Ухвала суду № 3111503, 12.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року                                                                  № К-35745/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Ликовій В.Б.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р.

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2006 р.

у справі№ А37/163 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПовного товариства «Ломбард «Агат» Войтенко В.А. і компанія»

доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2006 р. у справі № А37/163, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р., позовні вимоги Повного товариства «Ломбард «Агат» Войтенко В.А. і компанія»задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від           05.05.2005 р. № 0000412308/0, від 09.06.2005 р. № 0000412308/1, від 19.08.2005 р.                               № 0000412308/2, від 26.09.2005 р. № 0000412308/3.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані відсутністю бази оподаткування податком на додану вартість при здійсненні спірних операцій між позивачем та Національним банком України, оскільки вони проведені в межах позичково-закладних договорів, які не передбачають передачу права власності на заставлене майно

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Згідно із Засновницьким договором, затвердженим рішенням зборів учасників ПТ «Агат» та зареєстрованого державним реєстратором 20.09.2005 р., ПТ «Ломбард «Агат» Войтенко В.А. і компанія» є правонаступником ПТ «Агат».

З 15.04.2005 р. по 29.04.2005 р. працівниками ДПІ у Жовтневому районі                 м. Дніпропетровська була здійснена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПТ «Агат» за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт № 25/23-8/06-21877552 від 29.04.2005р.

В ході перевірки було виявлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ПТ «Агат» не нарахувало та не сплатило до державного бюджету податок на додану вартість за реалізацію брухту дорогоцінних металів Державній скарбниці України в сумі 42 642 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковою інспекцією винесені податкові повідомлення-рішення від 05.05.2005 р. № 0000412308/0 та від 09.06.2005 р. № 0000412308/1, якими визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 63 963 грн., у тому числі основний платіж -                    42 642 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21 321 грн.

В ході адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням ДПА у Дніпропетровській області податкове зобов’язання з ПДВ було зменшено до 59938 грн. 50 коп., в тому числі основного платежу - до 39 959 грн., штрафних санкцій до - 19 979 грн. 50 коп.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Жовтневому районі              м. Дніпропетровська були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2005 р. № 0000412308/2 та від 26.09.2005 р. № 0000412308/3 на суму 59 938 грн. 50 коп.

Нарахування даних платежів податковий орган пов’язує з тим, що згідно договорів від 26.12.2000 р. № 133, від 31.01.2002 р. № 133, від 20.01.2003 р. № 133, від 24.12.2003 р. № 133, від 27.06.2004 р. № 133, укладених між ПТ «Агат» (постачальник) та Національним банком України (покупець) в особі директора Державної скарбниці України Фатєєва М.П., постачальник реалізує, а покупець купує брухт дорогоцінних металів, прийнятих під заставу та своєчасно невитребуваних заставодавцями. Розрахунки проводяться за цінами на дорогоцінні метали у виробах і брухті та дорогоцінне каміння, що скуповується у населення, затвердженими наказом Міністерства фінансів України, діючим на дату складання опису та реєстру вкладених цінностей.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська вважає, що в момент відчуження об’єкта застави, тобто під час здійснення операцій з продажу заставних цінностей, які не викупив заставодавець-громадянин, у ломбарда виникають податкові зобов’язання і база оподаткування визначається відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції по продажу товарів на митній території України.

Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 цього ж Закону).

Таким чином, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що обов’язковою умовою для оподаткування податком на додану вартість операцій по продажу ломбардом брухту дорогоцінних металів Державній скарбниці України є перехід права власності від ломбарда до Державної скарбниці України.

Необхідною передумовою для переходу права власності на вироби із дорогоцінних металів від ломбарда до Державної скарбниці України є попередній перехід цього права власності від громадян-заставодавців до ломбарда-заставодержателя. Проте, як вірно вказують суди, таких передумов не виникає.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу» заклад – це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно зі ст. 1 даного Закону застава – це спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

В обґрунтування своєї правової позиції суд апеляційної інстанції також послався на лист ДПА України від 02.08.2006 року № 8468/6/17-0716, згідно якого «...ломбард як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення, не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при невикупі таких речей (невиконанні договору заставодавцем) лише набуває право їх реалізувати та за рахунок одержаної від продажу суми задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, та покрити свої витрати, пов’язані з невиконанням заставодавцем договору.

Тобто під час реалізації закладеного майна ломбард, на підставі визначених договором позики умов, продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю...».

Твердження скаржника про неправомірність посилання суду на вказаний лист ДПА України з огляду на проведення перевірки в 2005 році за період з 01.01.2005 р. у по 31.12.2004 р. є безпідставним, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом, які за загальним правилом не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Здійснюючи реалізацію заставного майна третім особам заставодержатель виступає не як власник цього майна, а як комісіонер, що діє в інтересах заставодавця, який є власником заставного майна і комітентом.

Повноваження комісіонера випливають із договору позики під заставу, який уповноважує заставодержателя розпорядитися майном заставодавця в разі невиконання останнім забезпечених заставою зобов’язань.

Право власності переходить безпосередньо від комітента-заставодавця (громадян) до покупця-третьої особи (Державної скарбниці України). Право власності у комісіонера-заставодавця (ломбарда) не виникає.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність бази оподаткування податком на додану вартість при здійсненні спірних операцій між позивачем та Національним банком України, оскільки вони проведені в межах позичково-закладних договорів, які не передбачають передачу права власності на заставлене майно, відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:   

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі                         м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від             01.11.2006 р. та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.