Постанова № 31124394, 07.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2031/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Немич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2013 року позивач Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу по єдиному податку у розмірі 403 грн. 90 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача податкового боргу по єдиному податку в сумі 403 грн. 90 коп., який виник у зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання, нарахованого згідно свідоцтва платника єдиного податку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області 02.09.2005 року (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), є платником єдиного податку (свідоцтво серії НОМЕР_2 від 31.05.2012 року), та знаходиться на податковому обліку у Миргородській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби з 02.09.2005 року, що підтверджується довідкою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 36 від 25.03.2013 року.

31.05.2012 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, згідно якої обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування складає 20 % до розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 291.3. ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до пунктів 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012, № 5515-VI на 2013 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1147 коп.

Враховуючи викладене, розмір єдиного податку для фізичних осіб-підприємців на 2013 рік становить 229 грн. 40 коп. щомісячно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково сплатив кошти в сумі 54 грн. 90 коп., відтак, заборгованість відповідача по єдиному податку за лютий - березень 2013 року складає 403 грн. 90 коп. (458 грн. 80 коп. - 54 грн. 90 коп.).

Згідно п.п. 4.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, сума несплаченого податкового зобов'язання по єдиному податку за лютий - березень 2013 року є сумою податкового боргу.

Відповідно до положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що 30.05.2011 року Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкову вимогу форми "Ф" № 18, яка отримана відповідачем 30.05.2011 року, що підтверджується її підписом на корінці зазначеної вимоги, копія якого наявна у матеріалах справи.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги суду не надано.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість по єдиному податку у розмірі 403 грн. 90 коп. (враховуючи часткову сплату), що підтверджується довідкою - розрахунком, наявним в матеріалах справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про визначення та встановлення способу виконання судового рішення, суд виходить із наступного.

Згідно підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Позовна вимога Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про стягнення податкового боргу не конкретизована із яких саме активів необхідно провести таке стягнення чи то за рахунок коштів з розрахункових рахунків відповідача, чи то за рахунок майна.

Відповідно до довідки Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (а.с. 46) відповідач має 4 відкритих розрахункових рахунки у різних банківських установах. Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем проводилось стягнення коштів із розрахункових рахунків відповідача в рахунок погашення вищевказаного податкового боргу.

Враховуючи зазначені вище положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів із розрахункових рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в рахунок погашення вищевказаної заборгованості по єдиному податку відповідно до визначеної Податковим кодексом черговості стягнення податкового боргу з юридичних осіб (фізичних осіб - підприємців).

Згідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на р/р 33212815700012, код бюджетної класифікації 13050200, код казначейства 37845125, одержувач: УК Миргородський район/м. Миргород/13050500 податковий борг по єдиному податку в сумі 403 грн. 90 коп. (чотириста три гривні дев'яносто копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2013 року.

Суддя С.С. Сич