Ухвала суду № 31116206, 13.05.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/744/5147/13 Головуючий в 1 інстанції Приходченко О.С. Категорія 46 Доповідач Козлов С.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі: Савчук Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Управління-служба у справах дітей Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди батька.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.

Як правильно встановлено судом, сторони є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно довідки від 30 листопада 2011 року перебуває на обліку у алерголога з 2010 року та потребує суворої дієти і особливого догляду, але у добровільному порядку відповідач дозвіл на виїзд дитини за кордон не надає, тому позивачка звернулася до суду з позовом про надання дозволу на виїзд сина за кордон без згоди батька з посиланням на те, що вона має можливість займатися лікуванням дитини поза межами України - в Росії, де кращі фахівці та ліпші умови лікування, а у Німеччині, Італії, Ізраїлі живуть родичі та друзі, до яких вони можуть їздити на відпочинок.

Сттаттею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

На підставі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995 року виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку (п. 3). Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків (п. 4).

Таким чином, чинним законодавством не встановлені обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлюється певний порядок виїзду за кордон за згодою батьків або за наявності рішення суду при відсутності згоди одного з батьків.

Між тим, позивачкою в порушення вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України не було надано суду належних доказів на підтвердження необхідності перебування дитини за межами України саме до семирічного віку, не зазначено обґрунтувань щодо необхідності лікування дитини за кордоном і певної країни, до якої слід надати дозвіл на її виїзд, не надано довідок і направлень на лікування, не визначено період перебування дитини на лікуванні за кордоном, не наведено доказів щодо необхідності відвідування дитиною її родичів та друзів за кордоном, не надано запрошень та не зазначено період перебування дитини за кордоном на відпочинку. Крім того, на цей час між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з сином, у зв'язку з чим на розгляді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться відповідна цивільна справа.

За таких обставин, дійшовши правильно висновку про безпідставність заявлених позивачкою вимог, суд обґрунтовано на підставі ст. ст. 141, 155 СК України відмовив в їх задоволенні.

Наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи про незаконність рішення суду не ґрунтуються на матеріалах справи і вищеназваних нормах закону, фактично зводяться до їх одностороннього тлумачення лише на свою користь та до повторного обґрунтування заявлених нею позовних вимог, яким суд дав належну оцінку у сукупності з наданими сторонами і дослідженими в судовому засіданні доказами за своїм внутрішнім переконанням відповідно до ст. 212 ЦПК України, правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: