Рішення № 31117154, 08.05.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-2272/13

(№760/4849/13-ц)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Оксюти Т.Г.,

при секретарі - Ляш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, Державного підприємства «Українське агентство авторських і суміжних прав» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, Державного підприємства «Українське агентство авторських і суміжних прав» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно останніх уточнень позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби інтелектуальної власності України №160 к від 08.02.2013 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Українське агентство авторських і суміжних прав» з 08.02.2013 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 751,85 грн. в день, що станом на 08.05.2013 року складає 42855,45 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11.07.2012 року між Державною службою інтелектуальної власності України та ним укладено контракт про його призначення на посаду директора Державного підприємства «Українське агентство авторських і суміжних прав» на термін з 11.07.2012 року по 11.07.2014 року.

Наказом Державної служби інтелектуальної власності України №160 к від 08.02.2013 року позивача було звільнено з посади директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», у зв'язку з порушенням умов контракту, з підстав, передбачених п.8 ст.36 КЗпП України з 08.02.2013 року.

Вважає, що при його звільненні були допущені численні порушення трудового законодавства, зокрема порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, не отримано погодження Голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Крім того, були відсутні підстави для звільнення, оскільки акт перевірки діяльності Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» від 08.02.2013 року, який став підставою для звільнення, жодним чином не свідчить про неналежне виконання ним обов'язків директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» та не може бути підставою для його звільнення згідно п.п. 5.3.1, 5.3.5, 5.3.19 контракту.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що у зв'язку з численними зверненнями юридичних осіб незадоволених роботою Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», наказом від 17.01.2013 року №118-Н, була створена робоча група для перевірки діяльності підприємства, керівником якого був позивач.

За результатами здійсненої перевірки був складений та підписаний акт перевірки окремих питань діяльності Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» від 08.02.2013 року, згідно якого було встановлено три підстави для припинення контракту, а саме: невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом (п.п. 5.3.1 контракту); розкриття третім особам інформації з обмеженим доступом, що полягає в тому, що відповідно до авторських договорів між авторами і підприємством, відсутня згода авторів на передачу та обробку персональних даних третім особам, а позивач передав ці дані ТОВ «Софт Лабораторія»; порушення вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права», а саме: п. «в» ч. 1 ст. 49 Закону.

Отже, у Державної служби інтелектуальної власності України були три вищенаведені підстави для припинення (розірвання) контракту з позивачем передбачені п. 5.2 контракту, а тому його звільнення є законним.

Крім того, доводи позивача про те, що він був звільнений під час тимчасової непрацездатності, не можуть бути також підставою для скасування наказу №160 к від 08.02.2013 року, оскільки це не суперечить умовам контракту.

Оскільки звільнення позивача було законним, позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що у зв'язку з численними скаргами на діяльність службових осіб підприємства, наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 17.01.2013 року №118-Н була створена робоча група для перевірки діяльності службової діяльності позивача на посаді директора підприємства, в ході якої буди встановлені порушення, що і стали причиною для звільнення позивача.

Крім того, актом ревізії також було встановлено неналежне виконання своїх службових обов'язків позивачем потягло за собою завдання збитків підприємству в сумі 9666,84 грн.

На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.07.2012 року між Державною службою інтелектуальної власності України та позивачем ОСОБА_1 було укладено контракт про призначення позивача на посаду директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» на термін з 11.07.2012 року по 11.07.2014 року.

16.07.2012 року між Державною службою інтелектуальної власності України та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до контракту з директором Державного підприємства «Українське агентство авторських і суміжних прав» від 11.07.2012 року, якою були внесені зміни в деякі умови контракту.

Наказом Державної служби інтелектуальної власності України №160 к від 08.02.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» у зв'язку з порушенням умов контракту, з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України з 08.02.2013 року.

Згідно наказу №160 к від 08.02.2013 року підставою звільнення є акт перевірки від 08.02.2013 року, пункти 5.3.1, 5.3.5, 5.3.19 контракту.

Оцінюючи наявність підстав для звільнення позивача згідно п. 8 ст. 36 Кодексу законів про працю України суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера його застосування визначається законами України.

Контракт може укладатися з працівником лише за умови, що він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.

Відповідно до п. 4 ст. 6, ст. 9 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», яким затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, наймання на роботу керівника такого підприємства здійснюється шляхом укладання (переукладання) контракту.

Відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України трудовий договір, укладений на визначений строк, припиняється з підстав, передбачених контрактом.

Розділом IV Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» встановлено, що контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

Як самим контрактом, так і діючим трудовим законодавством передбачено, що на осіб, працюючих на умовах контракту, розповсюджується законодавство про працю. Додатково до підстав звільнення, передбачених трудовим законодавством, для осіб, працюючих на умовах контракту, передбачені додаткові підстави для звільнення, передбачені самим контрактом.

При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, звільнення провадиться згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Як встановлено вище, позивача було звільнено згідно п.8 ст. 36 КЗпП України на підставах, передбачених пп. 5.3.1, 5.3.5, 5.3.19 контракту.

Згідно п. 5.3.1 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Державної служби, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом.

Згідно п. 1.1 контракту керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Державна служба зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника.

Крім того, права та обов'язки керівника передбачені також розділом 2 вказаного контракту.

Згідно п. 2.1 цього ж контракту керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом.

Слід зазначити, що в акті перевірки 08.02.2013 року не визначено які саме обов'язки було систематично не виконано позивачем та в чому полягає систематичність невиконання позивачем своїх обов'язків.

Так, з акту перевірки від 08.02.2013 року вбачається, що в результаті проведеного аналізу показників фінансової діяльності Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» за 2010-2011 роки та 9 місяців 2012 року визначено збитковість підприємства.

На думку відповідачів цей факт свідчить про невжиття зі сторони керівництва Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» належних заходів щодо підвищення ефективності розподілу авторських винагороди.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідачів, оскільки позивач ОСОБА_1 призначений директором Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» на підставі контракту від 11.07.2012 року.

В той же час, діяльність підприємства є збитковою ще з 2010 року, як зазначено в самому акті перевірки від 08.02.2013 року та не заперечувалось представниками відповідачів в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, вказані обставини не можуть свідчити про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків.

З цих же підстав є необґрунтованими твердження представника Державної служби інтелектуальної власності України, що саме невиконання службових обов'язків позивачем потягло за собою негативні наслідки фінансово-господарської діяльності підприємства у вигляді збитків.

Крім того, перевіркою було встановлено, що існуючий на підприємстві механізм розподілу роялті, утримання комісійної винагороди та надання звітності авторам та правовласникам є непрозорим, створює умови щодо приховування частини роялті від суб'єктів авторського права та не забезпечує завдань Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», що на думку відповідачів також свідчить про неналежне виконання позивачем обов'язків.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що облік і розподіл авторської винагороди здійснюється на Державному підприємстві «Українське агентство з авторських і суміжних прав» з використання Автоматизованої інформаційної системи «Гонорар», запровадженої ще в 2010 році.

З метою перевірки ефективності функціонування АІС «Гонорар» за ініціативою позивача ОСОБА_1, під час виконання ним обов'язків директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», було укладено 01.07.2012 року договір №04/12 з ТОВ «Техноідея» на виконання робіт по проведенню комплексного аналізу АІС «Гонорар».

За результатами отриманого негативного висновку про роботу АІС «Гонорар» Державним підприємством «Українське агентство з авторських і суміжних прав» були направлені відповідні звернення до Державної служби інтелектуальної власності України, а також претензії до розробника системи ТОВ «Софт Лабораторія».

Слід звернути увагу на те, що ініціатива відносно перевірки ефективності функціонування АІС «Гонорар» з метою налагодження обліку та розподілу авторської винагороди надходила саме від позивача.

З викладеного вище вбачається, що позивачем ОСОБА_1 вживались заходи щодо оптимізації виконання Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» функцій нарахування, розподілу та виплати авторської винагороди, в тому числі в частині використання програмних засобів.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими твердження Державної служби інтелектуальної власності України, що такі заходи носили формальний характер.

Окрім того, Додатковою угодою від 16.07.2012 року до п.5.3.1 контракту були внесені зміни, а саме пункт 5.3.1 контракту викладено в наступній редакції: «Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Державної служби, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом, якщо факти систематичного невиконання обов'язків зафіксовано в установленому законом порядку та до Керівника попередньо застосовані заходи дисциплінарного стягнення з дотриманням відповідної процедури».

Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлений ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно п.22. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В порушення ст.149 КЗпП України Державною службою інтелектуальної власності України не витребувано від ОСОБА_1 письмових пояснень, акт перевірки від 08.03.2013 року надано для ознайомлення адвокату позивача лише 22.03.2013 року.

Також, Державною службою інтелектуальної власності України при звільненні позивача не надано оцінку наявності заподіяної шкоди діями позивача, не враховано його попередню роботу.

До позивача попередньо не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, що з урахуванням п. 2 додаткової угоди до контракту не дає підстав для звільнення за п. 5.3.1 контракту.

Щодо доводів відповідачів відносно розкриття позивачем третім особам інформації з обмеженим доступам слід зазначити наступне.

Відповідно до п.5.3.5 контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Державної служби, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, у разі розкриття третім особам інформації Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», що має обмежений доступ (конфіденційна інформація) без попереднього погодження з Державною службою.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Актом перевірки від 08.02.2013 року встановлено, що існуючий на підприємстві механізм розподілу роялті порушує умови договорів з авторами та правовласниками в частині передачі інформації з обмеженим доступом третім особам, оскільки доступ до АІС «Гонорар» мають співробітники підприємства та ТОВ «Софт Лабораторія», яка її обслуговує, що є порушенням Закону України «Про захист персональних даних».

Аналізуючи п. 5.3.5 контракту суд приходить до висновку, що в даному випадку йдеться саме про інформацію щодо Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», доступ до якої було обмежено підприємством.

При цьому суду не надано визначення переліку та обсягу інформації, доступ до якої було обмежено в установленому порядку Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав».

Що стосується посилань відповідачів на порушення позивачем Закону України «Про захист персональних даних», то слід зазначити, що згідно ст.10 зазначеного Закону дозволяється використання персональних даних працівниками суб'єктів відносин, пов'язаних з персональними даними, відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків. Ці працівники зобов'язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків.

В даному випадку доступ до АІС «Гонорар» співробітників підприємства та ТОВ «Софт Лабораторія», яка її обслуговує, підпадає під дію ст.10 Закону України «Про захист персональних даних».

Суд також звертає увагу, що розкриття третім особам інформації Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», що має обмежений доступ (конфіденційна інформація) є підставою для звільнення, якщо таке розкриття здійснене без погодження з Державною службою. В той же час про функціонування на Державному підприємстві «Українське агентство з авторських і суміжних прав» АІС «Гонорар» Державній службі інтелектуальної власності було відомо.

Крім того, як вбачається з розділу 6 типового договору на управління майновими авторськими правами автора, що розміщений на офіційному сайті Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», врегульоване питання використання персональної інформації про авторів, зокрема, передбачено надання авторами згоди на обробку їх персональних даних.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що звільнення позивача з посиланням на п. 5.3.5 контракту може бути лише за доведеності факту поширення третім особам інформації Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», що має обмежений доступ та наявності вини позивача.

З наданих відповідачами документів суд не вбачає факту поширення позивачем третім особам інформації Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», що має обмежений доступ.

Таким чином, посилання в наказі як підставу звільнення на п. 5.3.19 контракту є безпідставним, оскільки п. 9 Додаткової угоди від 16.07.2012 року п.5.3.19 контракту взагалі виключено.

Суд також не приймає до уваги посилання Державної служби інтелектуальної власності України на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» за період з 01.01.2010 року по 01.12.2012 року, складеного Державною фінансовою інспекцією України в м. Києві за №031-30/636 від 20.03.2013 року в обґрунтування підстав звільнення, оскільки позивач звільнений 08.02.2013 року, тоді як акт ревізії складений 20.03.2013 року, а тому безумовно не міг бути підставою для звільнення позивача.

З цих же підстав не заслуговують на увагу посилання відповідача на порушення позивачем п. «в» частини 1 ст.49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки в акті перевірки діяльності Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» від 08.02.2013 року не вказано на порушення даної норми.

Окрім того, згідно п. 1 додаткової угоди п. 2.8.3 контракту викладено в наступній редакції: «Державна служба звільняє керівника у разі закінчення контракту, достроково за обґрунтованою заявою керівника, у випадку порушень законодавства та умов контракту, з підстав, передбачених п.5.3 контракту. Державна служба має право звільнити керівника достроково лише за умови попереднього погодження такого звільнення з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України».

В судовому засіданні представником Державної служби інтелектуальної власності України не було надано доказів отримання попереднього погодження на звільнення позивача з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, а тому суд вважає, що дана умова контракту Державною службою інтелектуальної власності України не була дотримана при звільненні позивача.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації.

При укладанні контракту з позивачем Головою Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації було надано погодження на призначення його на посаду.

Згідно листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 01.03.2013 року №109/07/09-1416 документів стосовно погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» не надходило та як пояснила представник Державної служби інтелектуальної власності України такого погодження взагалі не було.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, звільнення позивача є незаконним також і в зв'язку з відсутністю погодження Голови Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

За викладених обставин, суд приходить до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» та необхідність поновлення його на роботі з 08.02.2013 року.

При цьому суд критично оцінює посилання позивача, що наказ №160 к від 08.02.2013 року про звільнення видано під час його тимчасової непрацездатності, що суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідно до вимог ч. 3 cт. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійно підставою припинення трудового договору, положення щодо неможливості звільнення в період тимчасової непрацездатності на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної, підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче-оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно довідки Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» від 07.02.2013 року №05-02/668-1 заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи становить: за грудень 2012 року - 12192,94 грн., за січень 2013 року - 19385,02 грн.

Отже середньомісячна заробітна плата позивача становить 15788,98 грн.

При цьому середньомісячна кількість робочих днів у розрахунковому періоді становить (грудень 2012 року - 21 день, січень 2013 року - 21 день) 21 день.

Таким чином, середньоденна заробітна плата за розрахунковий період становить (15788,98/21) - 751,85 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 751,85 грн. в день станом на 08.05.2013 року включно складає 42855,45 грн.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі статті 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах місячного розміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з Державної служби інтелектуальної власності України на користь держави судового збору в сумі 114,70 грн. (за позовні вимоги немайнового характеру), відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» та з Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав судового збору в сумі 428,55 грн. (за позовні вимоги майнового характеру), відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9, Законом України «Про управління об'єктами державної власності», Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про інформацію», ст.ст. 2, 36, 40, 148, 149, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 208-209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, Державного підприємства «Українське агентство авторських і суміжних прав» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби інтелектуальної власності України №160 к від 08.02.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав».

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на посаді директора Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» з 08.02.2013 року.

Стягнути з Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», код ЄДРПОУ 31025266, місцезнаходження якого за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41-А, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 02099 АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42855,45 грн.

Стягнути з Державної служби інтелектуальної власності України, код ЄДРПОУ 37552556, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 45 на користь держави судовий збір в сумі 114,70 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Стягнути з Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав», код ЄДРПОУ 31025266, місцезнаходження якого за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41-А, на користь держави судовий збір в сумі 428,55 грн., відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць на підставі ст. 367 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня наступного після його проголошення.

Суддя: