Постанова № 31118575, 15.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 р. Справа № 2а-1670/7004/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор", Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-1670/7004/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор"

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби за участю прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадяцький елеватор» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000372301/0/65 від 20.08.2008 року; № 0000382301/0/66 від 20.08.2008 року; № 0007301701/0/19 від 20.08.2008 року; № 0000392301/0/67 від 20.08.2008 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000372301/0/65 від 20.08.2008 року в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 400688 грн. у тому числі за основним платежем 18677,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 382010,73 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 000730170/0/19 від 20.08.2008 року.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Господарського кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена виїзна планова документальна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2007 року по 31.03.2008 рік, про що був складений акт №27/23-00955650 від 07.08.2008 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.4.1 ст.4,п.5.1 ст.5,пп.5.3.9.п.5.3 ст.5,п.п.11.31.п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого було занижено позивачем податок на прибуток за 2007 рік та 1 квартал 2008 року у розмірі 745344,39 грн., у тому числі 1 квартал 2007 року - 249736,92 грн., П квартал 2007 року - 431703,23 грн., Ш квартал 2007 року - 55088,49 грн., ІУ квартал 2007 року - 5186,59 грн., 1 квартал 2008 року - 3629,16 грн.

Крім цього, порушення ст. 3, п. 4.1., статті 4, пп. 7.3.1 п. 7.З., пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1117510,85 грн. у тому числі за січень 2007 року на 65660,62 грн., лютий 2007 року - 174347,48 грн., березень 2007 року - 188312,55 грн., квітень 2007 року -51089,13 грн., травень 2007 року -28377,85 грн., червень 2007 року -292049,72 грн., липень 2007 року - 15623.35 грн., жовтень 2007 року - 107618.61 грн., листопад 2007 року -20358.34 гри., грудень 2007 року - 104466.67 грн., січень 2008 року - 57349,39 грн., березень 2008 року -12257,14 грн., та зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на 7072,49 грн.;

пп. 3.1.3, п. 3.1, ст. 3, п. 7.1 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого позивачем не отримано та не перераховано у бюджет суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19586,70 грн. у тому числі за 2007 року -9115,20 грн., за 2007 року -9115,20 грн., за І квартал 2008 року -10471,50 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення - рішення:

№0000372301/0/65 яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1490688,78 грн., із них за основним платежем -745344,39 грн. та штрафні (фінансові) санкції -745344,39 грн.;

№ 0000382301/0/66, який позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2235021,70 грн. із них за основним платежем -1117510,85 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1117510,85 грн.;

№ 0000392301/0/67 яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2007 року (від 18.10.2007 вх.№15404) у сумі 7072,49 грн.;

№ 0007301701/0/19, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 58760,10 грн. із них за основним платежем -19586,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -39173,40 грн.).;

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із того, що із приписів Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»; Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п. 4.1. ст.. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Податковим органом ставиться під сумнів включення позивачем до складу валового доходу, а саме: у II кварталі 2007 року суми попередніх оплат у розмірі 1458333,34 грн., отриманих від підприємства ТОВ "СК-Агро" та у І кварталі 2007 року суму попередньої оплати -74708,81 грн. отриманої від ТОВ "Торговий дім" Сумський хліб", у результаті чого нараховано податкові зобов'язання із податку на прибуток у сумі -364583,34 грн. та 18677,20 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "СК-Агро", з яким 03.07.2006 був укладений договір №1-15 про надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосппродукції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильне віднесення до валового доходу сум попередньої оплати від ТОВ «СК-Агро», оскільки у червні 2007 року позивач отримав від ТОВ "СК-Агро" грошові кошти в оплату у розмірі 1750000 грн. із них податок на додану вартість -291666,67 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про повернення 13.06.2007 на рахунок ТОВ "СК-Агро" грошових коштів у розмірі 1692000 грн., колегія суддів безпідставними.

Надані до суду документи підтверджують, що сума 1692000 грн. 13.06.2007 надійшла на рахунок позивача від ТОВ "СК-Агро", а отже перерахування контрагентами один одному 13.06.2007 суми 1692000 грн. не вплинули на факт перерахування 12.06.2007 оплати у сумі 1750000 грн.

Окрім цього, в своїй господарській діяльності позивачем був укладений з ТОВ «СК-Агро» договір комісії № 06/07 від 13.06.2007.

Податковим органом зазначається про порушення позивачем формування валового доходу у П кварталі 2007 року та заниження податку на прибуток на загальну суму 364583,34 грн.

Позивач твердження відповідача спростовує наявністю наведеного вище договору комісії.

Колегія суддів, вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про те, що невиїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ "СК-Агро" з питань правових відносин з позивачем за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 не встановлено факту укладення договору №КМ- 13/06/07 від 13.06.2007 між вказаними контрагентами, водночас повністю підтверджено факт перерахування позивачу коштів 12.06.2007 у сумі 1750000 грн.

За наведених підстав, колегія суддів, вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було допущено порушення правил формування валового доходу у II кварталі 2007 року, а відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 364583,34 грн.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Торговий дім "Сумський хліб" з яким були укладені угоди поставки пшениці у 2007 році.

Податковим органом ставиться до вини позивача не віднесення до складу валового доходу І кварталу 2007 року суми отриманої передоплати від ТОВ "ТД "Сумський Хліб" у розмірі 74708,31 грн.

Колегія суддів, вважає обґрунтованою позицію апеляційної скарги відповідача про те, що оскільки позивачем суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладним включені до декларації із податку на додану вартість за лютий 2007 року, то це підтверджує факт отримання передоплати на суму поставки 163000 грн., водночас у І кварталі позивачем до складу валового доходу віднесено дохід лише на суму поставки 88291 грн. по видатковим накладним.

Доводи суду першої інстанції про наявність подальших взаємних розрахунків між даними контрагентами та кредиторської та дебіторської заборгованості, що не було досліджена під час перевірки нівелює висновки про здійсненне порушення, колегія суддів, вважає безпідставними.

Працівниками відповідача під час перевірки були вивчені документи первинного бухгалтерського обліку позивача, відомості яких не підтвердили правильність відображення результатів господарської діяльності позивача у податковій звітності.

Наявність інших господарських відносин з даним контрагентом не спростовує фактичного порушення позивачем правил віднесення до складу валового доходу у 1 кварталі 2007 року сум від господарської операції з ТОВ «ТД «Сумський Хліб».

З приводу господарських операцій із фізичними - особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим органом ставиться до вини позивачу ненарахування податку на прибуток у розмірі 362083,85 грн. за результатами господарських операцій з ФОП ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать про те, що в ході своєї господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу № КП-15/01/07 від 15.01.2007 сільськогосппродукції врожаю 2006-2007 років.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2. з яким був укладений договір № КП-04/03 купівлі-продажу сільгосппродукції.

Окрім цього, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 з яким був укладений договір купівлі-продажу сільгосппродукції №КП- 07/08 від 07.08.2007.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем в підтвердження здійснення даної господарської операції документи, а саме видаткові та податкові накладні квитанції складського зберігання не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про фактичне відбуття даних господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відсутній фактичний рух активів та змін у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_2, не надані документи, що підтверджують транспортування продукції, її якісну характеристику, зберігання, одержання повноважними особами. Надані документи не дають можливість ідентифікувати дані господарські операції.

Крім цього, в ході судового засідання від позивача надішли документи зустрічних звірок даних контрагентів, які не підтвердили відбуття даних господарських операцій.

Посилання апеляційної скарги позивача на те, що судом першої інстанції були неправильно встановлені обставини справи щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_6, колегія суддів, вважає необґрунтованими.

На підставі ч.4 ст.72 КАС України, , вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наданий до документів справи вирок Київського районного суду від 30.08.2010 по справі № 1-9/2010, який залишено без змін в частини вставлених фактичних обставин справи, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2011 по справі № 11-103/150, ОСОБА_7 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 та 3 ст. 358, ч. 1 ст. 357 КК України.

Даним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді комерційного директора позивача, з метою заволодіння грошовими коштами позивача, не маючи відповідного доручення, отриманого у встановленому чинним законодавством України, будучи не уповноваженою особою, від імені фізичної особи підприємця ОСОБА_4 підробив офіційні документи бухгалтерського та податкового обліку в період з 25.07.2007 по 02.04.2008.

Зокрема, з метою подальшого заволодіння коштами позивача ОСОБА_7 підроблено п'ять видаткових накладних від імені ФОП ОСОБА_4 на відпуск пшениці на загальну суму 496201,69 грн. в які внесені неправдиві відомості про сплату ФОП ОСОБА_4 до державного бюджету податку на додану вартість в сумі 82700,28 грн.

Всього ж у зазначений період часу, з метою заволодіння грошовими коштами позивача ОСОБА_7 без відому ОСОБА_4 від імені останнього підробив та використав такі офіційні документи: сімнадцять договорів купівлі-продажу; двадцять платіжних доручень; сто накладних; одинадцять видаткових накладних; одинадцять податкових накладних; вісім рахунків - фактур; дванадцять довіреностей; дванадцять аваль здачі-прийняття робіт; тридцять два грошових чеки. 27.07.2007 ОСОБА_7 шляхом обману потерпілого заволодів печаткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 В період з 25.07.2007 по 02.04.2008, ОСОБА_7 з використанням підроблених офіційних документів від імені ФОП ОСОБА_4, які надав до бухгалтерії позивача та до ПОД ВАТ "Райфайзен банк Аваль" шляхом використання підроблених чеків від мені ОСОБА_4 та чекової книжки ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами позивача в сумі 82700,28 грн., які були перераховані на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 як ПДВ та підлягали сплаті до бюджету.

Вказані грошові кошти ОСОБА_7 до бюджету не перерахував, а розпорядився ними на власний розсуд.

З метою приховування своєї незаконної діяльності, ОСОБА_7 в квітні 2008 року видав, підписавши від імені ФОП ОСОБА_4 та використав, надавши його до Гадяцького відділення Полтавської обласної дирекції ВАТ "Райфайзен банк Аваль", завідомо підроблений офіційний документ копію доручення ФОП ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7 датований 24.07.2007 про право представлення інтересів перед усіма установами та організаціями, адміністративними органами, банками, судами, господарськими судами, правоохоронними органами, юридичними та фізичними особами.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що відповідачем був правильно зроблений висновок про неотримання товарів від ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 362083,85 грн.

Стосовно частини позовних вимог про господарські операції з ФОП ОСОБА_8, та висновків податкового органу про заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з січень-липень 2007 року, жовтень-грудень 2007 року, січень, березень 2008 року по на загальну суму 1117510,85 грн. та завищення бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на суму 7072,19 грн., то колегія суддів зазначає про правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні даної частини позову.

Колегія суддів зауважує про те, що визначення спірних сум податкового зобов'язання та зменшення бюджетного відшкодування, в даному випадку, відповідачем пов'язується з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів, а саме: ТОВ "СК-Агро", ФОП ОСОБА_1С, ФОП ОСОБА_9О, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_8

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного вище Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 наведеного вище Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 згаданого вище Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 даного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в ході своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_8, з яким були укладені угоди №1 від 26.06.2007, № 2 від 27.07.2007, № 3 від 27.07.2007 № 4 від 07.09.2007, № 5 від 08.09.2007, № 5а від 20.09.2007, №6 від 22.09.2007, № 7 , № 8 від 07.09.2007, № 9 від 20.09.2007про виконання робіт, а саме: будівництво фундаментів піднорійну вишку НЦ-175; виготовлення норійної вишки НЦ-175 висотою 22м; монтаж норії НЦ-175; виготовлення транспортера довжиною 48 м, шириною650мм; монтаж транспортера довжиною 48 м, шириною 650 мм; ремонт норії НЦ- 100; монтаж норії НЦ-100;обв'язка обладнання самотечним трубопроводом; монтаж бункера СМВК 73.08.К45;будівництво фундаменту під зерносушарку; будівництво фундаменту під КТП; виготовлення і монтаж норійної вишки, монтаж норії НЦ100 будівництво, фундаментів під норійну вишку; монтаж обладнання робочої башти і обв'язка обладнання продуктопроводами; монтаж реверсного транспортера від зерносушарки до складу; демонтаж норії НЦ 100, конвеєра ТБ-65;демонтаж дерев'яної башти; демонтаж транспортера.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем в підтвердження здійснення даної господарської операції документи, а саме: акти виконаних робіт, акти, акти КБ-2 не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема неможливо встановити обсяг виконаних робіт, відповідальних осіб за здійснення даної господарської операції.

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про фактичне відбуття даних господарських операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відсутній фактичний рух активів та змін у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача у зв'язку з його господарською діяльністю з ФОП ОСОБА_8

З приводу висновків суду першої інстанції про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірся на загальну суму 291666,67 грн. у зв'язку із отриманням передоплати від ТОВ "СК-Агро", то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.1. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у червні 2007 року позивач отримав від ТОВ "СК-Агро" грошові кошти в оплату, зокрема, у розмірі 1750000 грн. із них податок на додану вартість у сумі - 291 666,67 грн.)

Згідно пп. 7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на дату надходження коштів - 12.06.2007 на банківський рахунок позивача, тобто здійснення покупцем попередньої оплати постачальнику послуг (товарів) у позивача виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість по зазначеній операції.

Що стосується висновків відповідача про порушення правил сплати податку з доходів фізичних осіб, а саме - неутримання та не перерахування в бюджет суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19586,70 грн. з виплачених доходів ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 за здійснення видів діяльності не зазначених в свідоцтві про сплату єдиного податку, то колегія суддів зазначає наступне.

На підставі пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Згідно із підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок

від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до положень пп. 9.12.1 та 9.12.2 п. 9.12. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, які сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункті, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_10, яким були надані позивачу послуги з ремонту автоматики дозаторів вагових; ремонту філонера аспірації млина; монтажу пневматики привалу; ревізії та ремонту датчиків рівня привалу, ревізії електрообладнання привалу наладки автоматики привалу ремонт та наладки газової автоматики; ремонт автоматики сушили; ремонту газової автоматики сушилки ДСМ; ремонту газової автоматики котельні, ревізії електрообладнання млина; ревізії електрообладнання млина впровадження АСУ млина на загальну суму 129138 грн.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_11, яким були надані позивачу послуги семінар - тренінг за програмою "Проект підвищення компетенції керівника вищого ланцюга керівництва" на суму 1200 грн.

Відповідачем в своїй апеляційній скарзі зазначається про те, що оскільки ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 надані послуги, які не зазначені у свідоцтвах про сплату єдиного податку, то позивач є податковим агентом та повинен був утримати та перерахувати із сум, отриманого доходу перерахувати податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з даним доводами апеляційної скарги відповідача з наступних підстав.

Згідно із абз. 3 п. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 зазначеного Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Згідно до пп.4.3.25 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» отримані доходи від діяльності, за яку підприємець сплачує єдиний податок, податком з доходів фізичних осіб не обкладається.

Відповідно до пп.9.12.1. п.9.1 ст.9 наведеного вище Закону доходи підприємців у межах їх підприємницької діяльності оподатковуються за спеціальним законодавством - Указом Президента України «про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Якщо фізичною особою отримані доходи від діяльності не зазначеною у Свідоцтві платника єдиного податку, то такі доходи не мають зв'язку з підприємницькою діяльністю та вважаються іншими доходами.

На підставі пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 згаданого вище Закону такі доходи оподатковуються за загальними правилами. Встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачу податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 19586,70 грн. є безпідставним.

Щодо питання розміру штрафних (фінансових) санкцій, застосованих відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями, то колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги відповідача про безпідставність часткового скасування оскаржуваних рішень з наступних підстав.

Згідно пп. »б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" встановлено , що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі із пп. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 вказаного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У відповідності до пп. 17.1.6. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному КК України.

Статтею 212 КК України зазначено, що під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порядок застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначений пп. 6.1.6 п. 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 (чинного на момент нарахування штрафних (фінансових) санкцій), згідно якого цей штраф застосовується у разі, якщо загальна сума у такий спосіб донарахованого податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу) за актом перевірки (сукупно із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює або перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Згідно п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень п. 22.4 цієї статті).

З урахуванням приписів п.22.4 ст.22 наведеного вище Закону розмір податкової соціальної пільги у 2008 році складав 50 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону.

На підставі пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 зазначеного Закону розмір податкової соціальної пільги, встановленої цим підпунктом, дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

У відповідності до ст. 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати становив - 515 гривень на місяць.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що порівнявши обчислений великий розмір /772500 грн./ з сумою донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 1117510,85 грн., суд приходить до висновку про правильність застосування відповідачем правил Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про те, що сума основного платежу, визначеному відповідачем по наведеному податковому повідомленню-рішенню склала більше 600 000 грн., то штрафні санкція визначена з дотриманням норм, встановлених пп.17.1.3 та пп.17.1.6 ст.17 згаданого вище Закону, та правильності нарахування суми донарахованого позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі - 745344,39 грн.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судове рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: Законів України «Про податок на додану вартість»; «Про оподаткування прибутку підприємств»; Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову, та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню, а апеляційна скарга позивача залишенню - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Гадяцький елеватор" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-1670/7004/12 в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-1670/7004/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_12Судді ОСОБА_13 ОСОБА_14

Повний текст постанови виготовлений 19.04.2013 р.