Рішення № 31115466, 26.04.2013, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________ Справа № 2-4729/11

Провадження № 2/520/1228/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

при секретарі Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, державного підприємства «ТВК»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, ДП «ТВК», в якому після неодноразових уточнень вказав в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та просив суд стягнути з ДП «ТВК» середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 617 702,82 грн., моральну шкоду 65 000 грн. та судові витрати.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2009 року він був поновлений на роботі на посаді директора державного підприємства «Південь».

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора державного підприємства «Південь» підлягало негайному виконанню.

Відповідачем вказане рішення було оскаржене до апеляційного суду Одеської області, який 03 грудня 2009 року залишив рішення Київського районного суду м. Одеси без змін.

Незважаючи на те, що рішення суду від 02.10.2009 року щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора державного підприємства «Південь» підлягало негайному виконанню та набрало законної сили, воно тривалий час не виконувалося відповідачем, у зв'язку із чим ОСОБА_2 звертався до Президента України, Премєр-Міністра України, Генерального Прокурора України, Голови Служби Безпеки України, Міністра юстиції України, Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва тощо.

Лише 20 травня 2010 року згідно наказу № 125 Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва ОСОБА_3 ОСОБА_2 був поновлений на посаді директора державного підприємства «Південь» з 21 травня 2010 року.

Позивач зазначає, що за вказаним наказом він мав приступити до виконання обовязків директора державного підприємства «Південь» з 21.05.2010 року, але для того, щоб фактично приступити до роботи він повинен був зявитись на робоче місце до ДП «Південь», видати наказ про те, що він приступає до виконання обовязків директора державного підприємства «Південь», а також надати до відділу кадрів свою трудову книжку для внесення запису по наказу про його поновлення на роботі.

Зазначені дії, які є необхідними для фактичного приступу до виконання обовязків директора, ОСОБА_2 не встиг виконати у звязку з тим, що наказом державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 126 від 21,05.2010 року ОСОБА_2 було знову звільнено з посади директора ДП «Південь».

Таким чином, ОСОБА_2 вказує, що він фактично не приступив до виконання своїх обовязків директора ДП «Південь», дана обставина не знайшла свого відображення у його трудовій книжці.

Окрім викладеного, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 08.02.2011 року, з Державного підприємства «Південь» на користь ОСОБА_2 було стягнуто з 03.10.2009 року по 20.05.2010 року оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 88 616 грн. 70 коп., та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 31.03.2011 року, ОСОБА_2 знову було поновлено на посаді директора державного підприємства «Південь», з державного підприємства «Південь» на користь ОСОБА_2 було стягнуто з 21.05.2010 року по 06 грудня 2010 року оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 77 058 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 20 жовтня 2010 року державне підприємство «Південь» одержало найменування державне підприємство «ТВК».

ОСОБА_2 зазначає, що на момент подачі позовної заяви рішення суду не виконане та його не поновлено на посаді директора державного підприємства «ТВК», тому він і досі перебуває у вимушеному прогулі, який підлягає оплаті.

ОСОБА_2 посилається на довідку про суму нарахованого заробітку з Управління ПФУ в Овідіопольському районі, відповідно до якої його середньомісячна заробітна плата становить 15 572,26 грн.( квітень - 11 340.00 грн. + травень - 19 804.53 грн. =31 144.53 грн. : 2 = 15 572.26 грн.). Середньоденна заробітна плата становить 741.54 грн. ( 31 144.53 грн. : 42 дні (квітень 22 робочих днів, травень - 20 робочих днів ) = 741.54 грн.

З 07 грудня 2010 року по 19 березня 2013 року кількість робочих днів за розрахунком позивача дорівнює 833 дням.

Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 617 702,82 грн. (741.54 х 833 = 617 702,82 грн.), яку ОСОБА_2 просить стягнути з ДП «ТВК».

Крім матеріальної шкоди позивач стверджує, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 65 000 грн.

З посиланням на ст. 232, 236, 238 КЗпП України ОСОБА_2 просить суд задовольнити його позов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в судове засідання не з'явились, сповіщені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення їм судових повісток (а.с. 221-224).

Представники відповідача ДП «ТВК» про час та місце судового засідання 26.04.2013 року повідомлені належним чином, про що свідчать їх підписи на довідковому листі (а.с. 220), у судове засідання 26.04.2013 року не зявилися, але саме 26.04.2013року надали до канцелярії суду заяви, в яких просили розгляд справи відкласти, а також призначити у справі судову бухгалтерську експертизу.

Судом було відмовлено у задоволенні вказаних заяв, неявку представників ДП «ТВК» у дане судове засідання було визнано неповажною.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається, з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито ще 10.06.2011 року, провадження двічі зупинялося за заявами ДП «ТВК», справа направлялася до апеляційного суду Одеської області за апеляційною скаргою ДП «ТВК», а тому суд був позбавлений процесуальної можливості ще раз відкладати розгляд справи.

Неприбуття у судове засідання належним чином повідомлених представників відповідача розцінюється судом як зловживання процесуальними правами із наміром затягування розгляду справи, з урахуванням того, що граничний строк розгляду справи вже сплинув.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представництво юридичних осіб здійснюють їх органи управління, які можуть доручити ведення справ у суді іншим особам. Навіть у разі одночасної зайнятості двох представників ДП «ТВК», суд вважає, що у судове засідання мав можливість з'явитися безпосередньо керуючий санацією як керівник цієї юридичної особи.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 157 ЦПК України та п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяв представників відповідача про відкладення розгляду справи та розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом було відмовлено і у задоволенні заяви про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи через її недоцільність, а також з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 133 ЦПК України призначення експертизи є одним зі способів забезпечення судом доказів.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Отже, наведені імперативні законодавчі приписи зобовязують сторін подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

На час подання суду заяви про призначення експертизи суд вже перейшов до розгляду справи по суті, а представником відповідача не наведено жодного мотиву на пояснення того, чому ця заява не була подана своєчасно.

Викладені обставини також свідчать на користь висновку суду про зловживання процесуальними правами представниками ДП «ТВК» із наміром затягування розгляду справи.

Будучи присутніми в інших судових засіданнях, представники ДП «ТВК» заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові пояснення, в яких вказували, що позивачем здійснено невірний розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, на відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, на відсутність вини ДП «ТВК» в тому, що ОСОБА_2 не поновлено на посаді директора, зазначали, що ДП «ТВК» є неналежним відповідачем.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, наказом Міністра оборони України від 30.07.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з посади директора ДП «Південь».

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2009 року ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді директора ДП «Південь» та стягнуто з відповідача - ДП «Південь» 136777,56 грн. оплату за час вимушеного прогулу та судові витрати (а.с. 4-5).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора державного підприємства «Південь» підлягало негайному виконанню.

Відповідачем вказане рішення було оскаржене до апеляційного суду Одеської області, який 03 грудня 2009 року залишив рішення Київського районного суду м. Одеси без змін (а.с. 6-9).

Незважаючи на те, що рішення суду від 02.10.2009 року щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора державного підприємства «Південь» підлягало негайному виконанню та набрало законної сили, воно тривалий час не виконувалося відповідачем, у зв'язку із чим ОСОБА_2 звертався зі скаргами до Президента України, Премєр-Міністра України, Генерального Прокурора України, Голови Служби Безпеки України, Міністра юстиції України, Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (а.с. 10-21).

Лише 20 травня 2010 року згідно наказу № 125 Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва ОСОБА_3 ОСОБА_2 був поновлений на посаді директора державного підприємства «Південь» з 21 травня 2010 року (а.с. 22).

За вказаним наказом ОСОБА_2 мав приступити до виконання обовязків директора державного підприємства «Південь» з 21.05.2010 року, але для того, щоб фактично приступити до роботи він повинен був зявитись на робоче місце до ДП «Південь», видати наказ про те, що він приступає до виконання обовязків директора державного підприємства «Південь», а також надати до відділу кадрів свою трудову книжку для внесення запису по наказу про його поновлення на роботі.

Зазначені дії, які є необхідними для фактичного початку виконання обовязків директора, ОСОБА_2 не встиг виконати у звязку з тим, що наказом державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 126 від 21.05.2010 року ОСОБА_2 було знову звільнено з посади директора ДП «Південь».

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично не приступив до виконання своїх обовязків директора ДП «Південь», дана обставина не знайшла свого відображення у його трудовій книжці.

Судом також встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2010 року (а.с. 23-24), яке було змінено рішенням апеляційного суду Одеської області в частині визначення розміру моральної шкоди від 08.02.2011 року (а.с. 25-26), з ДП «Південь» на користь ОСОБА_2 було стягнуто з 03.10.2009 року по 20.05.2010 року оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 88 616 грн. 70 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року (а.с. 27-28), яке було змінено рішенням апеляційного суду Одеської області в частині розміру моральної шкоди від 31.03.2011 року (а.с. 29-31), ОСОБА_2 знову було поновлено на посаді директора державного підприємства «Південь», з державного підприємства «Південь» на користь ОСОБА_2 було стягнуто з 21.05.2010 року по 06 грудня 2010 року оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 77 058 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 20 жовтня 2010 року державне підприємство «Південь» змінило найменування на державне підприємство «ТВК» (а.с. 33-34, 283).

З метою примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «ТВК» було відкрито виконавче провадження (а.с. 237, 241, 279-280), за невиконання судового рішення на Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва накладався штраф (а.с. 244), ОСОБА_2 звертався з позовом до суду про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною (а.с. 251), а також з численними скаргами з приводу невиконання судового рішення (а.с. 253-271, 294-305).

У судовому засіданні встановлено, що на момент подачі позовної заяви як і на момент ухвалення рішення у даній справі рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2010 року не виконане у повному обсязі - ОСОБА_2 не поновлено на посаді директора державного підприємства «ТВК», тому він і досі перебуває у вимушеному прогулі, який на переконання суду підлягає повній оплаті.

У судовому засіданні 26.04.2013 року судом було оглянуто матеріали цивільної справи № 2-5085/09, у якій було прийняте рішення від 02 жовтня 2009 року про первісне поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнуто з ДП «Південь» 136777,56 грн. оплату за час вимушеного прогулу.

У матеріалах цієї справа наявна бухгалтерська довідка (без номеру та дати складання), що була надана суду відповідачем ДП «Південь» щодо розміру середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 (а.с. 232). У довідці середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 визначена у сумі 385,29 грн.

Виходячи саме з цього розрахунку, судами, які в подальшому розглядали справи за позовом ОСОБА_2, визначався розмір оплати за час його вимушеного прогулу.

Проте, судом встановлено, що відомості, зазначені у цій довідці, не відповідають дійсності.

Відповідно до інформації про суму нарахованого заробітку з Управління ПФУ в Овідіопольському районі, судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 становить 15 572,26 грн. ( квітень 2008 року - 11 340.00 грн. + травень 2008 року - 19 804.53 грн. =31 144.53 грн. : 2 = 15 572.26 грн.). Середньоденна заробітна плата становить 741.54 грн. ( 31 144.53 грн. : 42 дні (квітень 22 робочих днів, травень - 20 робочих днів ) = 741,54 грн. (а.с. 32).

Представники ДП «ТВК» заперечували проти визначення середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 у такому розмірі та також надали суду відомості з Управління ПФУ в Овідіопольському районі про суму нарахованого заробітку ОСОБА_2 за 2008 рік (а.с. 93, 124), з яких вбачається інший та значно менший розмір заробітку позивача.

У судовому засіданні представники ДП «ТВК» пояснили суду таку невідповідність тим, що після звільнення ОСОБА_2 ДП «ТВК» надіслало до Управління ПФУ в Овідіопольському районі "відкореговані" відомості щодо розміру його заробітної плати.

З цього приводу Київським районним судом м. Одеси розглядалася цивільна справа № 1512/2-2574/11 за позовом ДП «ТВК» до ОСОБА_2 про встановлення факту невідповідності фактичних виплат умовам контракту, встановлення факту рахункової помилки при нарахуванні матеріального забезпечення, стягнення грошових коштів у зв'язку із рахунковою помилкою (а.с. 91).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року (а.с. 138), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2012 року (а.с. 102-105) у задоволенні позову ДП «ТВК» відмовлено повністю.

Факт невідповідності та помилкового розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 у сумі 385,29 грн. був встановлений у рішенні апеляційного суду Одеської області від 08.02.2011 року (а.с. 25 на звороті).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи преюдиціальне значення вказаних вище рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2012 року, ухвали апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2011 року, суд при здійсненні розрахунку середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 враховує інформацію про суму нарахованого заробітку з Управління ПФУ в Овідіопольському районі (а.с. 32) до здійснення управлінням "коригування" на підставі уточнених відомостей ДП «ТВК».

З 07 грудня 2010 року по 19 березня 2013 року кількість робочих днів становить 573, а не 833 як помилково зазначено позивачем у позові.

Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 424902,42 грн. (741.54 х 573), яка підлягає стягненню з ДП «ТВК».

Ст.236 КЗпП України наголошує, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 1167 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода. Позивач перенес моральні страждання, що позбавило його нормальних життєвих звязків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази та розяснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав у звязку з порушенням його трудових прав з боку відповідача, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на його користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто з відповідача 1000 грн.

Заперечення ДП «ТВК» щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, відсутності вини ДП «ТВК» в тому, що ОСОБА_2 не поновлено на посаді директора, що ДП «ТВК» є неналежним відповідачем - відхиляються судом як безпідставні та необгрунтовані.

Ці питання та доводи вже тричі досліджувалися апеляційним судом Одеської області при розгляді апеляційних скарг ДП «ТВК» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2009 року, від 13 жовтня 2010 року, від 06 грудня 2010 року та були визнані неспроможними.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, він стягується з ДП «ТВК» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 88, 212 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «ТВК» (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) на користь ОСОБА_2 (65015. м. Одеса, вул. Авдєєва Чорноморського, 94, код НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 424902 (чотириста двадцять чотири тисячі девятсот дві) грн. 42 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з державного підприємства «ТВК» (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 24971375) на користь держави Україна судовий збір у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Петренко В. С.