Постанова № 31123124, 30.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/246/13-а

30 квітня 2013 року 12 год. 43хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Борискіна С.А. (головуючий), суддів Щербакова В. В. , Зозулі Д. П. , за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рашко В.П.,

відповідача 1: представник Юхименко Т.В.,

відповідача 2: представник Красько І.Г.,

відповідача 3: представник Мриглод Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврбуд" доДержавна податкова служба України , Державна податкова служба в Рівненській обл., Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврбуд» (далі - ТОВ «Таврбуд») звернулося з позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової служби у Рівненській області, Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Костопільської МДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2012 року № 0000312342 та від 05.10.2012 року № 0000322342, а також скасування рішень про результати розгляду скарг, винесених ДПС у Рівненській області від 06.12.2012 року № 24469/10210/411,412 та ДПС України від 14.01.2013 року № 443/6/10-2115.

Ухвалою суду від 30.04.2013 року провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішень ДПС України та ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарг позивача закрито.

Відтак судом досліджуються обставини справи за позовними вимогами до Костопільської МДПІ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2012 року № 0000312342 та від 05.10.2012 року № 0000322342.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з прибуткового податку та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Горіховий сад", є безпідставними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, суб'єктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва даного товариства. Вчинення відповідних господарських операцій підтверджуються первинними документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, валові витрати сформовані з дотриманням вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

На момент вчинення господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент перебував на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне та являвся зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно жодної відповідальності за його несумлінні дії позивач нести не може. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів ТОВ «Таврбуд» із вказаним контрагентом позивач спростовує відсутністю судового рішення про визнання правочинів недійсними та недоведеністю такої недійсності, яка прямо встановлена законом. Що стосується вироку по кримінальній справі №1-126/11, яким засновника та фінансового директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_5, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_6 та інших визнано винними у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, то господарські операції з ТОВ «Таврбуд» не були предметом перевірки у кримінальному судочинстві. Та обставина, що ОСОБА_5 та інші використовували ТОВ "Горіховий сад" для досягнення злочинної мети, жодним чином не може стосуватись позивача, оскільки кримінальна відповідальність є індивідуальною. Позивачу не було відомо ні про злочинні наміри засуджених, ні про фіктивність господарської діяльності ТОВ "Горіховий сад", а відтак ТОВ «Таврбуд», будучи сумлінним суб'єктом господарювання, не може бути позбавлений права на формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Горіховий сад".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у адміністративному позові, та додатково покликався на порушення податковим органом порядку проведення невиїзних документальних перевірок. При цьому зазначив, що відповідачем повідомлення про проведення перевірки було направлено не за фактичною адресою позивача, а за адресою, вказаною у ЄДРПОУ, та вручене не уповноваженій на отримання поштової кореспонденції особі. Надати первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" позивач не зміг у зв'язку з їх вилученням податковою міліцією у березні 2011 року та грудні 2011 року по кримінальній справі відносно службових осіб ТОВ «Таврбуд». На даний час кримінальна справа закрита, проте первинні бухгалтерські документи для позивача не повернуті.

За наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Костопільської МДПІ позов не визнала, подала письмові заперечення проти позову та, зокрема, пояснила, що з урахуванням вироку у кримінальній справі №1-126/11, яким засновника та фінансового директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_5, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_6 та інших визнано винними у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, уповноваженою особою Костопільської МДПІ зроблено у акті перевірки правомірні висновки про те, що операції ТОВ «Таврбуд» з ТОВ "Горіховий сад" не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобов'язання з прибуткового податку та податку на додану вартість. Зазначеним вироком доведено, що контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, натомість документально оформляв безтоварні операції, яких насправді не здійснював, чим штучно створював для інших платників податків податкову вигоду. Відтак операції позивача з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, не були спрямовані на реальне настання наслідків і в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, повідомлення №16 від 21 вересня 2012 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Таврбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Горіховий сад» було надіслано позивачу за адресою, зазначеною у ЄДРПОУ та вручене представнику товариства ОСОБА_7 22.09.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення. За таких підстав просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що невиїзна документальна перевірка ТОВ «Таврбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" проведена Костопільською МДПІ 24 вересня 2012 року у приміщенні Березнівського відділення на підставі наказу начальника Костопільської МДПІ від 21 вересня 2012 року № 349 (т.1 а.с.172).

Перевірці передувало письмове повідомлення № 16 від 21.09.2012 року, яке відповідно до вимог ст.79 ПК України було надіслано ТОВ «Таврбуд» за зазначеною у ЄДРПОУ адресою: вул. Б.Хмельницького, 41, с. Моквин, Березнівського району, Рівненської області, засобами поштового зв'язку та відповідно до зворотного повідомлення вручене представнику позивача ОСОБА_7 (т.1 а.с.173).

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 26.09.2012 року №174/22/33353699 (т.1 а.с.115-123), згідно якого зафіксовано порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закону № 334/94-ВР), внаслідок яких ТОВ «Таврбуд» завищено валові витрати на загальну суму 1089200,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 276285 грн., в т.ч.: за III квартал 2009 року на суму 179015,00 грн. та за IV квартал 2009р. на суму 97270,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР), внаслідок чого ТОВ «Таврбуд» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Горіховий сад» на загальну суму 217839,00 грн., в т.ч.: за вересень 2009 року на суму 141823,00 грн. та за листопад 2009 року на суму 76016,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05.10.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №000312342, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 345356,00 грн., в тому числі 276285,00 грн. - за основним платежем та 69071,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.11),

- №0003223422, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 272299,00 грн., в тому числі 217839,00 грн. - за основним платежем та 54460,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.10).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про включення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 1089200,00 грн., сплачених ТОВ "Горіховий сад" за виконання операцій, які належним чином документально не підтверджені, що призвело до невірного визначення суми оподатковуваного доходу, а саме: до його заниження на цю суму. Як наслідок, податковий орган дійшов висновку, що сума податку з прибутку підприємств, яка підлягала сплаті в бюджет позивачем за підсумками 2009 року, повинна була бути більшою на 276285 грн. Аналогічним чином зроблено висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 217839,00 грн.

Згідно розділу 3 акту від 26.09.2012 року №174/22/33353699 при проведенні перевірки були використані податкова декларація з ПДВ за вересень 2009 року, Додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за вересень та грудень 2009 року, інформація з баз даних АРВ «Звіт», АРМ «Аудит», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, АІС «Облік», АІС «Полатки», ЦБП юридичних осіб ДПС України.

Крім того, на вимогу суду, відповідачем були надані інші первинні документи щодо зазначених господарських операцій, а саме: копія договору від 30.08.2009 року між ТОВ «Таврбуд» та ТОВ «Горіховий сад» щодо надання послуг механізмами, копію акту приймання ТОВ «Таврбуд» виконаних робіт ТОВ «Горіховий сад» за листопад 2009 року на суму 456097,82 грн., копії табелів використання автогрейдерів, екскаваторів, бульдозерів, навантажувачів, катків за вересень та листопад 2009 року (т.1 а.с.195-209).

Судом встановлено, що оригінали даних документів були вилучені працівниками податкової міліції у березні 2011 року та грудні 2011 року по кримінальній справі відносно службових осіб ТОВ «Таврбуд» (т.1 а.с.95-100, 101 -104, 160-161).

Інші первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин між ТОВ «Таврбуд» та ТОВ «Горіховий сад» позивачем не представлені, на неодноразові вимоги суду доказів проведення оплати за отримані послуги, а також їх використання у власній господарській діяльності представник позивача так і не надав, покладаючи цей обов'язок на суб'єкт владних повноважень.

У судовому засіданні представник позивача заявляв про не повернення після закриття кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Таврбуд» первинних документів органами податкової. Проте суд зазначає, що за клопотанням представника позивача в судовому засіданні неодноразово оголошувались перерви з метою надання позивачу можливості отримати необхідні документи у податкових органах. Проте, позивач відповідні документи в органах податкової міліції не отримав, не пояснивши при цьому причин, для долучення до матеріалів справи не надав, хоча відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті докази, на яких ґрунтується її вимоги.

Слід зазначити, що навіть за умови надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди відповідно до Постанови колегії суддів Судової палати у адміністративних справах Верховного суду України від 27.02.2012 року у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва (№21-737 во10) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди позивача свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ "Горіховий сад" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, відсутність основних фондів, транспортних засобів. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить відсутності первинних документів, які підтверджують факт отримання послуг, відсутність документів про оплату отриманих послуг, довідки Управління Державтоінспекції у Рівненській області та Управління Держгірпромнагляду у Рівненській області про відсутність у ТОВ «Горіховий сад» технологічних транспортних засобів та механізмів, а саме: автогрейдерів, екскаваторів, бульдозерів, навантажувачів, катків, якими відповідно до умов договору від 30.08.2009 року між ТОВ «Таврбуд» та ТОВ «Горіховий сад» мали надаватись послуги для позивача (т.1 а.с.191,193).

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійсними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Твердження позивача про те, що угода з ТОВ "Горіховий сад" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" №742/11/13-11 від 02.06.2011 року вказав, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Вироком у кримінальній справі №1-126/11 від 01 серпня 2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 визнано винними, у тому числі за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України - за фіктивне підприємництво, а саме: за створення і використання ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб (т.1 а.с.55-58). В ході судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено, що ТОВ "Горіховий сад" будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилось, а печатка та документи використовувались для незаконного оформлення безтоварних операцій та складання фіктивних документів. В матеріалах кримінальної справи наявні довідки про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна та транспортні засоби за ТОВ "Горіховий сад" не зареєстровано. Для того, щоб підприємство рахувалося, як діюче і у нього була можливість приховувати незаконну діяльність, 23.02.2009 року у АТ "Ерсте банк" було відкрито розрахунковий рахунок №260064958, який в подальшому використовувався для проведення конвертації коштів в готівку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_8 Судом в рамках розгляду даної кримінальної справи встановлено, що на даний розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" впродовж періоду часу з 17.08.2008 року по 21.01.2010 року з метою конвертації у готівку, незаконно надійшли від різних суб'єктів підприємницької діяльності грошові кошти, яким надавався легальний вигляд, як оплата наче б то за товарно-матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи. Вказані кошти поверталися замовникам конвертації за мінусом винагороди у розмірі 2-5% від заявленої суми конвертації. Також встановлено, що ОСОБА_5, діючи як організатор та керівник злочинної групи, з відома та за участю ОСОБА_6, ОСОБА_8, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ "Горіховий сад", з метою маскування безтоварних операцій, склав неправдиві бухгалтерські документи про проведення господарських операцій ТОВ "Горіховий сад" по поставці товарно-матеріальних цінностей, виконанню робіт, наданню послуг різним суб'єктам підприємницької діяльності, які ОСОБА_5 завірив печаткою ТОВ "Горіховий сад" та підписом від імені директора товариства ОСОБА_6 Такі ж дії вчинялися і безпосередньо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Судом зроблено висновок, що за період часу з 18.07.2008 року по 20.01.2010 року створеною та очолюваною злочинною групою не лише здійснено конвертацію безготівкових коштів в неконтрольовану готівку, а й надано для інших суб'єктів господарювання документи, які дозволяють мінімізувати податкові зобов'язання та штучно створюють податковий кредит. Загальна сума створеного податкового кредиту зафіксована у висновку судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що ТОВ "Горіховий сад" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, що використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним суб'єктом, в тому числі для ФОП ОСОБА_9, не мають юридичної сили.

Доводи позивача про те, що вирок не поширює свою дію на його правовідносини з ТОВ "Горіховий сад", позаяк суд в рамках кримінального судочинства не дав висновку конкретно по її господарським операціям, суд відхиляє, оскільки господарські операції між ТОВ «Таврбуд» та зазначеним фіктивний підприємством ТОВ "Горіховий сад" мали місце протягом вересня - грудня 2009 року, тобто саме того періоду, коли ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 здійснювали злочинну діяльність з використанням фіктивного підприємства - ТОВ "Горіховий сад".

Відтак, сукупність наведених обставин доводить, що усі господарські операції з ТОВ "Горіховий сад", відображені в податковому обліку позивача носять фіктивний характер. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ТОВ "Горіховий сад" та ТОВ «Таврбуд» суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України осіб, які зареєстрували і використовували ТОВ "Горіховий сад" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків договір про придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у "Горіховий сад" не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані акти та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача.

Відтак суд вважає, що позивач не мав права на включення до валових витрат коштів по операціях з контрагентом ТОВ "Горіховий сад" у сумі 1089200,00 грн., оскільки вони належним чином документально не підтверджені, та на включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 217839,00 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ "Горіховий сад".

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов'язань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання.

При прийнятті рішення суд також зазначає, що формальні порушення вимог податкового законодавства, а саме: невірне зазначення у акті від 26.09.2012 року №174/22/33353699 виду проведеної перевірки (позапланової виїзної замість документальної невиїзної), помилкове покликання у акті на колишнього керівника позивача ОСОБА_10, а також несвоєчасне вручення акту не є обов'язковими підставами для скасування прийнятих на основі цього акту податкових повідомлень-рішень.

Твердження представника позивача про вручення надісланого в порядку ст.79 ПК України повідомлення про проведення невиїзної перевірки з копією наказу про призначення перевірки не уповноваженій особі та за іншою адресою, суд не приймає, оскільки повідомлення було скероване за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідці про взяття на облік платника податків, що підтверджується витягом з Реєстру, довідкою з ЄДРПОУ та довідкою про взяття на облік платника податків - ТОВ «Таврбуд» (т.1 а.с.59-63). Вручення повідомлення було здійснено уповноваженими особами відділення поштового зв'язку с. Моквин, Березнівського району, Рівненської області працівнику ТОВ «Таврбуд» Грицаку, що підтверджується дослідженим у судовому засіданні повідомленням про вручення поштового повідомлення. Представник позивача підтвердив, що Грицак дійсно працює у ТОВ «Таврбуд», проте зазначив, що той не мав права на отримання поштової кореспонденції. На думку суду, ця обставина також не впливає на правомірність проведення перевірки Костопільською МДПІ, оскільки на час проведення перевірки - 24.09.2012 року відповідач одержав зазначене вище повідомлення про вручення письмового повідомлення № 16 від 21.09.2012 року та наказу начальника Костопільської МДПІ від 21 вересня 2012 року № 349 про проведення перевірки, а відтак дотримався вимог ст.79 ПК України щодо обов'язкових умов проведення невиїзної перевірки. Обов'язок встановлення повноважень на отримання кореспонденції покладено на уповноважених осіб відділень поштового зв'язку і до компетенції податкових органів не відноситься.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від від 05.10.2012 року № 0000312342 та від 05.10.2012 року № 0000322342, а відтак у задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю.

Судові витрати по справі згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Борискін С.А.

Судді Щербаков В. В.

Зозуля Д. П.