Постанова № 31119471, 08.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 квітня 2013 року справа № 2а-6649/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Промхімскло", пр. Жовтневий, 47, кв. 3, м. Миколаїв, 54018

довідповідача 1: ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м. Миколаїв, 54000 провідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 274050,0 грн.В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Промхімскло" (далі - позивач, Товариство) до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач 1, ДПІ) та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, правонаступником якого є Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - відповідач 2, Казначейство), в якому просить суд стягнути (відшкодувати) з Державного бюджету України податок на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 274050,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в серпні 2010 р. подав до ДПІ декларацію з ПДВ, а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в яких заявив до відшкодування ПДВ в розмірі 274050,0 грн. В листопаді того ж року ДПІ провела перевірку, якою підтвердила правомірність відшкодування Товариству вказаної суми ПДВ, але незважаючи на це, до теперішнього часу податок залишився не відшкодованим.

Відповідач 1 позов не визнав, в своїх запереченнях послався на те, що у зв'язку із поданням даного адміністративного позову, його висновок вважається відкликаним. Також зазначив, що на його думку Товариством пропущено строк звернення до адміністративного суду, а крім того вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свої прав (а. с. 44).

Відповідач 2 також позов не визнав, пославшись на ненадходження до нього висновку податкового органу, що унеможливлює бюджетне відшкодування податку (а. с. 36-37).

Оскільки відповідачі, які у спірних правовідносинах виступають суб'єктами владних повноважень, заперечують проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на них покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 75-77). Відповідно до ст. 122 ч. 4 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що всі сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також те, що їх доводи і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження, передбачені вищенаведеною нормою КАС України.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

20 вересня 2010 р. Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 р., в якій в рядку 25 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" задекларувало 274050,0 грн. Одночасно із декларацією Товариство подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та відповідний розрахунок (а. с. 6-11).

Згідно ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час подання податкової декларації, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На виконання наведеної норми, в жовтні 2010 р. відповідач 1 провів позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 р., результати якої оформленні довідкою № 8461/07-024/25373713 від 2 листопада 2010 р. (далі - довідка) (а. с. 12-24). Як зазначено у висновку довідки, за наслідками перевірки підтверджений заявлений позивачем до відшкодування ПДВ в розмірі 274050,0 грн.

Стаття 200 п. 200.15. ПК України передбачає, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

З наведеної норми ДПІ робить висновок про те, що поданням даного адміністративного позову позивач розпочав процедуру судового оскарження, а тому його висновок відкликаний в силу приписів вищенаведеної норми ПК України.

Суд не погоджується із такими доводами ДПІ, так як вони протирічять змісту ст. 200 п. 200.15. ПК України.

В першу чергу суд звертає увагу на те, що відповідач 1 до своїх заперечень не надав висновок, який він вважає відкликаним з Казначейства, а із змісту заперечень останнього вбачається, що такий висновок до нього взагалі не надходив, з чого суд робить висновок про те, що ДПІ не виконала свій обов'язок передбачений ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім того, ДПІ помилково пов'язує із цим адміністративним позовом початок процедури судового оскарження, як це передбачено ст. 200 п. 200.15. ПК України, адже вказана норма надає платнику податків право оскаржити за його вибором в адміністративному або судовому порядку результати перевірки у випадку, коли він не погоджується із розміром ПДВ, який визначений податковим органом до відшкодування, тобто між сторонами виникає спір щодо розміру бюджетного відшкодування. В даній справі такий спір відсутній - позивач не оскаржує розмір бюджетного відшкодування ПДВ, цим позовом він захищає своє право на отримання відшкодування, яке, незважаючи на позитивний висновок за наслідками перевірки, не проводиться більше двох років. Також варто зауважити, що ст. 200 п. 200.15. ПК України не наділяє ДПІ правом відкликати свій висновок - в ній йдеться тільки про обов'язок повідомити орган казначейства про початок процедури оскарження.

Таким чином, маючи підтверджене у встановленому законодавством порядку право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 274050,0 грн., позивач не може його реалізувати в інший спосіб, як шляхом подання позову про стягнення цієї суми.

З приводу заперечень відповідача 1 про звернення Товариства із цим позовом поза межами строку, визначеного ст. 99 ч. 2 КАС України, суд зазначає таке.

На думку ДПІ, до спірних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який відліковується з жовтня 2010 р. - часу проведення перевірки та складання довідки.

Як визначено ст. 99 ч. 2 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В той же час, частиною 3 цієї ж статті передбачено, що іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, було визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Після набрання чинності ПК України, який визначає порядок бюджетного відшкодування ПДВ на теперішній час, правове регулювання даного питання залишилось незмінним - ст. 102 п. 102.5. ПК України також надає позивачу 1095 днів для подання відповідного позову, а тому строк на звернення до адміністративного суду із даним позовом спливає в листопаді 2013 р., тоді як позивач подав його в грудні 2012 р.

Незрозумілими суду є посилання ДПІ на обрання Товариством невірного способу захисту своїх прав - відповідач 1 в своїх запереченнях зазначає, що позивач повинен був заявити вимогу про стягнення (відшкодування) бюджетної заборгованості, а не просити суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ, яка полягає в невідшкодуванні ПДВ та зобов'язати останню вчинити дії, спрямовані на таке відшкодування. Разом з тим, позивач і не заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДПІ, його єдиною позовною вимогою є стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України на свою користь бюджетної заборгованості із ПДВ в розмірі 274050,0 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 519 від 26 вересня 2012 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 2146,0 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання із рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Відшкодувати з Державного бюджету України ТОВ "Промхімскло" (ЄДРПОУ 25373713, р/р 26153303431883 в ПАТ "Промінвестбанк") бюджетну заборгованість з ПДВ за серпень 2010 р. в сумі 274050,0 грн.

3. Відшкодувати ТОВ "Промхімскло" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз