Рішення № 31114963, 24.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р.Справа № 922/1428/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ Торгова група "Інтерпап", м. Дніпропетровськ до СТГО "Південна залізниця" м. Харків про стягнення 37644,80грн. за участю :

Представник позивача: Кузьменко Н.О., дов. № 11 від 11.01.2013 р.

Представник відповідача: Щербаков О.В., дов. № 559 від 28.04.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова Група „Інтерпап" звернувся з позовом до Державного підприємства „Південна залізниця" про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. № 15996 від 24.04.2013 р.) 37293,32 грн. основного боргу, 253,39 грн. пені та 98,09 грн. 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № П/НХ-121013/НЮ щодо оплати вартості поставленого товару.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала заяву про уточнення позовних вимог вх. № 15996 від 24.04.2013 р., яка за змістом стосується виправлення описки в прохальній частині позовної заяви щодо розміру грошових сум, що заявлені до стягнення з відповідача.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про виправлення описки в позовній заяві та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву просив суд припинити провадження в частині стягнення 37293,32 грн. основного боргу та 98,09 грн. 3% річних, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01.03.13 р. по 11.03.13 р. не заперечує, в іншій частині стягнення санкцій вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач, у відзиві на позовні заяву, заявив клопотання про витребування у позивача повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900001995729 або витребування у Відділення поштового зв"язку № 52 м. Харкова Поштамту - Центру поштового зв"язку № 1 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв"язку „Укрпошта" документу, що містив би у собі відомості про те коли було вручене відправлення № 4900001995729.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

В своєму клопотанні про витребування доказів відповідач зазначає про альтернативну можливість отримання інформації одного змісту з двох різних джерел - або у позивача, або в поштовому відділенні.

Так, позивачем не наведено обставин, які б перешкоджали йому самостійно отримати в поштовому відділенні відомості про те коли було вручене відправлення № 4900001995729. Більше того, в судовому засідання представник відповідача зазначив, що він не звертався до поштового відділення за отриманням відповідних відомостей.

Окрім того, відповідач в своєму клопотанні не зазначив який саме документ необхідно витребувати у поштового відділення на підтвердження відомостей про дату вручення відправлення № 4900001995729.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900001995729 або витребування у Відділення поштового зв"язку № 52 м. Харкова Поштамту - Центру поштового зв"язку № 1 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв"язку „Укрпошта" документу, що містив би у собі відомості про те коли було вручене відправлення № 4900001995729.

Крім того, вважає, що такі докази не стосуються предмету спору, а обставини, які вони можуть підтверджувати не підлягають доказуванню в даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

10 липня 2012 р. між Державним підприємством „Південна залізниця" (відповідачем), як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтерпап" (позивачем), як постачальником, було укладено договір поставки № П/НХ-121013/НЮ (далі - „договір поставки").

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору поставки постачальник зобов"язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю товар (газетний папір), відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід"ємною частиною договору, а покупець зобов"язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Україна, м. Харків, вул.. Південнопроектна, 2а) (п. 5.1.1. договору поставки).

Пунктом 5.1.4 договору поставки визначено, що датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту приймання-передачі товару, який готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.

Позивач стверджує, що на підставі викладених вище положень договору поставки, поставив відповідачу товару на загальну суму 37293,32 грн., що підтверджує видатковою накладною та актом прийому-передачі товару № 2 від 23.10.2012 р. (арк.. спр. 22-24).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації № 1 (додаток № 1) (п. 3.1. договору поставки).

Згідно з п. 4.2. договору поставки покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 90 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Як зазначає позивач, відповідач, в порушення вказаних вище умов договору, не розрахувався за поставлений товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 37293,32 грн.

Відповідно до п. 7.3. договору поставки за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

На підставі викладеного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 253,39 грн. за період з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% відсотки річних в розмірі 98,09 грн. за період з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п.п. 5.1.1., 5.1.4 договору поставки, 23.10.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 37293,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3838/6 від 23.10.2012 р., довіреністю № 593 від 23.10.2012 р. та актом прийому-передачі товару № 2 від 23.10.2012 р., які містяться в матеріалах справи (арк.. спр. 22-24).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.. 526 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2. договору поставки покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 90 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Так, відповідач мав сплатити відповідачу вартість товару в розмірі 37293,32 грн. до 28.02.2013 р.

Позивач стверджує, що відповідач у визначений строк вартість товару не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 37293,32 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості в розмірі 37293,32 грн. не надав, у відзиві на позовну заяву просив суд провадження по справі в цій частині припинити, а підставою для такого припинення визначив наявність рішення у іншій справі з приводу заявлених вимог.

В судовому засіданні сторони пояснили, що позиція відповідача щодо підстав припинення провадження в частині стягнення основної суми заборгованості є помилковою, оскільки рішення, яке він має на увазі прийнято відносно іншої заборгованості, яка виникла на підставі інших рахунку-фактури та видаткової накладної, тобто на момент розгляду даної справи рішення про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37293,32 грн. за видатковою накладною № 3838/6 від 23.10.2012 р. не існує.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором поставки в розмірі 37293,32 грн.

Заперечення відповідача проти стягнення вартості поставленого за договором товару на суму 37293,32 грн., мотивовані закінченням строку договору поставки, позбавленні правового підгрунтя, оскільки закінчення строку дії договору не звільняє від обов"язку сплати коштів за отриманий товар.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п. 7.3.) за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Суд, враховуючи вищевикладене, перевіривши розмір пені, передбачений в договорі поставки на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, зокрема, ч. 3 статті 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р. в розмірі 253,39 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.03.2013 р. по 11.03.2013 р. визнав, а проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 12.03.2013 р. по 01.04.2013 р. заперечував, посилаючись на припинення договору поставки шляхом його розірванням з 12.03.2013 р.

Щодо викладеної позиції відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.1 договору поставки договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача щодо стягнення пені за період з 12.03.2013 р. по 01.04.2013 р., мотивовані припинення договору поставки шляхом його розірвання, позбавлені правого підґрунтя.

Щодо позовних вимог про стягнення 3-х % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов"язання в розмірі 37293,32 грн., позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних за період з 01.03.2013 р. по 01.04.2013 р. в розмірі 98,09 грн. є законними та обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст..ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст..ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629, 631, 712 ЦК України, ст..ст. 231-232 ГК України та керуючись ст..ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул.. Червоноармійська, будинок 7, код ЄДРПОУ 01072609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап" (03028, м. Київ, вул.. Саперно-Слобідська, буд.. 8 літ. А, оф. 291, код ЄДРПОУ 35137937) 37293,32 грн. основного боргу, 253,39 грн. пені, 98,09 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.04.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.