Рішення № 31115404, 15.04.2013, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 1509/1252/12

Провадження № 2/499/113/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"15" квітня 2013 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного процесу секретаря судового засідання Моторко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи: Іванівський районний сектор Головного управління державної еміграційної служби в Одеській області, за участю служби у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод у користуванні належної на праві особистої приватної власності квартири шляхом зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

13.09.2012 ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою в якій просила усунути перешкоди у користуванні належної дитині на праві особистої приватної власності квартири № 7 в будинку №4 «А» по вул. Перемоги в смт. Радісне Іванівського району Одеської області (далі квартира), шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 та її не повнолітньої доньки ОСОБА_4 Позивач зазначає, що з належної ОСОБА_2 квартири відповідачі в добровільному порядку не бажають знімається з реєстраційного обліку.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовну заяву.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наявністю права у відповідачів на користування квартирою, так як у 2006 році зі згоди ОСОБА_5 вселились у вказану квартиру, були зареєстровані та продовжують бути зареєстровані у квартирі.

Представник Іванівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в судове засідання не з'явився проте надав до суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність.

Представник служби у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області вважала за можливе задовольнити позовну заяву, зазначивши, що питання можливості реєстрації місця проживання ОСОБА_3 та її не повнолітньої доньки ОСОБА_4 за іншою адресою службою не перевірялось, такі відомості надати суду не може.

Встановивши наступні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Позивач пояснила, що з 16.04.2003 шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано, після чого вона з донькою в квартирі не проживала, приїжджала тільки для вирішення питання щодо зняття з реєстраційного обліку доньки, та в подальшому після смерті колишнього чоловіка, так як було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом її донькою. ОСОБА_5 надав дозвіл на здійснення реєстрації відповідачів в квартирі. Вона та донька зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_5 в квартирі змінені замки родичами померлого. Особисто їй не відомо про наявність у відповідача особистого житла за яким може бути проведена реєстрація, та про не бажання відповідачем знятись з реєстраційного обліку.

Відповідач пояснила, що з 2002 року проживала з донькою в квартирі однією сімю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та вела з ним спільне господарство. З 06.10.2006 вона та донька зареєстровані в квартирі. Після того, як вона почала працювати в ОСОБА_6 та в звязку з чим приїжджала до квартири через кожні 3 дні, донька з 2009 року тимчасово почала проживати у її батьків для забезпечення належного навчання. Після смерті ОСОБА_5, його тітка ОСОБА_7 змінила замки в вхідних дверях квартири в результаті чого вона не мала можливості в подальшому проживати в квартирі. Проводила оплату комунальних платежів до зміни замків, квитанції щодо цієї оплати залишились в квартирі.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що проживає в м. Миколаїв та приїжджала до племінника ОСОБА_5, який після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 почав проживати однією сімєю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Після смерті племінника змінила замки в вхідних дверях квартири. Відповідача, яка працювала в м. Одесі в квартирі не бачила.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 2000 року постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. Приблизно біля 6 років знає відповідача, яка проживає в квартирі. Їй не було відомо конкретних осіб зареєстрованих в квартирі. Відповідач працювала в місті ОСОБА_6 та приїжджала до зазначеної квартири лише після роботи. Не знає хто здійснював оплату за комунальні послуги. Після смерті ОСОБА_5 замки в вхідних дверях квартири були змінені.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що проживає в квартирі № 10 в будинку №4 «А» по вул. Перемоги в смт. Радісне Іванівського району Одеської області. Відповідач та її донька почали проживати в квартирі після припинення шлюбних відносин ОСОБА_5 з позивачем. Так як, працювала паспортисткою, тому їй відомо, що ОСОБА_5 оформив відповідні документи на здійснення реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі. Оплату комунальних платежів до смерті ОСОБА_5 проводила відповідач. Після смерті ОСОБА_5 відповідач вивозила з квартири речі, які саме вона не знає. Замки в вхідних дверях квартири були змінені, в ключі находились у неї про що відповідач не знала. З вересня 2012 року в квартирі по найму проживають невідомі їй особи.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає в квартирі № 3 в будинку №4 «А» по вул. Перемоги в смт. Радісне Іванівського району Одеської області. Приблизно з 2002 року знайома з відповідачем, з моменту коли відповідач почала проживати у квартирі. В квартирі проводились ремонтні роботи з моменту заселення відповідача до квартири. Здійснення реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі проводилось за згодою ОСОБА_5 Відповідач забезпечувала проживання сімї, оскільки ОСОБА_5 втратив роботу, почав зловживати спиртними напоями. Відповідач вимушена була направити доньку до місця проживання батьків, так як почала працювати в м. Одесі, а також в звязку зі зловживанням ОСОБА_5 спиртними напоями. Відповідач проводила оплату комунальних платежів до смерті ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_5 відповідач вивозила з квартири речі дбаючи за їх збереження, так як тітка померлого мала намір в подальшому не допускати відповідача до квартири. ОСОБА_7 також вивозила речі з квартири. Відповідач намагалась потрапити до квартири, однак зясувавши, що замки в вхідних дверях квартири були змінені залишилась на ніч у неї в квартирі. Відповідач мала намір на подальше проживання в квартирі. На теперішній час в квартирі по найму проживають невідомі їй особи.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. Знайома з відповідачем приблизно 5 років, яка біля 9 років проживала в квартирі. В квартирі проводились ремонтні роботи з моменту заселення відповідача до квартири. Відповідач вимушена була направити доньку до місця проживання батьків, так як почала працювати в м. Одесі. Відповідач проводила оплату комунальних платежів до смерті ОСОБА_5 Відповідач залишилась на ніч у неї в квартирі після зміни в вхідних дверях квартири замків. Відповідач мала намір на подальше проживання в квартирі. На теперішній час в квартирі по найму проживають невідомі їй особи.

З свідоцтва про народження серії І-ЖД № 278921 вбачається, що ОСОБА_2 народилася 14 березня 1999 року, про що в книзі записів актів громадського стану про народження 16.04.1999 було зроблено відповідний актовий запис за №12, де батьком дитини записаний ОСОБА_5, матерю позивач ОСОБА_11 ( а.с. 6).

З ксерокопії паспорту позивача, свідоцтва про народження та домової книги для прописки громадян, проживаючих в квартирі, вбачається, що позивач знята з реєстраційного обліку по квартирі 11.05.2006, а її дочка 22.10.2008 та перебувають на реєстраційному обліку місця проживання в м. Одесі ( а.с. 4, 6, 21).

За домовою книгою наданою відповідачем, вбачається, що відповідачі з 06.10.2006 зареєстровані у квартирі та з реєстраційного обліку не знімались ( а.с. 21).

05.07.2012 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого після смерті 07.11.2011 батька ОСОБА_5, його малолітня дочка ОСОБА_2 отримала належну на праві власності померлому квартиру ( а.с. 7-9).

Згідно акту комісії складеного 08.10.2012 ОСОБА_4, ОСОБА_3 не проживають в квартирі з 2009, 2011 років відповідно. При цьому зазначений акт не містить даних з яких відомостей комісія встановила такі обставини у 2012 році ( а.с. 44).

Довідка від 08.10.2012 свідчить, що ОСОБА_4 вибула 07.09.2009 для навчання до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Миколаївка Ширяївського району Одеської області ( а.с. 45).

З ксерокопій квитанцій про оплату комунальних платежів вбачається, що позивач в інтересах своє доньки проводила оплату починаючи з серпня 2012 року ( а.с. 49-56).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області від 21.12.2012 № 1014/В, служба вважає можливим зняття з реєстраційного обліку з квартири неповнолітньої ОСОБА_12 ( а.с. 71).

За актом обстеження житлових умов проживання сімї ОСОБА_13 складеного 30.10.2012 комісія зазначила склад сімї до якого включена онука ОСОБА_4 ( а.с. 77).

З суті позовної заяви, пояснень позивача вбачається, що порушене право її доньки може бути захищене шляхом усунення перешкоди у користуванні квартири та з зняттям з реєстраційного обліку відповідачів.

Позивач та його представник виходили з того, що передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права може бути реалізований шляхом зняття особи з реєстраційного обліку. Такий спосіб передбачений ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.

Однак передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права не може бути реалізований через ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", оскільки зазначена правова норма містить виключний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, а саме: заява особи, запит органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтво про смерть, тому заявлені на підставі ст. 391 ЦК України позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку не є належним способом реалізації права щодо користування квартирою, що є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання про застосування судом норм матеріального права, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до наступних норм житлового та цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

З наведеної норми ст.156 ЖК УРСР вбачається, що в ній здійснюються відсилання до положень ЖК УРСР, які регламентують питання найму жилих приміщень, тому суд застосовує й норми цих положень.

Частинами 2, 3 ст.64 ЖК УРСР передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Зі ст.160 ЖК УРСР вбачається, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

З ч.1, 2 ст. 405 ЦК України вбачається, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В п.9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», пленум розяснив, що вирішуючи питання про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість їх проживання, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Виходячи з наведених норм, приймаючи до уваги роз'яснення пленуму, вирішуючи питання про право користування жилим приміщенням, на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів судом встановлено, що відповідачі в 2002 році вселилися за згодою колишнього власника до квартири, а з 06.10.2006 в установленому порядку було зареєстроване їх місце постійного проживання у квартирі. З колишнім власником вели спільне господарство, тривалий час постійно проживаючи в квартирі. Причиною фактичного припинення користування квартирою з боку відповідача став факт смерті 07.11.2011 ОСОБА_5, після чого родичами померлого було змінено замки в вхідних дверях квартири, в квартирі почали проживати інші особи й вона бажаючи в подальшому проживати в квартирі не змогла реалізувати таке право за наведених обставин.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач була позбавлена можливості користування квартирою після смерті 07.11.2011 ОСОБА_5, а позивач звернулась до суду 13.09.2012, тобто до спливу терміну в один рік, встановленого ч.2 ст.405 ЦК України, та сплив якого може стати підставою для визнання відповідача таким, що втратила право на користування квартирою.

Суд оцінюючи висновок служби у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області від 21.12.2012 № 1014/В про можливість зняття з реєстраційного обліку з квартири неповнолітньої ОСОБА_12 виходить з того, що такий висновок не є належним, так як не містить будь-яких обґрунтувань щодо обставин за яких служба прийшла до такого висновку, а питання можливості здійснення реєстрації дитини за іншою адресою місця постійного проживання, в тому числі й за місцем ймовірного проживання її матері взагалі не розглядалось.

Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд зазначає, що за ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів.

З ч.1 ст.58 ЦПК України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, виходячи з наведених матеріальних та процесуальних норм, суд вважає, що позивач не надала суду достатньо належних та допустимих доказів у підтвердження обставини, на які вона посилається у позові.

Так, позивач не навела обставин в чому саме полягає неможливість її донькою користування квартирою на власний розсуд, при встановленні в суді фактичних обставин зміни замків в вхідних дверях квартири, вселенні до квартири інших осіб, що зумовлює неможливість здійснення дій щодо користування квартирою відповідачем та її дитиною.

При цьому, виходячи з системного аналізу норм ст.ст. 156, 160 ЖК УРСР, ст.ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України слід, констатувати, що наявність беззаперечного права у дитини позивача на володіння, користування, розпорядження квартирою не позбавляє права відповідача та її дитини на користування квартирою в якій в установленому порядку зареєстроване їх місце проживання.

З урахуванням викладених обставин, суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять достовірних фактичних даних про відсутність відповідача та її дитини без поважних причин в квартирі понад 1 рік. Позивач звернулась до суду до спливу терміну в 1 рік, а відповідач не з власної волі втратила можливість користуватися квартирою та не проживає в квартирі з поважних встановлених судом причин. Крім того, сторони не надали суду будь-які докази про встановлення або не встановлення інших домовленостей між відповідачем та її колишнім власником, а також новим власником після смерті останнього щодо права користування квартирою.

За таких обставин позовні вимоги не можуть бути задоволенні.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи: Іванівський районний сектор Головного управління державної еміграційної служби в Одеській області, за участю служби у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод у користуванні належної на праві особистої приватної власності квартири шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_14