на охорону об'єктів за допомогою ПЦО та договору № А-423/75 від 01.04.2008 на реагування по виклику.

За даними договорами замовник доручає, а виконавець приймає під охорону об'єкти, внесені в дислокації - розрахунок згідно додатку до договору. Охорона здійснюється у дні і години, вказані в дислокації розрахунку. За цим договором Виконавець зобов'язаний здійснювати централізовану охорону. Вартість охорони за місяць становить 348,0 грн. в т.ч. ПДВ.

ТОВ „Венбест" згідно договору № 4225,505 - ОП від 20.08.2009 Згідно договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження автосалон, розташований за адресою АДРЕСА_1. Охорона об'єкта здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об'єкті. Вартість послуг становить 650 грн. на місяць разом з податком на додану вартість.

Рекламні послуги у перевіряємому періоді надавали: ПП ТРК „Аллюр", ТОВ „ГРА Наша лінія", ПП „Видавничій дім Приватна газета", СПД ОСОБА_6, СПД ОСОБА_7.

Оплата за реалізовані автомобілі за договорами поруки надходили на розрахунковий рахунок ПП „Стандарт Авто".

З акту перевірки вбачається, що податковому органу до перевірки були надані договори поруки, акти прийому передачі виконаних робіт, звіти про реалізовані автомобілі, акти прийому передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання договорів поруки підтверджуються актами прийому - передачі виконаних робіт, актами прийому - передачі матеріальних цінностей на відповідне зберігання та звітами.

Відповідачем визнані договори поруки, укладені між позивачем та ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При цьому висновки про наявність такої протиправної мети не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено, що договори поруки, укладені між позивачем та ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Стосовно нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди 1 групи, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства, а здавались в оренду ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 в результаті чого завищено амортизаційні відрахування.

Відповідно до пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Судом першої інстанції встановлено, що метою здачі в оренду приміщень позивачем було підставою для співпраці з ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3, яка в свою чергу і є шляхом отримання прибутку підприємством.

Посилання відповідача на те що передані в оренду приватним підприємцям площі приміщення не використовувалися у господарській діяльності платника податку, а від так і нарахована амортизація не повинна відноситися до складу амортизаційних відрахувань в деклараціях про прибуток підприємств, не доведено відповідачем.

Таким чином, здача в оренду приміщень ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 дає можливість для здійснення основного виду діяльності - роздрібної торгівлі новими автомобілями.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відтак відсутні підстави вважати незаконним формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками внесення сум на утримання частини приміщення, що здавалося в оренду.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства „Стандарт Авто" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства „Стандарт Авто" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі № 2а-1670/2892/11 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 у справі № 2а-1670/2892/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко