Ухвала суду № 31113475, 27.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/6241/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1870/6241/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання безпідставними висновків,

ВСТАНОВИЛА:

02.04.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.02.2009 року № 0000012330/0; № 0000022330/0 ; від 24.03.2009 року № 000012330/1; № 000022330/1; від 26.03.2009 року № 000032330/0; № 000042330/0; визнання безпідтавними висновків податкового органу, викладених у акті позапланової перевірки від 06.02.2009 року № 116/2300/30084981 щодо укладення нікчемних угод позивача з ТОВ "Фенстер Омега" та ТОВ "Любомир-1", а донарахування протиправними; визнання безпідставними пп.1 та пп.2 п.4 висновків податкового органу, викладених в акті планової перевірки від 13.03.2009 року № 257/2300/30084081 щодо укладення нікчемної угоди позивача з ТОВ «Любомир-1», а донарахування протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у задоволенні частини позову про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 19.02.2009 року № 000012330/0; № 000022330/0; від 24.03.2009 року № 000012330/1; № 000022330/1; від 26.03.2009 року № 000032330/0; № 000042330/0 було відмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання безпідставними висновків відповідача, викладених в акті позапланової перевірки від 06.02.2009 року № 116/2300/30084081 щодо укладення нікчемних угод позивачем з ТОВ «Фенчестер Омега» і ТОВ «Любомир-1», а донарахування неправомірними; визнання безпідставними пп.1 та пп.2 п.4 висновків відповідача, викладених в акті планової перерві рик від 13.03.2009 року №257/2300/30084081 щодо укладення нікчемної угоди позивачем з ТОВ «Любомир-1», а донарахування протиправними - закрити.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 23 жовтня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Фенчестер Омега» та ТОВ «Любомир-1» за період з 01.10.2005 року по 31.12.2007 року, про що був складений акт перевірки № 116/2300/30084081 від 06.02.2009 року.

Крім цього, працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року, про що був складений акт від 13.03.2009 року №257/2300/30084081.

Порушення виявлені під час перевірки склали, зокрема, в укладенні нікчемного договору поставки нафтопродуктів № 0108/07/07 від 01.08.2007 року, договору маркетингових послуг від 02.07.2007 року; договору поставки нафтопродуктів від 04.01.2008 року №2, що укладені позивачем та з ТОВ «Любомир-1», а також правочинів укладених позивачем з ТОВ «Фанчестер Омега» з поставки нафтопродуктів від 04.01.2007 року без номера, та договір посередницьких послуг №7 від 17.01.2007 року; порушення п.п.5.1.п.5.2. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 799263 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 1 804 455 грн., за півріччя 2008 року у сумі 3 799 2363 грн. (в тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 1 994 808 грн.); та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 067608 грн., у тому числі за звітні періоди:

січень 2008 року у сумі 53 2281 грн.; лютий 2008 року у сумі 365930 грн.; березень 2008 року у сумі 573 550 грн.; квітень 2008 року у сумі 387 597 грн.; травень 2008 року у сумі 651 183 грн.; червень 2008 року у сумі 557 067 грн.

За результатами перевірок були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2009 року № 000032330/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 7 019 119 грн., із них 3 7992 263 грн. - основний платіж та 3 219 856 грн. штрафні (фінансові) санкції; та № 000042330/0 від 26.03.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4 601 412 грн., із них 3 067 608 грн. - основний платіж та 1 533 804 грн. штрафні (фінансові) санкції, та № 000012330/0 від 19.02.2009 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 1 1495796,00 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 149 5796,00 грн.; № 000022330/0 від 19.02.009 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 8 162 288 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 081 144 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог та закриття провадження у справі в іншій частині позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові «витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність віднесення позивачем до валових витрат на суму 4 5983 187,00 грн. у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат па придбання паливно - мастильних матеріалів та послуг у ТОВ "Фенстер Омега" в сумі 3 1876 292грн. за 4 квартал 2005 року - 2006 рік, а також витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів та маркетингових послуг у ТОВ "Любомир - 1" в сумі 14106895грн. за 3 квартал 2007 року - 2007 рік, у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за жовтень 2005року - грудень 2007 року на суму 9 168 439грн.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Любомир - 1", з яким були укладені договори № 0108/07/07 від 01.08.2007 року про придбання паливо - мастильних матеріалів та послуг на загальну суму 16928273,00 грн. та договір від 07.07.2007 року про надання маркетингових послуг по знаходженню постачальника паливно-мастильних матеріалів на суму 3 49 524 грн.

Крім цього, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Фенчестер Омега», з яким був укладений договір від 04.01.2007 року про придбання паливно-мастильних матеріалів за період часу з жовтня 2005 року по червень 2007 року на загальну суму 37 688 130,25 грн. та договір № 7 від 17 січня 2007 року про надання посередницьких послуг, відповідно до якого ТОВ "Фенстер - Омега" надало позивачу послуги по знаходженню постачальника паливно-мастильних матеріалів на суму 563420,00 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані позивачем в підтвердження здійснення даних господарських операцій документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку не свідчать про фактичний рух активів у позивача, здійснення транспортування, зберігання нафтопродуктів, паспортів та сертифікатів заводу-виробника.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість частини позову та неправильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно посилань апеляційної скарги на наявність протоколу обшуку від 20.03.2009р., згідно якого у позивача були вилучені товарно-транспортні накладні, як на доказ переміщення паливно-мастильних матеріалів, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження наданими документами фактичний рух нафтопродуктів.

З приводу посилань апеляційної скарги на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи слідчого з особливо важливих справ податкової міліції Державної податкової адміністрації у Сумській області від 15.06.2009 року, яким було встановлено відсутність фактів ухилення від сплати податків посадовими особами позивача при здійсненні фінансово - господарської діяльності з придбання у ТОВ «Фончестер Омега» та ТОВ «Любомир-1» паливно-мастильних та маркетингових послуг, то колегія суддів зазначає наступне.

Частина 4 статті 72 КАС України каже, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Наведений вище кримінально - процесуальний документ не є судовим рішенням, тому обставини, встановлені ним підлягають оцінці судом наряду з іншими доказами по справі за правилами статті 86 КАС України.

Щодо частини позовних вимог про визнання безпідставними висновків податкового органу, викладених в акті позапланової перевірки від 06.02.2009року №116/2300/30084081 щодо укладення нікчемних угод позивача з ТОВ "Фенстер Омега" і ТОВ "Любомир-1", та донарахування неправомірними; визнання безпідставними пп.1 та пп.2 п.4 висновків І податкового органу, викладених в акті планової перевірки від 13.03.2009 року №25772300/30084081 щодо укладення нікчемної угоди позивачем з ТОВ "Любомир-1», та донарахування неправомірними, то колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, драв та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Висновки акту перевірки про визнання донарахувань неправомірними не мають негативні наслідки для позивача, не впливають на його прав та обов'язки, оскільки є засобом фіксації результатів перевірки, та не є рішеннями суб'єкта владних повноважень.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1870/6241/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.