Постанова № 31122534, 07.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2013 року № 813/1609/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Товкала П.О.

представника відповідача - Яремко В.П.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Термостиль» до ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Термостиль» до ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС, в якій, з урахування уточнених позовних вимог, позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС №0000022200 від 05.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивує необґрунтованістю висновку ДПІ про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для відповідної господарської діяльності, а саме основних фондів, транспортних засобів, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність. Контрагенти на час вчинення господарських операцій були зареєстровані у встановленому порядку; реальність здійснення господарських операцій підтверджуються належного оформленими первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечила з мотивів, зазначених в акті перевірки та запереченні на позов. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що в ході перевірки встановлена відсутність поставок вугілля та надання юридичного супровіду по виконанню договорів без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вимоги, що полягає у завищенні податку на додану вартість.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності виходить з наступного.

ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Термостиль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при проведенні господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Так-Ю» за серпень-жовтень 2011 року та ТзОВ «Таурус Голд» за вересень-жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2013 року №19/2200/34987143, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 05.02.2013 року, згідно з яким приватному підприємству «Термостиль» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 102 778,61 грн., в тому числі: 82222,89 грн. за основним платежем та 20555,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними з підприємствами ТзОВ «Так-Ю» та ТзОВ «Таурус Голд»; п.198.1, п.198,2, п.198.3 абз. 2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту та податку на додану вартість в сумі 82222,89 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - 2339,85., за вересень 2011 року - 8339,38 грн., за жовтень 2011 року - 4317,50 грн., за вересень 2012 року - 33548,08 грн. та за жовтень 2912 року - 33678,08 грн.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТзОВ «Так-Ю» ( виконавець) укладено договір №3006/11 від 30.06.2011 року про надання юридичних послуг, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України.

На виконання умов договору позивачем представлено:

- додаток №1 до договору, згідно з яким вартість юридичних послуг згідно заявки №32/1 від 20.07.2011 р. складає: юридичний супровід виконання договору №110511 від 11.05.2011 р. з підприємством Сокальської ВК-47 з розрахунку 25% від суми відвантаженої продукції;

- акт приймання наданих послуг №1 складений в м.Дніпропетровськ 29 серпня 2011 року, в якому сказано, що представники Виконавця ТзОВ „Так-Ю" та Замовника ПП «Термостиль» склали цей акт про те, що Виконавець надав, а Замовник прийняв виконання наступних послуг: юридичний супровід виконання договору з Підприємством Сокальської ВК-47 з розрахунку відвантаженої продукції на суму 56156,32грн. х 25% = 14039,08 грн., в т.ч. ПДВ 20% 2339,85 грн. Вартість послуг виконавця складає 14039,08 грн.;

- рахунок №82918 від 29.08.2011 року про надання юридичного супроводу згідно акту №1 від 29.08.2011 р. на загальну суму 14039,08 грн., в т.ч. ПДВ 2339,85 грн.;

- додаток №2 до договору про надання юридичних послуг від 30.06.2011 року, згідно з яким вартість юридичних послуг згідно заявки №33/1 від 01.09.2011 р. складає: юридичний супровід виконання договору №110511 від 11.05.2011 р. з Підприємством Сокальської ВК-47 з розрахунку 25% від суми відвантаженої продукції;

- акт приймання наданих послуг №2 складений в м.Дніпропетровськ 30 вересня 2011 року, в якому сказано, що представники Виконавця ТзОВ Так-Ю" та Замовника ПП «Термостиль», склали цей акт про те, що Виконавець надав, а Замовник прийняв виконання наступних послуг: юридичний супровід виконання договору з Підприємством Сокальської ВК-47 з розрахунку відвантажено продукції на суму 3746,87грн., в т.ч. ПДВ 20% 749,38 грн. Вартість послуг виконавця складає 4496,25 грн.: .

- рахунок №93012 від 30.09.2011 року про надання юридичного супроводу згідно акту №2 від 30.09.2011 р. на загальну суму 4496,25 грн., в т.ч. ПДВ 749.38 грн.;

- додаток №3 до договору про надання юридичних послуг від 30.06.2011 року, згідно з яким вартість юридичних послуг згідно заявки №33/2 від 01.09.2011 р. складає: юридичний супровід виконання договору №110511 від 11.05.2011 р. з фізичною особою ОСОБА_3 з розрахунку 66,0 грн. за одну тонну оплаченої продукції

- акт приймання наданих послуг №3, складений в м.Дніпропетровськ 30 вересня 2011 року, в якому сказано, що представники Виконавця ТзОВ „Так-Ю та Замовника ПП «Термостиль», склали цей акт про те. що Виконавець надав, а Замовник прийняв виконання наступних послуг: юридичний супровід виконання договору з фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з розрахунку відвантаженої продукції 690 т х 55,0 грн. на суму 37950,0грн., в т.ч. ПДВ 20% 7590,0 грн. Вартість послуг виконавця складає 45540,0 грн.;

- рахунок №93013 від 30.09.2011 року про надання юридичного супроводу згідно акту №3 від 30.09.2011 р. на загальну суму 45540,0 грн., в т.ч. ПДВ 7590,0 грн.;

- додаток №4 до договору про надання юридичних послуг від 30.06.2011 року, згідно з яким вартість юридичних послуг згідно заявки №35 від 30.09.2011 р. складає: юридичний супровід виконання договору №110511 від 11.05.2011 р. ; фізичною особою ОСОБА_3 з розрахунку 66,0 грн. за одну тонну оплаченої продукції;

- акт приймання наданих послуг №4, складений в м.Дніпропетровськ 03 жовтня 2011 року, в якому сказано, що представники Виконавця ТзОВ „Так-Ю"' та Замовника ПП «Термостиль», склали цей акт про те, що Виконавець надав, а Замовник прийняв виконання наступних послуг: юридичний супровід виконання договору з фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з розрахунку відвантажено продукції 392.5 т х 55,0 грн. на суму 21587,50грн., в т.ч. ПДВ 20% 4317,50 грн. Вартість послуг виконавця складає 25905,0 грн.;

- рахунок №100315 від 03.10.2011 року про надання юридичного супроводу згідно акту №4 від 03.10.201 1 р. на загальну суму 25905,0 грн., в т.ч. ПДВ 4317,50 грн.

Однак, позивачем не подано договір №110511 від 11.05.2011 року з підприємством Сокальської ВК-47 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, по яких ПП «Термостиль» отримано юридичний супровід від ТзОВ «Так-Ю».

Також судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТзОВ «Таурус Голд» (постачальник) укладено договір №185 від 04.09.2012 року на постачання вугільної продукції, згідно з яким постачальник зобов'язується передати вугільну продукцію (товар) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар, назву, асортимент, кількість, терміни і спосіб постачання якого вказані в Специфікації і оплатити товар на умовах договору. До договору долучено Специфікацію №1 від 24.09.2012 року.

На виконання умов договору позивачем долучено рахунок №92413 від 24.09.2012 року, виписаний постачальником ТзОВ „Таурус Голд" на загальну суму 201288,46 грн., в т.ч. ПДВ 33548,08 грн., розрахунок (відшкодування провізної плати та послуг по організації перевезень) на вартість організації перевезень вантажу 39048,45 грн., в т.ч. ПДВ 6508,08 грн., сертифікат №16 на якість вугілля, специфікацію №2 від 07.10.2012 року, рахунок №100710 від 07.10.2012 року, виписаний постачальником ТзОВ „Таурус Голд" на загальну суму 202068,46 грн., в т.ч. ПДВ 33678,08 грн., розрахунок (відшкодування провізної плати та послуг по організації перевезень) на вартість організації перевезень вантажу 39048,45 грн., в т.ч. ПДВ 6508,08 грн., акт прийому-передачі, залізничні накладні в кількості трьох штук на три вагони на другу поставку вугілля від 07.10.2012 року. Однак, позивачем не долучено залізничні накладні в кількості трьох штук на три вагони на поставку вугілля від 24.09.2012 року.

Також виконання вищевказаного договору позивач обґрунтовує виданими ТзОВ «Таурус Голд» видатковими накладними №92413 від 24.09.2012 року на загальну суму 201288,46 грн., в т.ч. ПДВ на суму 33548,08 грн., №100710 від 07.10.2012 року на загальну суму 202068,46 грн., в. т.ч. ПДВ в сумі 33678,08 грн.

ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС використано акти перевірок Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 01.11.2012 року №4660/22-4/33382929 та від 12.11.2012 року №4921/22-4/33382929, якими встановлено, що ТзОВ «Так-Ю» до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська звіти 1-ДФ та декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ-ІV квартали 2011 року не надавались. Тобто основні засоби, нематеріальні активи та товарно-матеріальні цінності на підприємстві відсутні.

Таким чином, при перевірці ТзОВ «Так-Ю» не встановлено наявність фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність кваліфікованого персоналу та факт незнаходження платника за юридичною адресою дає можливість податковому органу зробити висновок, що за серпень-жовтень 2011 року господарська діяльність ТзОВ «Так-Ю» має ознаки не реального здійснення фінансово-господарських операцій.

В ході перевірки позивача податковий орган використав також акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 26.10.2012 року №177/224/38112590 «Про результати зустрічної звірки ТзОВ „Таурус Голд" (податковий номер 38112590) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами та повноти їх відображення в податковому обліку», з якого вбачається, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство ТзОВ „Таурус Голд" за податковою адресою, відповідно до БД „Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України", 49000, м.Дніпропетровськ, пр.Гагаріна, буд.84, кв.1 не знаходиться, стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ в Сокальському районі Львівської області ДПС дійшла висновку, що господарські операції між ПП «Термостиль» та ТзОВ «Так-Ю», ТзОВ «Таурус Голд» є безтоварними, а правочини між ними - нікчемними, спрямованими на заниження сплати податку на додану вартість.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Так-Ю» та ТзОВ «Таурус Голд» договорами про надання юридичних послуг, про поставку вугілля, актами приймання наданих послуг, рахунками, розрахунками, актами прийому-передачі, податковми, видатковими, залізничними накладними. Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і_ вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, відображенню у податковій звітності вилягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту та валових витрат у зв?язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Позивачем долучено до матеріалів справи ряд документів в підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ «Таурус Голд» а саме: специфікація №1, №2, рахунки фактури від 24.09.2012 року 07.10.2012 року, розрахунки (відшкодування провізної плати та послуг по організації перевезень), розрахунки за якість вугілля, акт приймання передачі, накладні.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи дані первинні документи, суд зазначає, що рахунки фактури не містять прізвище імя по батькові та посаду посадової особи, що виписала даний документ; у розрахунках (відшкодування провізної плати та послуг по організації перевезень) зазначено у графі „Покупець" - ВО Міжгірської РДА, а не ПП «Термостиль», у графі „Станція відправлення" - Щетове (ТзОВ „Таурус Голд" згідно реєстраційних даних знаходиться у м. Дніпроперровську), у графі „ Станція призначення" - Воловець (ПП „Термостиль" згідно реєстраційних даних знаходиться у м. Сокалі); у розрахунках за якість вугілля зазначено покупцем ВО Міжгірської РДА, а не ПП «Термостиль»).

Позивачем не надано усіх залізничних накладних, які б свідчили про переміщення товару з м.Дніпропетровська до м.Сокаля. У долучених трьох залізничних накладних від 07.10.2012 року зазначено відправником ТзОВ «Синтез», а не ТзОВ «Таурус Голд» (станція відправлення - Щетове) отримувачем ВО Міжгірської РДА, а не ПП «Термостиль» (станція відправлення - Волове).

Також, суд звертає увагу на те, що у додатках №1 та №2 до договору про надання юридичних послуг від 30.06.2011 року №3006/11 зазначено юридичний супровід виконання договору №110511 з Підприємством Сокальської ВК-47 з розрахунку 25% від суми відвантаженої продукції, а у додатках №3 та №4 зазначено - ОСОБА_3, з розрахунку 66,0 грн. за одну тонну оплаченої продукції. Тобто у додатках вказується один і той же договір проте з рідними контрагентами, що ставить під сумнів здійснення таких операцій.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що реального виконання робіт (надання послуг) та поставки товарів за договорами, укладеним між ПП «Термостиль» та ТзОВ «Так-Ю», ТзОВ «Таурус Голд» не було. Встановлення справжнього виконавця робіт та постачальника товару виходить за межі предмету доказування, оскільки не впливає на вирішення спору по суті. Таким чином, господарські операції з цимм юридичними особами є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до вищевказаних законів необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих постачальниками та виконавцями податкових накладних, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг), самі по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат та податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судових рішень про визнання недійсними договорів між позивачем та його контрагентами сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя (підпис)

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 13.05.2013 року.