Рішення № 31120074, 25.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1027/5897/12 Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 22-ц/780/2066/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О.В.Категорія 56 25.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Сержанюка А.С.,

суддів - Білоконь О.В., Коцюрби О.П.,

з участю секретаря - Антіпова Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину фіктивним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що у провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області розглядається справа за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя на загальну суму 75000 грн., до складу якого входить також автомобіль марки Шкода Фабія, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Після отримання вказаної позовної заяви, відповідач продав вказаний автомобіль Шкода Фабія своїй матері ОСОБА_4, яка не маючи сама посвідчення водія, того ж дня видала йому довіреність на право керування автомобілем.

Оскільки даний автомобіль є спільним майном подружжя, і саме тому відповідач продав її, щоб зменшити частку позивача у сумісному нажитому майні, та посилаючись на те, що при здійсненні правочину автомобіль новому власнику не передавався, і гроші за нього не сплачувались, а відповідач продовжує користуватись спірним автомобілем, позивач просила визнати правочин по продажу автомобіля Шкода Фабія недійсним, як вчинений фіктивно без наміру створення правових наслідків.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторони по справі визнали, що у провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області розглядається справа за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя на загальну суму 75000 грн., до складу якого входить також автомобіль марки Шкода Фабія, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_3 визнавав наявність судового спору з ОСОБА_2 з приводу поділу спірного автомобіля як майна подружжя, зазначав, що спірний автомобіль придбано у 2007 році у період шлюбу з позивачем, однак він не є спільним майном подружжя; він дійсно зняв з обліку спірний автомобіль, який поставила на облік його мати - відповідач ОСОБА_4, разом з тим сплата коштів за цим правочином не передбачалась ( а.с.17-19).

Відповідно до даних Фастівського РЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області, 14 липня 2012 року автомобіль Шкода Фабія 2007 р.в. д.н.з. НОМЕР_2, власником, якого є ОСОБА_3 знятий з обліку для реалізації. 17 липня 2012 року даний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4, на підставі довідки-рахунку ДПІ 322355 від 14 липня 2012 року. Вартість автомобіля, згідно довідки-рахунку становить 12448,80 грн. (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано докази, які б свідчили про наявність у сторін оспорюваного правочину умислу не створювати правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи.

За змістом ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов"язків, тобто "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Причому справжні їх цілі можуть бути як протизаконними (наприклад, укладання громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації, або для ухилення від виконання грошових зобов"язань), так і цілком законними. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

Сам по собі факт невиконання учасниками правочину його умов не робить його фіктивним. Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не повно дослідив наявні у справі докази, зокрема, не звернув увагу на факт укладання відповідачем оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля після подання позивачем до суду позову про поділ цього автомобіля як спільного майна подружжя; визнання відповідачем ОСОБА_3 тієї обставини, що він не отримував кошти за проданий автомобіль; на докази, які свідчать про те, що покупець автомобіля є матір»ю відповідача, яка не не передавала кошти ОСОБА_5 за придбання автомоблія.

За таких обставин, висновок суду про відсутність доказів, які б свідчили про наявність у сторін оспорюваного правочину умислу не створювати правових наслідків не відповідає вищенаведеним обставинам справи, грунтується на підставі неповного з"яскування обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Наведені докази, на думку колегії суддів, з огляду на вимоги ст. 234 ЦК України, свідчать про відсутність у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наміру створити правові наслідки у вигляді зміни власника спірного автомобіля, а свідчать про наявність умислу на укладання ОСОБА_3 фіктивного договору купівлі-продажу майна зі своїм близьким родичем - матір»ю з метою приховання цього майна від можливого арешту та поділу в порядку вирішення спору про розподіл майна подружжя.

Відповідно до п.п. 2,7,8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 з наступними змінами (далі - Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів) передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку, реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що посвідчують його особу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів та правомірність придбання транспортного засобу. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є довідка-рахунок або інші документи.

Враховуючи наведене, посилання відповідача ОСОБА_3 про те, що він не укладав з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу автомобіля, спростовуються даними про реєстрацією органами ДАІ спірного автомобіля за ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку (а.с.6).

За таких обставин, рішення суду про відмову у задоволенні позову ухвалене на підставі висновків суду, які не відповідають обставинам справи за неповного з"ясування обставин,що мають значення для справи, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів у рівних частинах на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за сплату судового збору ( а.с.1,27).

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Шкода Фабія 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 14 липня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у рівних частинах судовий збір у розмірі 164 грн. 65 коп. на користь ОСОБА_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: