Ухвала суду № 31125323, 08.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2013 р. м. Київ К-19635/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009

у справі №11/333/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Експрес»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009, позов задоволено повністю Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя №0005092302/0 від 29.11.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт №171/23-2/32227671 від 23.11.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.3, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2006 рік на 44367 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005092302/0 від 29.11.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 59800,50 грн., у т.ч. основний платіж 39867 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 19933,50 грн.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Зі змісту норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення понесених витрат до складу валових витрат Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договір №192006 від 01.06.2006 з ПП ОСОБА_2, згідно якого останній надає послуги з організації зберігання, підготовки до навантаження на транспортні засоби шламів карбіду кремнію. Надання послуг з упаковування товару у біг-беги у періоді, що перевірявся, підтверджено актами виконаних робіт, які є первинними документами, що фіксують факт здійснення зазначених господарських операцій, платіжними дорученнями, що підтверджують оплату наданих послуг. Необхідність упаковки шламів карбіду кремнію в біг-беги викликана обов'язковими умовами щодо тари при реалізації товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, у зв'язку з чим понесенні витрати на оплату послуг ПП ОСОБА_2 в сумі 65000 грн. здійснені в межах господарської діяльності позивача.

01.06.2006 позивачем укладено договір №07/2006 на експедиційне обслуговування перевезень вантажів у міжнародному повідомленні з ПП ОСОБА_3, за яким останній надає послуги по організації доставки вантажу у міжнародних повідомленнях, а саме організує перевезення найманим транспортом у відповідності з діючим законодавством України, міжнародними Конвенціями тощо. За замовленнями позивача виконавцем надавались послуги з розрахунку вартості авіаперевезення міжнародних вантажів за відповідними маршрутами, відповідного вантажу, виходячи з дати готовності вантажу. Необхідність в таких послугах обумовлена специфікою авіаційних перевезень, у зв'язку з чим їх замовлення відповідає господарській діяльності позивача. Факт виконання зобов'язань за договором з ПП ОСОБА_3 належним чином підтверджено підписаними між сторонами актами здачі прийняття робіт №1 від 30.06.2006, №2 від 30.09.2006, №3 від 31.12.2006, у зв'язку з чим віднесення витрат на послуги транспортної експедиції вантажу в розмірі 88000 грн. до складу валових витрат є правомірним. Позбавлення позивача такого права у зв'язку з ненаданням авіаційних транспортних накладних правильно визнано судами попередніх інстанцій безпідставним оскільки товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує витрати по перевезенню товарно-матеріальних цінностей, у той час як за даним договором надавались послуги з організації доставки вантажу.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судові рішення, довіреності на представництво інтересів в суді не є первинними документами, а тому не повинні були в обов'язковому порядку надаватись на перевірку, у той час як факт надання позивачеві юридичних послуг за договором б/н від 20.04.2006 ФОП ОСОБА_4 підтверджено актом виконаних робіт від 22.06.2006 на суму 9300 грн., що є підставою для віднесення зазначених витрат до складу валових витрат у П кварталі 2006 року.

Суд касаційної інстанції також вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля.

Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV .п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено у новій редакції, абзацом другим якої передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Поряд з цим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить норми щодо формування валових витрат з податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, якщо норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають прямого включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то норма Закону України «Про податок на додану вартість» (пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прямо передбачає таке право платника податку.

Колізію між наведеними приписами двох законів із питань оподаткування слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку норма пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

До того ж, положення даної норми Закону (пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прийняті пізніше ніж положення загальної норми - пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка забороняє включення до складу валових витрат сплачений податок на додану вартість, включений до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. А за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на викладене, а також враховуючи правило пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем витрат з придбання легкових автомобілів з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв'язку з таким придбанням, до складу валових витрат, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2009 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук