Ухвала суду № 31112446, 24.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р.Справа № 1570/1324/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669,34 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 19.09.2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами якої податковою складено акт № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року. Перевіркою було встановлено, що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» порушено вимоги п.п.54.3.2 п.п.54.3 ст. 54, п.199.1, п.199.5 ст. 199 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п.4.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 21.01.2011 року № 41, в результаті чого позивач збільшив у липні 2011 року податок на додану вартість в сумі 107 463, 34 грн., а також встановлено невідповідність розміру розрахованої частини, що включається до складу податкового кредиту, що призвело до зниження ПДВ на суму 74206 грн. у липні 2011 року. На підставі даного акту СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669,34 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834,67 грн. Представник позивача вважає, що зазначене рішення є протиправним, оскільки воно суперечить діючому законодавству. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0001211530 від 06.10.2011 року, яким ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669 грн. 34 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834 грн. 67 коп.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно вимог п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року, у висновку якого зазначено, що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт»порушено вимоги п.п.54.3.2 п.п.54.3 ст. 54 , п.199.1, п.199.5 ст. 199 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п.4.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 21.01.2011 року № 41, а саме: платником включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 1857/053 по податку на додану вартість в розмірі 107463,34 грн. отриману від ВАТ «Одесаобленерго», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та перевіркою встановлено невідповідність розміру розрахованої частини, що включається до складу податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001211530 від 06 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 181669,34 грн. та штрафну (фінансову) санкцію сумі 90834,67 грн.

27.09.2011 року за № 51 позивачем на зазначений акт перевірки було подано заперечення. Відповідачем 04.10.2011 року за № 33578/15-3 надано відповідь на заперечення до акту перевірки, згідно якої висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення. 20.10.2011 року позивачем на податкове повідомлення-рішення подано скаргу за №СДПР-03/67 від 20.10.2011 року до Державної податкової адміністрації у Одеській області. Рішенням ДПА у Одеській області від 09.11.2011 №38675/10/250007, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» - без задоволення. 23.11.2011 року позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 23.01.2012 року № 1453/6/10-205 вказана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року та рішення ДПА в Одеській області залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкової не відповідає дійсності, оскільки, пунктом 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України.

Згідно положень ст. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до вимог ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За змістом вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, захованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних: операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п. 201.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Кабінетом Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року, понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року, понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

В ході судового розгляду встановлено, що податкова накладна від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн. отримана портом з позначкою «включено до Єдиного реєстру податкових накладних» та включена до податкового кредиту за липень 2011 року. В серпні 2011 року порту було надано копію квитанції, що засвідчує реєстрацію податкової накладної від 31.07.2011 року № 1857/053 у Єдиному реєстрі податкових накладних з датою реєстрації 16 серпня 2011 року.

Згідно вимог п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вищезазначених вимог ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» було здійснено виправлення помилки, допущеної при складанні декларації за липень 2011 року у поточній декларації за серпень 2011 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, обмежується право ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», як покупця на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту липня 2011 року на підставі податкової накладної № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн. отриманої від ВАТ «Одесаобленерго», яка у липні 2011 року не була внесена до Єдиного реєстру податкових накладних, але при цьому не обмежене право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, починаючи з того звітного періоду, в якому податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 днів з дня її виписки відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, той факт, що ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» не скористалося правом на подання заяви зі скаргою, означає тільки те, що воно не мало право включати в податковий кредит суму ПДВ за вищезазначеною податковою накладною у липні 2011 року. Тобто, неподання скарги на продавця не позбавляє державне підприємство права на податковий кредит при наявності зареєстрованої податкової накладної в серпні 2011 року.

Крім того, в акті камеральної перевірки від 19.09.2011 № 384/15-3/10, також зазначено: «В порушення вимог п. 199.5 ст. 199 Податкового Кодексу України, п.4.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 25.01.2011 № 41, частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями відображена в спеціальному розділі рядка 15.1 при розрахунку частини, що включається до складу податкового кредиту (рядок 15.1, колонки А) у розмірі 81 % замість 81,4 %, визначеної розрахунком від 19.08.2011 № 9006987050 (додаток №7 до Декларації), чим завищено суму податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 74206.00 грн.»

Таким чином вказаний висновок податкової не відповідає дійсності, оскільки, пунктом 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Порядок визначення такої частки обумовлений п. 199.2 ст. 199 Податкового Кодексу України, частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п. 199.1, 199.2 ст. 199 Податкового Кодексу України, позивачем визначено таку частку у розмірі 81,4%. Частина обсягу придбання, що включається до складу податкового кредиту за липень 2011 року складає 2494202 грн., що і зазначено у стр. 15.1 (колонка А), що відповідає підсумку Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (графа 9). Податок на додану вартість, відповідно, 20 % від суми 2494202 грн. складає 498840 грн., що відповідає стр. 15.1 (колонка Б). Арифметичної помилки в розрахунку податкового кредиту не відбувалось. В декларації з ПДВ за липень 2011 року невірно вказаний загальний об'єм оподатковуваних операцій придбання - стр. 15 (колонка А) - 2608317 грн. (потрібно - 3064130 грн.), але ця строчка не впливає на стр. 17 - усього податкового кредиту та не впливає на суму, що підлягає сплаті до бюджету - стр. 18 та 25 Декларації. Таким чином, заниження сплати ПДВ за липень 2011 року на суму 74206,00 грн. позивачем не відбувалось.

Поряд з цим, заперечуючи проти позову, податковий орган не надав доказів правомірності своїх дій щодо складання висновків, викладених в акті перевірки № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року, в той час, як положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги податкового органу ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 1570/1324/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 26 квітня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян