Рішення № 31114739, 22.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2013р. Справа № 905/1457/13-г

Господарський суд Донецької області у складі:

Судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон», м. Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО»,

с. Новоолексіївка

про стягнення заборгованості в сумі 86165,00 грн., 3 % річних в сумі 190,69 грн., пені в сумі 953,47 грн., штрафу в сумі 8616,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Лепіхова І.В. - директор, паспорт ВА992076

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон», м. Макіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО», с. Новоолексіївка про стягнення заборгованості в сумі 86165,00 грн., 3 % річних в сумі 190,69 грн., пені в сумі 953,47 грн., штрафу в сумі 8616,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки № 15 від 23.10.2012 р., видаткові накладні № 17 від 21.01.2013 р., № 18 від

21.01.2013 р., рахунки-фактури від 21.01.2013 р. № 17, від 21.01.2013 р. № 18 правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

23.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» (постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО» (покупець) було укладено договір поставки № 15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцю товар, а покупець (відповідач по справі) в порядку й на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти й оплатити цей товар.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2013 р.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити покупцю товар: паливно-мастильні матеріали, а саме дизельне пальне, бензин марки А-76, А-80, А-92, А-95, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього суму згідно пред'явлених рахунків.

Умови та строки поставки товару визначені у розділі 3 Договору.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами у розділі 4 Договору.

Згідно п. 4.1 Договору Покупець перераховує постачальнику вартість товару шляхом передоплати в розмірі 100% протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару не пізніше не пізніше 3-х днів з моменту поставки.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості партії товару за поставкою від 21.01.2013 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за паливно-мастильні матеріали в сумі 86165,00 грн.

Факт поставки товару в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № 17 від 21.01.2013 р. та № 18 від 21.01.2013 р. Одночасно з поставкою товару позивачем були виставлені Відповідачу рахунки-фактури для оплати вартості отриманого товару

Поставлену згідно видаткових накладних продукцію на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 21.01.2013 р. № 17, від 21.01.2013 р. № 18, прийнято уповноваженою особою відповідача.

З наданої позивачем та долученої до матеріалів справи податкової накладної від 21.02.2013 р. вбачається, що спірна поставка відбувалась саме на виконання договору від 23.10.2012 р. № 15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу 86165,00 грн. підтверджена матеріалами справи, тому дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 25.01.2013 р. по 21.02.2013 р. в сумі 190,69 грн.

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Вказані суми нараховані позивачем арифметично вірно, у відповідності до приписів діючого законодавства, тому в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1

ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючий в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 953,47 грн. за період з 25.01.2013 р. по 21.02.2013 р.

Розрахунок пені перевірено судом, пеня нарахована позивачем у відповідності до приписів чинного законодавства, умов Договору та арифметично вірний.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в сумі 953,47 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5.2 договору також передбачено, що при порушенні строків сплати, передбачених п. 4.1 цього Договору, понад 20 днів Покупець виплачує Постачальнику штраф в розмірі 10 % від вартості несвоєчасної оплаченої продукції, при цьому нарахування пені не припиняється.

Позивач з посиланням на п. 5.2 Договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу, який складає 8616,50 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Суд перевірив правильність розрахунку 10% штрафу та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон», м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО», с. Новоолексіївка про стягнення з?аборгованості в сумі 86165,00 грн., 3 % річних в сумі 190,69 грн., пені в сумі 953,47 грн., штрафу в сумі 8616,50 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО» (85364, Донецька обл., Красноармійський район, с. Новоолексіївка, вул. Донецька, 2, ЄДРПОУ 31949531, п/р 26005010022414 в ПАТ «Фідобанк», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» (86138, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Давиденко, 63, ЄДРПОУ 38344500 на п/р № 26008019543326 в ПАТ «ВБР» в м. Київ, МФО 380719) заборгованість в сумі 86165,00 грн., 3 % річних в сумі 190,69 грн., пені в сумі 953,47 грн., штрафу в сумі 8616,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ-АГРО» (85364,

Донецька обл., Красноармійський район, с. Новоолексіївка, вул. Донецька, 2, ЄДРПОУ 31949531, п/р 26005010022414 в ПАТ «Фидобанк», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Легіон» (86138, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Давиденко, 63, ЄДРПОУ 38344500 на п/р № 26008019543326 в ПАТ «ВБР» в м. Київ, МФО 380719) судовий збір в сумі 1918,51 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.04.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова