Постанова № 31108832, 29.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2013 р. Справа № 5021/1191/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1

третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 979 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 28.02.13 у справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент", м. Суми,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Суми,

про розірвання договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просив місцевий господарський суд розірвати договір № б/н від 15.10.2004 року, укладений між сторонами даного спору, про спільне фінансування будівельних робіт нежитлового приміщення загальною площею 1712,4 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що знаходиться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; та зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1939 га та об'єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 1712,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Сумської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зайцева І.В., суддя Моїсеєнко В.М., суддя Резніченко О.Ю.) від 28.02.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що ні він, ні його представник не зможуть з'явитись в судове засідання через те, що будуть приймати участь в судовому засіданні господарського суду Сумської області по іншій справі.

Розглядаючи заявлене клопотання, колегія суддів зазначає, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача. В попередньому клопотанні позивач просив відкласти розгляд справи через його хворобу, та вказував, що докази на підтвердження обставин викладених у клопотанні (листок непрацездатності) він надасть в наступне судове засідання.

Проте, в наступне судове засідання позивач документів на підтвердження поважності причин, що стали підставою для відкладення розгляду справи не надав, в судове засідання не з'явився та представника не направив та заявив вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з доданої до заявленого клопотання копії ухвали господарського суду Сумської області розгляд справи призначено на 25.04.2013 року на 11:30 годину, однак явку сторін обов'язковою в судове засідання визнано не було.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), у зв'язку з чим клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки не вбачається обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скарги проти її доводів заперечував, просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем 15.10.2004 року було укладено договір про спільне фінансування будівельних робіт (далі за тестом - Договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язалися спільно фінансувати проведення будівельних робіт нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався компенсувати позивачеві 50% всіх понесених витрат та здійснювати 50% фінансування проекту (пункти 1.1., 2.2.1. Договору). Проте, відповідач, на думку позивача, своїх обов'язків щодо фінансування будівництва та компенсування витрат позивача не здійснив, чим порушив умови Договору. Крім того, як стверджує позивач, відповідач самовільно розпочав здійснення підприємницької діяльності у нежитловому приміщенні. Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що ним умови Договору щодо спільного фінансування будівництва, що підтверджується актом від 23.05.2008 року, відповідно до якого відповідачем сплачено 50% вартості об'єкту будівництва - 4 281 000,00 грн; довідкою третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент", відповідно до якої розмір фінансування будівництва з боку відповідача перевищує розмір фінансування з боку позивача на 18 580,00 грн. Щодо позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки та нежитлових приміщень, відповідач зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження таких позовних вимог.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем та відповідачем 15.10.2004 року було укладено договір про спільне фінансування будівельних робіт (далі за тестом - Договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язалися спільно фінансувати проведення будівельних робіт нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а відповідач зобов'язався компенсувати позивачеві 50% всіх понесених витрат та здійснювати 50% фінансування проекту (пункти 1.1., 2.2.1. Договору).

23.05.2008 року сторонами підписано акт до Договору в якому сторони підтвердили те, що загальна вартість будівельних робіт становить 8 562 000,00 грн., з яких 4 281 000,00 грн. сплачено позивачем, а 4 281 000,00 грн. сплачено відповідачем.

Позивач зазначає, що позивачем вказана сума не сплачена і пояснює, що на підписання акту він погодився через те, що відповідач обіцяв вкласти грошові кошти у завершення будівництва та введення в експлуатацію вище зазначеного приміщення у сумі 4 281 000,00 грн. і вимагав гарантій у вигляді підписання вказаних вище договору та акту.

З матеріалів справи вбачається, що будівництво нежитлових приміщень здійснювалось будівельною компанією ТОВ "Акцент", з якою позивач мав укладені договори підряду.

Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" розмір фінансування будівництва склав 431 762,40 грн.

Із вказаної довідки вбачаться, що вищенаведена сума складається з внесків позивача на суму 204 091,20 грн., внесків відповідача на суму 123 586,00 грн. внесків ПП ОСОБА_4 на суму 63 877,20 грн. внесків ПП ОСОБА_5 на суму 35 208,00 грн. та внесків ПП ОСОБА_6

При цьому з матеріалів справи - пояснень сторін та нотаріально посвідченої заяви від ПП ОСОБА_5, вбачається що ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_4 здійснювали оплату будівництва в рахунок внеску відповідача.

Таким чином загальний обсяг сплачених ТОВ «Акцент» сум для фінансування будівництва - 431 762,40 грн., складається з внесків зі сторони позивача на суму 204 091,20 грн., внесків зі сторони відповідача (з урахуванням внесків ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5) на суму 222 671,20 грн. та внесків ПП ОСОБА_6 на суму 5000 грн.

З матеріалів справи і пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" - вбачається, що виконані цим підрядником роботи сплачувались як позивачем, так і відповідачем, а також ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_6, будівельні матеріали передавались третій особі позивачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому ні відповідач, ні позивач, не наводять доказів передачі цих будівельних матеріалів для будівництва об'єкту спільної діяльності підрядникові, та того що саме ці матеріали були використані у процесі будівництва за спірним Договором.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Позивач вказує що будівельні матеріали буди придбані саме ним, проте однак доказів цього суду не надав.

Відповідач надав накладні на отримання будівельних матеріалів, але лише частково ці накладні містять його реквізити як одержувача будівельних матеріалів.

Враховуючи те, що сторонами не надано доказів на підтвердження обставин придбання на передачі забудовнику будівельних матеріалів, колегія суддів не відхиляє доводи сторін при придбання ними будівельних матеріалів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав обумовлені пунктом 2.2.1 Договору свої обов'язки щодо здійснення фінансування 50% вартості будівництва, а саме - на суму 222 671,20 грн. при загальній вартості будівельних робіт - 431 762,40 грн.

Щодо посилань позивача та відповідача на акт від 23.05.2008 року, колегія суддів зазначає, що сам по собі таких акт не може бути підтвердженням вартості об'єкта будівництва.

Згідно звіту про оцінку майна, виготовленого товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро Полекс" 23.11.2012р., ринкова вартість об'єкту нерухомості, що є предметом договору про спільне фінансування, становить 2607985 грн. Отже, посилання на акт від 15.10.2004р. (як і на будь-які інші аналогічні акти), якими визначена вартість об'єкту 8562000 грн. є необґрунтованими, оскільки двосторонній акт, підписаний сторонами не є належним підтвердженням вартості об'єкту будівництва.

Як на підставу вимоги щодо розірвання договору позивач посилається на те, що відповідач не виконав своє зобов'язання щодо відшкодування йому 4281000 грн.

З приводу таких доводів позивача колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач фактично поніс такі витрати та надав відповідачу докази на підтвердження понесених ним витрат при пред'явлені претензії.

Матеріалами справи не підтверджені фактичні витрати позивача на суму 4 281 000,00 грн., у зв'язку з чим несплата цієї суми відповідачем не є порушенням укладеного між сторонами Договору.

Щодо позовних вимог в частини зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,1939 га та об'єкт незавершеного будівництва - нежитлове приміщення загальною площею 1712,4 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в обґрунтування вказаної частини позовних вимог позивач зазначає, що відповідач розпочав здійснювати підприємницьку діяльність у спірному приміщенні та на спірній земельній ділянці.

Як вже було зазначено вище, відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач взагалі здійснює підприємницьку діяльність у вказаному приміщенні та на вказаній земельній ділянці, не надано доказів того що дії відповідача порушують права позивача - а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає додатково зазначити наступне.

Так, статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір». Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача складаються з трьох вимог немайнового характеру - розірвання договору, зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку та зобов'язання відповідача звільнити приміщення.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладені і в пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Вивченням матеріалів справи встановлено, що позивачем при поданні апеляційної скарги сплачено 573,50 грн.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року, який складає 1147 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення суду прийнятого за наслідками розгляду позовної заяви с трьома позовними вимогами немайнового характеру відповідач повинен був сплатити 1720,50 грн., а не 573,50 грн.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Таким чином, колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду вважає необхідним стягнути з позивача недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1147 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.02.2013 року залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40000, АДРЕСА_3; реєстраційний № фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 1147 грн. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30.04.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.