Рішення № 31122809, 29.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2013 р.Справа № 916/1003/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кальнева С. В. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства;

до відповідача: Приватного підприємства „Шанс";

про стягнення 12 190,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 12.04.2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства „Шанс", в якій, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 12 190, 19 грн., з яких: 11 285,3 грн. - основний борг, 11,29 грн. - інфляційні, 338,56 грн. - 3% річних, 555,03 грн. - пеня та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір на постачання та транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання госпрозрахункових комунально-побутових об'єктів №104 від 16.03.10р., згідно умов якого ПАТ „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства свої зобов'язання виконав належним чином, між тим, відповідач за фактичне споживання природного газу за період з січня 2012р. по березень 2012р. не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Ухвалою суду від 12.04.2014р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження у справі № 916/1003/12 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 29.04.2013 року позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової ухвали, яке наявне у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. (а.с 27)

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено під час розгляду справи, 16.03.2010р. між ПАТ „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства (надалі - газозбутова організація) та Приватним підприємством „Шанс" (надалі - споживач) укладено договір №104 на постачання, транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання госпрозрахункових комунально-побутових об'єктів, предметом якого є умови споживання, постачання, транспортування та обліку природного газу та технічне обслуговування газового обладнання споживача в пунктах споживання, розташованих за адресами: В.Михайлівка, вул. К. Маркса, 34б.

Відповідно до п.п. 3.1.1 договору, Газозбутова організація зобов'язується відповідно до умов даного договору поставити та транспортувати від ГРС до споживача природний газ у обсягах, зазначених у п. 2.1 даного договору.

Умовами п.п. 3.3.1 договору встановлено, що споживач зобов'язується щомісяця з 20 по 25 число з'явитись на газову дільницю Газозбутової організації з журналом обліку для складання актів прийому-передачі природного газу.

Положеннями п.4.13 договору встановлено, що прийом-передача газу у відповідному місяці оформляється актами прийому-передачі між Газозбутовою організацією та Споживачем. Акт прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для споживачів України, що надаються, підприємствам НАК „Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету міністрів та наказами НАК „Нафтогаз України".

Відповідно до п. 5.3 договору, сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватись на підставі нормативних актів уповноважених державних органів, наказами НАК „Нафтогаз України" і приймаються сторонами до виконання без додаткового попередження.

У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за споживання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Газозбутової організації 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до початку поставки газу.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку сплати споживачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного обсягу газу, Газозбутова організація зараховує її як передплату наступного періоду споживання газу.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг по постачанню, транспортуванню природного газу та обслуговуванню газового обладнання у строки, зазначені в розділі 6 даного договору, Споживач сплачує на користь Газозбутової організації, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 11.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Приватного підприємства „Шанс" претензію №71 від 12.03.2013 року з вимогою сплатити заборгованість за укладеним договором у розмірі 11285,31 грн. та пеню у розмірі 555,03 грн. Як зазначає позивач, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, між тим, докази відправлення вказаної претензії позивачем наявні в матеріалах справи.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача, станом на 22.04.13р., з урахуванням здійснених відповідачем проплат у розмірі 1915,33 грн. та 2455 грн., за відповідачем рахується заборгованість за споживання, постачання, транспортування та облік природного газу та технічне обслуговування газового обладнання споживача в пунктах споживання, за період з січня 2012р. по березень 2012р. у розмірі 11 285,31грн. за договором №104 від 16.03.10р., яка складається з:

1) газу поставленого споживачу за січень 2012р.:

- 3835,34 грн. - продаж природного газу за січень у обсязі 1093 куб.м.;

- 56,80 грн. - постачання „Одесагаз" за січень 1093 куб. м.;

- 76,71 грн. - збір у вигляді цільової надбавки на ПГ за січень1093 куб.м.;

- 400,82 грн. - транспортування природного газу за січень 1093 куб.м.

2) газу поставленого споживачу за лютий 2012р.:

- 7123,27 грн. - продаж природного газу за лютий у обсязі 2030 куб.м.;

- 105,48 грн. - постачання „Одесагаз" за лютий 2030 куб. м.;

- 142,47 грн. - збір у вигляді цільової надбавки на ПГ за лютий 2030 куб.м.;

- 744,44 грн. - транспортування природного газу за лютий 2030 куб.м.

3) газу поставленого споживачу за березень 2012р.:

- 2782,64 грн. - продаж природного газу за березень у обсязі 793 куб.м.;

- 41,21 грн. - постачання „Одесагаз" за березень 793 куб. м.;

- 55,65 грн. - збір у вигляді цільової надбавки на ПГ за березень 793 куб.м.;

- 290,81 грн. - транспортування природного газу за березень 793 куб.м.

що у сукупності становить 15 655,64 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за фактично поставлений обсяг газу у сумі 11 285,31 грн. за період з 01.01.2012р. по 01.03.2012р., з урахуванням здійснених відповідачем проплат у розмірі 1915,33 грн. та 2455 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами.

Отже, відповідач в порушення умов договору №104 від 16.03.10р. за фактично поставлений позивачем обсяг газу за період з 01.01.12р. по 01.03.13р. не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 11 285,31 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ПАТ „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості за договором №104 від 16.03.10р. у розмірі 11 285,31 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг по постачанню, транспортуванню природного газу та обслуговуванню газового обладнання у строки, зазначені в розділі 6 даного договору, споживач сплачує на користь газо збутової організації, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що штраф та пеня нараховуються протягом одного року, до моменту звернення з вимогою, претензією або позовом.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за несвоєчасну оплату за споживання природного газу у розмірі 555,03 грн. встановив, що при здійснені даного розрахунку, позивач допустив помилки, а саме невірно визначив суму боргу, на яку була нарахована пеня за лютий місяць, оскільки відповідачем були здійснені часткові проплати, а саме у лютому 2012р. на суму - 2455 грн. та здійснив відповідне нарахування пені за березень 2012р. з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, більше ніж за шість місяців, в зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок пені, з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України, а також того, що відповідачем були здійснені часткові проплати.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення (грн.)за лютий 2012р.5660,6601.03.2012-22.03.2012227,7500%0,04252,745660,6623.03.2012-31.03201397,5000%0,04120,88за березень 2012р.3170,3101.04.2012-29.09.20121827,5000%0,041236,47Всього----310.09

Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 310,09 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 338,56 грн. за період заявлений до стягнення - з 01.03.12р. по 11.03.2013р. встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилки та здійснив невірний розрахунок, у зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок суми основної заборгованості з урахуванням 3% річних, відповідно до якого сума 3% річних складає 348,76 грн.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму 3% річних у розмірі 338,56 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних у розмірі 11,29 грн., нарахованих за січень 2012р. - лютий 2012р., вважає розрахунок позивача вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 11 285,31 грн., пені у розмірі - 310,09 грн., 3% річних у розмірі - 338,56 грн. та інфляційних у розмірі - 11,29 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Шанс" (67100, Одеська обл., Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Карла Маркса, 34-б, код ЄДРПОУ 31935485) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства (67400, м. Роздільна, вул. Привокзальна, 21, р/р 26000127605 у АБ „Укргазбанк", МФО320478) 11 285/одинадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять/грн. 31 коп. основної заборгованості, пеню у розмірі 310/триста десять/грн. 09коп., 3% річних у розмірі 338/триста тридцять вісім/грн. 56 коп. та інфляційні у розмірі 11/одинадцять/грн. 29 коп.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства „Шанс" (67100, Одеська обл., Великомихайлівський район, смт. Велика Михайлівка, вул. Карла Маркса, 34-б, код ЄДРПОУ 31935485) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" в особі підрозділу Роздільнянського управління експлуатації газового господарства (67400, м. Роздільна, вул. Привокзальна, 21, р/р 26000127605 у АБ „Укргазбанк", МФО320478) 1685/одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять/грн. 92 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.05.2013р.

Суддя Невінгловська Ю.М.