Ухвала суду № 31113514, 01.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 р.Справа № 1805/2а-7538/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2012р. по справі № 1805/2а-7538/12

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області треті особи Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про визнання незаконним та скасування постанови про закінчення виконавчого провавдження,

ВСТАНОВИЛА:

25.06.2012 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Пенсійного фонду України в м. Суми (далі - апелянт), в якому просить про визнання противоправної постанови відповідача про закінчення виконавчими провадженнями за №№ 328093 та 32809430 від 12 червня 2012 року.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову №ВП 32809318 державного виконавця відповідача від 12 червня 2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-59/10, виданого 28.05.2012 року Зарічним районним судом м. Суми про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок додаткової пенсії позивачу та провести відповідні виплати, та зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження.

Визнано протиправною та скасовано постанову №ВП 32809430 державного виконавця відповідача від 12 червня 2012 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-59/10, виданого 28.05.2012 року Зарічним районним судом м. Суми, зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах було подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2012 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відповідача знаходились рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2012 року про здійснення апелянтом перерахунку пенсії позивачу.

Зазначені вище виконавчі провадження №№ 32809318 та 32809430 знаходились на примусовому виконанні у відповідача з 29.05.2012 року.

12.06.2012 року відповідачем були ухвалені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 12.06.2012 року винесена відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", несвоєчасно та без урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 11 ч.1 виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.

Також відповідно до п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Крім того згідно ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.

Колегія суддів зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме:

- визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

- мерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

- направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

- якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

- непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Матеріали справи свідчать про те, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме не з'ясовано причини невиконання рішення боржником, не направлено відповідні запити про наявність грошових коштів на рахунках боржника.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо безпідставності доводів Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів на підставі наступного.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до зазначеної Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було порушено норми матеріального права,, а тому постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційна скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 16.10.2012р. по справі № 1805/2а-7538/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 05.04.2013 р.