Постанова № 31121016, 23.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2013 р. № 820/1965/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

за участю:

представника позивача - Онопрієнко Л.М.

представника відповідача - Тетянчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс - Інформ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0004622305 від 21.05.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного від 01.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено в повному обсязі (т.1.а.с.225-229, т.2.а.с.47-51).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 року вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2.а.с.68-71).

Мотивуючи своє рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, оскільки господарські операції для цілей визначення об'єктів оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що в свою чергу, відображають реальність відповідної господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки актам здачі-приймання робіт (надання послуг), які підтверджують фактичне виконання спірних господарських операцій з огляду на наявність в них всіх обов'язкових реквізитів первинного документа та не досліджено наявні в матеріалах справи платіжні документи, які підтверджують факт оплати наданих ТОВ «Інтертон плюс» послуг.

Враховуючи викладене в ухвалі ВАСУ від 19.02.2013 року, під час нового судового розгляду справи, судом встановлено наступне:

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Ліс-Інформ" зазначило, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інтертон плюс» за листопад 2011 року, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби складено акт перевірки від 04.05.2012 року №1418/2204/34015360 та винесено спірне податкове повідомлення - рішення №0004622305 від 21.05.2012 року на загальну суму 259.952,50 грн. Позивач не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки, та стверджує, що при здійсненні ним господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного законодавства. Укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними. Фактичне виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи специфікаціями, рахунками, рахунками - фактурами, податковими накладними, видатковими накладними. На думку позивача, відповідач, посилаючись на акт перевірки, складений ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно контрагента позивача, не може бути взятий судом до уваги, так як нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання в ході проведення перевірки суб'єктів господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

За таких підстав ТОВ "Ліс-Інформ" вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Окрім того, позивачем - ТОВ "Ліс-Інформ", під час судового розгляду на вимогу суду надано інформацію та копії документів, які підтверджують використання у власній науковій господарській діяльності робіт та послуг, що були отримані від ТОВ «Інтертон плюс».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов ТОВ "Ліс-Інформ" не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інтертон плюс» за листопад 2011 року, відповідачем обґрунтовано встановлені порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 207.962,0 грн., у тому числі по періодах: листопад 2011 завищено суму податкового кредиту на 207.962,0 грн. За таких підстав, спірне податкове повідомлення - рішення є цілком об'єктивним, та не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс - Інформ", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 34015360, (місцезнаходження: вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023) (т.1.а.с.16-17, 20).

З 22.03.2006 року підприємство узято на податковий облік у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС за №16140 та з 31.03.2006 року зареєстровано як платник податку на додану вартість (т.1.а.с.18-19).

Основним видом господарської діяльності ТОВ "Ліс - Інформ" є - виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт та проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, про що в матеріалах справи свідчать ліцензії (т.2.а.с.103-104).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі наказу від 20.04.2012 року №434, виданого Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Харченко С.І., згідно пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ст.79 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Ліс - Інформ" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Інтертон плюс» за листопад 2011 року.

Результати вказаної невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Ліс - Інформ" оформлені актом від 04.05.2012 року №1418/2204/34015360 (т.1.а.с.56-65).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ТОВ "Ліс - Інформ", при здійсненні господарської діяльності: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 207.962,0 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2011 завищено сума податкового кредиту на 207.962,0 грн.

З посиланням на вказаний акт перевірки, 21.05.2012 року податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0004622305, яким ТОВ "Ліс - Інформ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 259.952,50 грн., з яких 207.962,00 грн. - основний платіж, 51.990,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1.а.с.7).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 04.05.2012 року №1418/2204/34015360 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

На підставі договорів про виконання послуг, укладених між ТОВ «Інтертон плюс»-(виконавець) та ТОВ "Ліс - Інформ"-(замовник), виконавець зобов'язується здійснювати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи, а саме:

- за договором від 30.11.2011 року, роботи по формуванню топологічних стосунків між геометричними об'єктами цифрової лісової карти на основі аналізу планарного графа (т.1.а.с.190-191);

- від 30.11.2011 року №3011/01, роботи по налаштуванню внутрішнього CSM каналу на прийом RTK поправки CMR, CMR плюс, RTSM 3.0 (т.1.а.с.193-194);

- за договором від 28.11.2011 року, роботи по аналізу інформаційних технологій систем обліку лісових ресурсів (т.1.а.с.196-197);

- за договором від 24.11.2011 року, роботи по аналізу систем моніторингу лісових ресурсів (т.1.а.с.199-200);

- за договором від 23.11.2011 року № 2311-01, послуги з впровадження програмного забезпечення по спостереженню за пожежами (т.1.а.с.202-203);

- за договором від 21.11.2011 року, роботи із створення побудови алгоритму покриття площі лісового масиву кругами відео спостереження і контролю (т.1.а.с.205-206);

- за договором від 15.11.2011 року №1511/1, послуги по програмному забезпеченню «Матеріально-грошова оцінка лісосік» (т.1.а.с.208-209);

- за договором від 11.11.2011 року, роботи по аналізу технологій побудові сенсорних мереж (т.1.а.с.211-212);

- за договором від 10.11.2012 року №1011-15, послуги по підключенню до перманентної GPS базової станції EPS Base (т.1.а.с.214-215);

- за договором від 07.11.2011 року, роботи із створення ГИС космічного полігону «Скрипалі» (т.1.а.с.217-218);

- за договором від 03.11.2011 року, роботи із створення технологій оптимального розміщення веж спостереження наземних систем моніторингу лісових мереж (т.1.а.с.220-221).

Фактичне виконання договорів про надання послуг підтверджується виписаними ТОВ «Інтертон плюс» на адресу позивача податковими накладними від 03.11.2011 року №23 на суму з ПДВ 94.300,00 грн. (т.1.а.с.21), від 07.11.2011 року №47 на суму з ПДВ 144.038,40 грн. (т.1.а.с.24), від 10.11.2011 року №78 на суму з ПДВ 2.400,00 грн. (т.1.а.с.27), від 11.11.2011 року №83 на суму з ПДВ 198.100,00 грн. (т.1.а.с.30), від 15.11.2011 року №93 на суму з ПДВ 4.500,00 грн. (т.1.а.с.33), від 21.11.2011 року №123 на суму з ПДВ 199.950,00 грн. (т.1.а.с.30), від 23.11.2011 року №147 на суму з ПДВ 1.400,00 грн. (т.1.а.с.39), від 24.11.2011 року №156 на суму з ПДВ 223.600,00 грн. (т.1.а.с.42), від 28.11.2011 року №167 на суму з ПДВ 196.510,00 грн. (т.1.а.с.45), від 30.11.2011 року №180 на суму з ПДВ 7.224,00 грн. (т.1.а.с.48), від 30.11.2011 року №218 на суму з ПДВ 175.750,00 грн. (т.1.а.с.51), протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (т.1.а.с.192, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222).

Реальність та дійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, найменування, кількість та вартість виконаних робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №311/6 від 03.11.2011 року (т.1.а.с.22), №0711/3 від 07.11.2011 року (т.1.а.с.25), №1011/5 від 10.11.2011 року (т.1.а.с.28), №1111/2 від 11.11.2011 року (т.1.а.с.31), №1511/2 від 15.11.2011 року (т.1.а.с.34), №2111/3 від 21.11.2011 року (т.1.а.с.37), №2311/2 від 23.11.2011 року (т.1.а.с.40), №2411/2 від 24.11.2011 року (т.1.а.с.43), №2811/2 від 28.11.2011 року (т.1.а.с.46), №3011/3 від 30.11.2011 року (т.1.а.с.49), №3011/5 від 30.11.2011 року (т.1.а.с.52), рахунками на оплату (т.1.а.с.23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53).

Факт оплати позивачем наданих ТОВ «Інтертон плюс» послуг підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по банківському рахунку позивача за листопад 2011 року (т.2.а.с.1-2), платіжними дорученнями від 30.11.2011 року №479, від 30.11.2011 року №472, від 28.11.2011 року №471, від 24.11.2011 року №470, від 21.11.2011 року №469, від 23.11.2011 року №468, від 15.11.2011 року №467, від 11.11.2011 року №466, від 10.11.2011 року №465, від 07.11.2011 року №464, від 03.11.2011 року №464 (т.2.а.с.3-13).

Вказані договори укладені позивачем з метою виконання договору №05.10 від 05.10.2011 року про надання послуг, укладеного між ТОВ "Ліс - Інформ"-(виконавець) та ПП (замовник), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки виконати настройку геодезичного і будівельного устаткування, який належить замовнику, для приведення даного устаткування в робочий стан, при необхідності навчити персонал підприємства, придбавши у замовника це устаткування, роботі на даному устаткуванні. Замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх (т.1.а.с.108-109).

Виконання договору підтверджується податковою накладною, актом здачі-приймання робіт (надання послуг), звітом про виконану роботу від 30.11.2011 року, рахунком на оплату (т.1.а.с.110-113).

В подальшому, роботи, придбані позивачем у ТОВ «Інтертон плюс», були використані у власній господарській науковій діяльності, про що в матеріалах справи свідчать технічні звіти та інша інформація надана позивачем.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості наданих послуг за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), відповідачем суду не надані та відсутні в матеріалах справи.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «Інтертон плюс» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надано.

Суд також вважає за необхідне вказати, що посилання відповідача в акті перевірки на ДПІ №199/2305/36225526 від 14.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертон плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2011 року» (т.1.а.с.99-107), суд не бере до уваги, оскільки, відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час такої звірки первинні документи підприємства не вивчались. Як вбачається з назви акту №199/2305/36225526 від 14.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертон плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2011 року» (т.1.а.с.99-107), зустрічна звірка ТОВ «Інтертон плюс» взагалі не була проведена. (т. 1 а.с. 99-107).

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Разом з тим, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оскільки, ТОВ "Ліс - Інформ" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту позивачем на загальну суму 207.962,00 грн.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів (договорів, податкових накладних та інших документів) вбачається, що господарські операції між ТОВ "Ліс - Інформ" та його контрагентом мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - ТОВ "Ліс - Інформ" та його контрагентом положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Ліс - Інформ", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0004622305 від 21.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.