Постанова № 31122596, 08.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2013 року Справа № 812/2561/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.,

за участю секретаря с/з: Рязанської Є.О.,

позивача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 12.01.2000 року),

представника відповідача: Ворвуль В. В. (довіреність № 17/3332 від 09.04.2013 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2013 року ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із позовом до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на таке. 07.09.2011 року позивачем було подано рапорт про звільнення за власним бажанням з посади начальника психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі Управління державної департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області.

У звільненні з посади позивачу було відмовлено. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганську від 12.06.2012 року, що набрало законної сили, було зобов'язано Управління державної департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області занести період проходження позивачем служби на посаді начальника психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багато профільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі, який зараховується до вислуги років для визначення пенсій на умовах один місяць служби за два місяці, до відповідного розділу послужного списку особової справи.

Однак, відповідач, ОСОБА_2 не звільнив, зазначивши, що умови звільнення змінились та підстави для звільнення відсутні.

Таким чином, позивач вважав, що в порушення вимог п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» його необґрунтовано було позбавлено права на звільнення зі служби та виходу на пенсію за зазначених умов.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати дії Управління державного департаменту України з виконання покарань в Луганській області щодо відмови у звільненні за власним бажанням протиправними та зобов'язати відповідача звільнити його зі служби з часу подання рапорту, а саме з 07.09.2011 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення, які обґрунтував наступним.

Позивач дійсно проходить службу в органах Державної пенітенціарної служби України та працює на посаді начальника психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області.

Станом на 23.04.2013 року вислуга років для призначення пенсії позивачу становить у календарному обчисленні 13 років 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 01 місяць 05 днів.

Відповідно до п.«а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» ст.1, 2 зазначеного Закону (окрім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

- по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

- з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

- з 01 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше.

Тобто, обов'язковою умовою для призначення пенсії за вислугу 20 років і більше, на думку відповідача, є звільнення зі служби по 30 вересня 2011 року.

Станом на 07.09.2011 року вислуга років для призначення пенсії позивачу, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, становила у календарному обчисленні 09 років 04 місяці 22 дні, у пільговому обчисленні 15 років 00 місяців 09 днів.

Однак у рапорті від 07.09.2011 року позивач, обравши підставу для звільнення - за власним бажанням, не зазначив причини, які перешкоджають виконанню його службових обов'язків. Таким чином, позивачем було порушено вимоги підпункту «ж» пункту 64 зазначеного Положення.

Лише у зв'язку з наявністю вислуги 20 і більше років, на підставі підпункту «а» пункту 64 вказаного Положення, позивач повинен був у своєму рапорті вказати підставу звільнення не за власним бажанням, а за віком.

На підставі викладеного у запереченнях, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

На підставі наказу Голови Державної пенітенціарної служби України № 480 від 01.11.2011 року «Про затвердження найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України», управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Луганській області (далі - ДДУПВП України у Луганській області) було перейменовано в управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі - УДПС України в Луганській області) (аркуші справи 32-36).

У зв'язку з чим ухвалою суду від 23.04.2013 року судом було допущено заміну відповідача - управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Луганській області на його правонаступника - управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (аркуш справи 43).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_2 з 15.04.2002 року по теперішній час проходить службу в Державній пенітенціарній службі України (до 2011 року - Державний департамент України з питань виконання покарань). З 16.12.2002 року позивач працює на посаді начальника психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі УДПС України в Луганській області, що підтверджується послужним списком позивача та не заперечується відповідачем (аркуші справи 37-39).

07.09.2011 року позивачем, відповідно до вимог п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 року (далі-Положення), було подано рапорт про звільнення з посади начальника психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління державної департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області (аркуші справи 6, 7).

Зазначене рішення позивачем було мотивовано тим, що на час подання зазначеного рапорту у позивача вже було більш 20 років пільгової вислуги, що кореспондується із положенням ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яким визначено, що робота у лепрозорних та протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у паталого-анатомічних, реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Однак, у звільненні з посади за наведеними ознаками позивачу було відмовлено, відмову було мотивовано тим, що на позивача не розповсюджується дія зазначеної норми законодавства.

Відповідач своєю відповіддю від 22.09.2011 року № 6/8172 фактично відмовив у звільненні позивача із підстав зазначених в рапорті позивача від 07.09.2011 року (аркуш справи 11 зворотня сторона).

У відповідному рапорті від 07.09.2011 року позивачем було зазначено на наявність пільгової вислуги років станом на 07.09.2011 року, що відповідно до вимог положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службі деяких інших осіб» (у редакції, чинної на час подання рапорту) є правовою підставою для звільнення позивача зі служби.

При цьому, рішенням Ленінського районного суду від 12.06.2012 року справа № 2а-404/12/1213, що набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до управління державного департаменту України з питань виконання покарань було задоволено частково, зобов'язано Управління державного департаменту України з питань виконання покарань занести період проходження служби позивача на посаді началі психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі, який зараховується до вислуги його років для визначення пенсій на умовах один місяць служби за два місяці, до відповідного розділу послужного списку особової справи позивача (аркуші справи 10-12).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду від 12.06.2012 року справа № 2а-404/12/1213 є обов'язковими при розгляді цієї справи та не підлягають додатковому доказуванню.

Так, станом на 23.04.2013 року вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_2 становить у календарному обчисленні 13 років 06 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 01 місяць 05 днів, що не заперечувалось сторонами.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» ст.1, 2 зазначеного Закону (окрім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

- по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше.

Тобто, необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу 20 років і більше є звільнення зі служби по 30 вересня 2011 року.

Станом на 07.09.2011 року (день подання позивачем рапорту про звільнення) вислуга років для призначення пенсії ОСОБА_2 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, становила у пільговому обчисленні 20 років 10 місяців 05 днів.

Відповідно до послужного списку, станом на 07.09.2011 року (день подання рапорту на звільнення) позивач мав вислугу років у пільговому обчисленні 20 років 10 місяців 05 днів, яка складається з:

- з 15.04.2002 року по 16.12.2002 року позивач проходив службу у ВК- № 60 (виправна колонія) управління ДДУПВП України у Луганській області на посаді лікаря-психіатра, тобто 08 місяців 01 день (у календарному обчисленні) і 10 місяців 21 день (у пільговому заліку) (30 днів служби за 40 днів у пільговому заліку) згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року;

- з 16.12.2002 року по 07.09.2011 року (день подання рапорту на звільнення) проходив службу в на посаді начальника психіатричного відділення, лікаря-психіатра міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління ДДУПВП України в Луганській області, тобто 08 років 08 місяців та 22 дні (у календарному обчисленні) і 17 років 5 місяців та 14 днів (у пільговому заліку) (1 місяць служби за 2 місяці), відповідно до рішення Ленінського районного суду від 12 червня 2012 року, справа №2а-404/12/1213;

- також до пільгового обчислення підлягає вислуга років для призначення пенсії позивачу навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, згідно зі статтею 56 пункт «д» постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року, тобто не менше ніж 2 роки та 6 місяців.

За таких обставин вбачається, що на момент подання позивачем рапорту на звільнення від 07.09.2011 року позивач мав законні підстави (згідно пенсійного законодавства, чинного до 30.09.2011 року) для його звільнення на пенсію по лінії Державної пенітенціарної служби України, оскільки ОСОБА_2 мав вислугу років 20 років і більше у пільговому обчисленні для призначення пенсії.

Тобто, позивач мав право на звільнення зі служби за наявності вислуги 20 і більше років (у пільговому обчисленні) на підставі підпункту «а» пункту 64 вказаного Положення. Таким чином, відповідач не звільнивши позивача за рапортом від 07.09.2011 року відповідно до вимог підпункту «а» пункту 64 Положення, за наявності вислуги 20 і більше років (у пільговому обчисленні) допустив порушення прав та законних інтересів позивача.

Одночасно слід зазначити, що пунктом 64 вказаного Положення, серед інших підстав для звільнення осіб старшого начальницького складу передбачено звільнення за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 зазначеного Положення, або за наявності вислуги 20 і більше років (у пільговому обчисленні) та звільнення за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають проходженню служби.

Суд погоджується із відповідачем та дійсно констатує, що у рапорті від 07.09.2011 року позивач зазначив фразу «за власним бажанням», що формально підпадає під підставу для звільнення передбачену підпунктом «ж» пункту 64 зазначеного Положення (звільнення за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають проходженню служби) (аркуш справи 6).

Однак, в судовому засіданні судом було з'ясовано, що зазначена форма рапорту було уніфікованою для всіх осіб, які бажали звільнитися зі служби на підставі п.п.«а» п.64 Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні)), а також те, що єдиної підставою для звільнення зі служби позивача була лише підстава, передбачена п.п.«а» п.64 зазначеного Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні), на підтвердження чого також слугує інша частина рапорту позивача від 07.09.2011 року, а саме: «на момент звільнення маю пільгову вислугу років для призначення пенсії по лінії державної пенітенціарної служби України» (аркуш справи 6). Вказані обставини не заперечувались відповідачем під час судового розгляду справи.

Крім того, на користь підстави для звільнення позивача зі служби, передбаченої п.п.«а» п.64 зазначеного Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні) свідчать неодноразові звернення позивача в порядку адміністративного оскарження рішення про відмову у звільненні зі служби (аркуші справи 10-13).

Таким чином, суд розглядає підставу для звільнення позивача зі служби відповідно до рапорту від 07.09.2011 року саме п.п.«а» п.64 Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні), що відповідає матеріалам справи.

Відповідно до приписів ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на визнати неправомірні дії відповідача щодо відмови позивачу у звільненні зі служби на підставі п.п.«а» п.64 зазначеного Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні) та зобов'язання відповідача звільнити позивача зі служби на підставі п.п.«а» п.64 зазначеного Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні) з дати подання рапорту про звільнення - з 07.09.2011 року.

Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у звільненні зі служби на підставі п.п.«а» п.64 зазначеного Положення (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні) відповідно до поданого позивачем рапорту від 07.09.2011 року відповідно до ч.2 ст.72 КАС України.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку повинні бути стягнуті з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області щодо відмови у звільненні зі служби ОСОБА_2 на підставі підпункту «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні) відповідно до поданого рапорту від 07.09.2011 року.

Зобов'язати управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області звільнити зі служби ОСОБА_2 на підставі підпункту «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (за віком, у зв'язку з наявності 20 і більше років (у пільговому обчисленні) з дати подання ОСОБА_2 рапорту про звільнення - з 07.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 34,41 (тридцять чотири гривні сорок одна коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанову складено у повному обсязі 13 травня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін